Рішення № 73216388, 05.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2018 Справа №607/4238/18

05 квітня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання – Костиник О.

з участю перекладача –ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільські області до ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (далі - УДМС у Тернопільській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі України, допустивши рішення суду до негайного виконання.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в’їхав на територію України 25 квітня 2017 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 16АА54173, виданому 19 квітня 2017 року, термін дії до 19 квітня 2027 року, з приватною метою. Після в’їзду в Україну 25 квітня 2017 року відповідач її територію не покидав. На момент виявлення відповідача 16 серпня 2017 року посадовими особами позивача останній перебував в Україні понад дозволений строк. Відповідач не звертався до територіальних органів та підрозділів ДМС України з клопотанням щодо продовження строку перебування на території України, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

16 серпня 2017 року за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн., який сплачено в повному обсязі.

Також, 16 серпня 2017 року Тернопільським МВ УДМС у Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 12 вересня 2017 року. Зазначене рішення особисто вручене відповідачу та оскаржувалось останнім до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2018 року позовну заяву залишено без розгляду. Дана ухвала вступила в законну силу. По даний час рішення МВ УДМС у Тернопільській області про примусове повернення, відповідачем не виконано.

Вказує, що відповідач свідомо ухиляється від виконання рішення про примусове повернення з України, жодних дій щодо повернення в країну походження у термін визначений у рішенні про примусове повернення з України не вживає.

Посилаючись на наведене та те, що відповдіач не має належного фінансового забезпечення, законних джерел доходу, офіційно не працевлаштований, не навчається, і не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, вважає, що є всі необхідні передумови для примусового видворення відповідача за межі України.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, просить допустити його до негайного виконання.

Відповідач відзив на позов та заперечення не подавав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково в частині примусового видворення. Пояснив, що йому відомий той факт, що він перебував на території України понад встановлені строки, офіційно не працює та не навчається, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Також вказав, що на даний час забронював квиток на 11 квітня 2018 року та має намір повернутись в країну свого погодження. Рішення про примусове повернення з України не виконав, у зв’язку із відсутністю коштів .

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в’їхав на територію України 25 квітня 2017 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 16АА54173, виданому 19 квітня 2017 року, термін дії до 19 квітня 2027 року.

Встановлено та визнається відповідачем, що після в’їзду в Україну 25 квітня 2017 року по даний час відповідач її територію не покидав. Вказаний факт підтверджується копією паспорта відповідача.

16 серпня 2017 року відносно відповідача посадовими особами Тернопільського МВ УДМС України в Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП, зокрема за те, що ОСОБА_3 в’їхав на території України 25 квітня 2017 року по паспортному документу серії 16АА54173, виданому 19 квітня 2017 року, термін дії до 19 квітня 2027 року, і на момент виявлення продовжує перебувати на території України понад дозволений законом строк.

Відповідач не звертався до територіальних органів та підрозділів ДМС України з клопотанням щодо продовження строку тимчасового перебування на території України, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Постановою Державною міграційної служби України від 16 серпня 2017 року громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн., який сплачено в повному обсязі, що підтверджується квитанцією за №N0FK158231 від 16 серпня 2017 року.

16 серпня 2017 року Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 12 вересня 2017 року.

Зазначене рішення особисто вручене відповідачу 16 серпня 2017 року, зобов'язано не пізніше 12 вересня 2017 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення про примусове повернення з України, що підтверджується розпискою, підписаною власноручно ОСОБА_3 та визнається відповідачем в судовому засіданні.

Дану постанову відповідач оскаржував до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2018 року позов залишено без розгляду, за заявою ОСОБА_3.

Встановлено та відповідачем не заперечується, що по даний час рішення про примусове повернення із України ним не виконано.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 16 ст. 4 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (далі - Закон), іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Між Україною та ОСОБА_5 діє безвізовий порядок в’їзду.

Положення ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Вимогами підпункту 1 пункту 2 „Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012р. № 150 (далі - Порядок), зазначено, що Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше 90 днів протягом 180 днів у разі в’їзду іноземці, які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до положень ст. 1 Угоди між Урядом України і ОСОБА_6 ОСОБА_5 про безвізові поїздки громадян від 31.03.1999 року, громадяни держави однієї із Сторін, незалежно від місця постійного проживання, можуть в’їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

Підпунктом 2 пунктом 2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 15.02.2012 №150, передбаченого, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підстаі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в’їзду іноземців,які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Згідно угоди одним із дійсних документів для виїзду за кордон для громадян ОСОБА_5 є паспорт.

Згідно з вимогами ст. 26 ЗУ „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

В силу вимог ч.ч. 5, 6 ст. 26 вищевказаного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Відповідно до роз’яснень викладених у п. 29 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 року № 1 ,,Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 в’їхав на територію України 25 квітня 2017 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 16АА54173, виданому 19 квітня 2017 року, термін дії до 19 квітня 2027 року, з приватною метою.

Після в’їзду в Україні у 2017 році по даний час території України не покидав, чим порушив встановлені правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені строки.

16 серпня 2017 року Управлінням Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення з України, яким відповідача зобов'язано покинути територію України у термін до 12 вересня 2017 року.

У встановлений строк без поважних причин відповідач не виконав рішення про примусове повернення з України.

Відповідач жодних заходів щодо виїзду за межі України у строк вказаний у рішенні про примусове повернення з України не вживав.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухиляється від добровільного виїзду за межі України на законних підставах.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, що виражається в знаходженні на території України понад встановлений законом строк.

Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування, не виконав в добровільному порядку рішення уповноваженого органу від 16 серпня 2017 року про залишення території України у встановлений термін, оскаржував його, проте в подальшому позов залишив без розгляду.

Судом не встановлено обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі України.

Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Крім того, відповідач не звертався до Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування доводів позивача та безпідставність позовних вимог.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.371 КАС України, суд, який ухвалив рішення за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання та те, що відповідачем порушуються правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, враховуючи особу відповідача, який тривалий час ухиляється від виконання рішення про примусове повернення з України, продовжує знаходитись на території України без законних на те підстав, визнання ним позову в судовому засідання, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, вважає за можливе звернути рішення суду до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 288, 371 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області ( бул.Шевченка,10 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 37839038, електронна адреса – te@dmsu.gov.ua) до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (BIBILURIDZE LEVAN, паспорт серії 16АА54173 від 19 квітня 2017 року) про примусове видворення за межі України задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (BIBILURIDZE LEVAN, паспорт серії 16АА54173 від 19 квітня 2017 року).

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через суд першої інстанції у 10 - денний строк з дня проголошення рішення суду .

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий