Рішення № 73216279, 28.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2018 Справа №607/2406/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, а саме, на 1/12 частини житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_3, померлого 25 січня 1998 року, та на 1/4 частини житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_4, померлої 30 січня 2004 року, посилаючись на те, що після смерті її батьків відкрилась спадщина за заповітом на частки даного житлового будинку. Постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на належну частку вищевказаного житлового будинку.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак попередньо подали до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечують проти позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, однак попередньо подали до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

25.01.1998 р. помер батько позивача – ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 018923, видане 26.01.1998 р. ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського районного відділу РАГС, актовий запис № 2.

30.01.2004 р. померла мати позивача – ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 173027, видане 01.02.2004 р. ОСОБА_2 сільською радою Тернопільської області, актовий запис № 03.

Перебування спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 20.11.1953 р. стверджується свідоцтвом про одруження серія ІІІ-УР № 289708, видане 28.10.1961 р. Микулинецьким ЗАГС Тернопільської області, актовий запис № 18.

27.10.1985 р. між позивачем та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про що свідчить наше свідоцтво про одруження серія І-ИД № 440246, видане 27.10.1985 р. Тернопільським районним бюро ЗАГС Тернопільської області, після укладення шлюбу позивач змінила прізвище з «Брикайло» на «Габуда».

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частину житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, як голові колишнього колгоспного двору.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Отже, оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15.04.1991 (до введення в дію Закону України «Про власність») спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право сумісної власності, причому це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради від 05.02.2018 р. № 91 житловий будинок по вул. Шевченка, 15 в с. Хатки Тернопільського району станом на 01.07.1990 р. – колгоспний двір та рахується за наступними його членами: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3. Отже, вказане домоволодіння належало вищезазначеним шести членам колгоспного двору в рівних частинах на праві сумісної власності, тобто, по 1/6 частині кожному.

З інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 12.02.2014 р. № 89, по обліку бюро будинковолодіння № 15 по вул. Шевченка в с. Хатки Тернопільського району рахується за вищевказаними шести членами колишнього колгоспного двору. Станом на 16.05.1991 р. даний житловий будинок зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 16.05.1991 р. на підставі рішення виконкому № 40 від 27.02.1991 р. та записано в реєстрову книгу за реєстровим № 21.

Крім цього, Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на житловий будинок № 15 по вул. Шевченка в с. хатки Тернопільського району, у якому вказана характеристика будинку, господарських будівель та споруд. Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку літера «А» загальна площа приміщень становить 78,9 кв. м., житлова – 59,2 кв. м.

Відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 05.02.2018 р. № 90 вбачається, що на час смерті ОСОБА_3 в житловому будинку по вул. Шевченка, 15 в с. Хатки Тернопільського району разом з ним були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 – дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_6 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_7 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_8 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_4 – дружина, ІНФОРМАЦІЯ_5

Зі змісту постанови нотаріуса від 12.02.2018 р. за вих. № 397/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 в Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за заявою дочки померлого ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 38/1999 від 23.02.1999 р. і зберігається в Державному нотаріальному архіві в Тернопільській області, що стверджується також інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 17.02.2014 р. Дружина померлого ОСОБА_4 подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Інші спадкоємці в нотаріальну контору не звертались.

Тобто, 1/2 частина з належної померлому 1/6 частини вказаного житлового будинку (1\12 частина) належить ОСОБА_4 як майно, нажите подружжям за час шлюбу, яке є спільною сумісною власністю. Отже, позивач як дочка після смерті батька успадкувала 1/12 частину житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/4 частину житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, 1/6 частина якого належала померлій як члену колишнього колгоспного двору, а 1/12 частина – як майно, нажите подружжям за час шлюбу, яке є спільною сумісною власністю.

ОСОБА_4 за життя розпорядилася своїм майном на випадок смерті та 16.01.2004 р. склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району та зареєстрований в реєстрі за № 03, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно заповіла позивачу – ОСОБА_1.

Відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 05.02.2018 р. № 89 на час смерті ОСОБА_4 в житловому будинку по вул. Шевченка, 15 в с. Хатки Тернопільського району разом з нею були зареєстровані і проживали; ОСОБА_1 – дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_6 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_7 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_8 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто позивач вважається такою, що спадщину прийняла в силу ст. 1268 ЦК України, відмови від її прийняття не подавала.

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 275/2005.

12.02.2018 р. державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори за вих. № 397/02-14 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_3 на вищезазначене спадкове майно з тих підстав, що відсутній правовстановлюючий документ на належну частку житлового будинку на ім’я спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За нормами ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Згідно із вимогами ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_3, померлого 25 січня 1998 року, та на 1/4 частини житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_4, померлої 30 січня 2004 року.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_3, померлого 25 січня 1998 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами, загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м., який знаходиться за адресою: с. Хатки вул. Шевченка, 15 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_4, померлої 30 січня 2004 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393456.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27, код ЄДРПОУ 05466080.

Повний текст рішення суду складено 05 квітня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_9