Рішення № 73215958, 27.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2018 Справа №607/2979/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що 14.03.2014 р. помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої входить земельна ділянка, площею 0,2492 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вулиці Шевченка, 20 в селі Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513. Однак, отримати в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона не може, оскільки було виявлено, що земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності, де не вказана частка, яка належить померлому, а тому, просить визнати за нею право власності на 1/4 частини земельної ділянки, площею 0,2492 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вулиці Шевченка, 20 в селі Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_3, померлого 14 березня 2014 року.

У судове засідання позивач та її представник не з’явилися, однак від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує щодо позовних вимог.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з’явився, однак про місце та час розгляду даної справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, однак подали до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

14 березня 2014 року помер батько позивача – ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 168300, видане 17.03.2014 р. Дубовецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 3.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частину земельної ділянки, площею 0,2492 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вулиці Шевченка, 20 в селі Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513.

Водночас земельна ділянка, площею 0,2492 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вулиці Шевченка, 20 в селі Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513, перебуває на праві спільної сумісної власності чотирьох осіб без визначення розміру часток, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Перебування зазначеної земельної ділянки на праві спільної сумісної власності вищевказаних осіб підтверджується наступними документами:

-свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.08.2013 р. серія САК № 13139, видане державним реєстратором реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_5, індексний номер 7510253;

-Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.08.2013 р. серія САК № 525619, видане державним реєстратором реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_5, індексний номер 7510421.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі наявності заповіту в силу ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

ОСОБА_3 за життя розпорядився своїм майном на випадок смерті та 03.02.2012 р. склав заповіт, який посвідчений секретарем Дубовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за № 06, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, та все те, що ще буде належати йому на час смерті, а також, належні йому майнові права та обов’язки на час смерті, заповів позивачу – ОСОБА_1.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК України).

З виписки із погосподарської книги Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 08.02.2018 р. № 73 вбачається, що будинковолодіння, яке знаходиться в с. Дубівці по вул. Шевченка, 20 Тернопільського району Тернопільської області станом на 01.07.1990 р. – колгоспний двір, членами двору були: голова двору – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер); дружина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3; донька – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4

Після смерті ОСОБА_3 у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 441/2014, за заявою дружини померлого ОСОБА_2 про відмову від одержання обов’язкової частки у спадщині та спадкування за законом від 09 вересня 2014 року за № 1238, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.12.2017 р. № 3358/02-14. Окрім позивача, згідно ст. 1241 ЦК України, інших спадкоємців немає.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, однак, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори 12.12.2017 р. винесено постанову про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, у зв’язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності, де не вказана частка, яка належить померлому.

В силу ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Нормами ст. 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ст. 1225 ЦК України право масності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2013 р. серія САК № 13139, видане державним реєстратором реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_5, індексний номер 7510253, належить чотирьом особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, то частка спадкодавця ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку становить 1/4 її частини.

Враховуючи, що у правовстановлюючих документах розмір належної ОСОБА_3 частки у земельній ділянці не визначений, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права та майнові права на частину вищевказаної земельної ділянки.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності на 1/4 частини земельної ділянки, площею 0,2492 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вулиці Шевченка, 20 в селі Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_3, померлого 14 березня 2014 року.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1264, 1268 ЦК України, ст. 81 Земельного кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки, площею 0,2492 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вулиці Шевченка, 20 в селі Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125283100:02:001:0513, в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_3, померлого 14 березня 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43 с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27, код ЄДРПОУ 05466080.

Повний тест рішення суду складений 05 квітня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_6