Рішення № 73215769, 23.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2018 Справа №607/3545/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Грицака P.M.

за участю секретаря Чех Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолуцької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернулась в суду із вказаною позовною заявою до відповідача Великолуцької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. У ній просить визнати за нею право власності на 1/2 житлового будинку, загальною площею 50,2 м2, житловою 31,6 м2 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, с. Хатки, Тернопільського району Тернопільської області в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що відсутність правовстановлюючого документа на вказане будинковолодіння унеможливлює спадкування нею цього майна, що порушує її права володіння та розпорядження ним. Для захисту цього права вона змушена була звернутись до суду.

В судове засідання позивач не з'явилась. ЇЇ представник - адвокат ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області також у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності у якій також зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Не з'явився у судове засідання і представник Тернопільської районної державної нотаріальної контори, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, вважає, що позов слід задовольнити з огляну на наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2, виданим Великолуцькою сільською радою народних депутатів Тернопільської області 03 травня 1996 року, актовий запис про смерть № 14 від 03 травня 1996 року.

ОСОБА_3 та позивач є рідними сестрами. Вказане підтверджується відомостями про їх батьків, зазначеними у свідоцтвах про народження № НОМЕР_3 від 14 листопада 1979 року, виданим Тернопільським районним бюро ЗАГС, (актовий запис № 32 від 08 вересня 1930 року) та № НОМЕР_4 від 14 листопада 1979 року, виданого Тернопільським районним бюро ЗАГС (актовий запис № 25 від 10 липня 1936 року).

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

На момент відкриття спадщини, тобто 05 травня 1996 року, діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року і саме ним регулюються спірні правовідносини.

Отже, оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15 квітня 1991 року (до введення в дію Закону України «Про власність» (далі Закон) спадкодавець як член колишнього колгоспного двору набула на нього право власності. Це право збереглося за нею і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вказаного Закону. Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до частини 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до довідки Великолуцької сільської ради від 26 лютого 2018 року № 116 житловий будинок по АДРЕСА_1 в с. Хатки Тернопільського району станом на 01 липня 1990 року відносився до суспільної групи колгоспний двір та рахувався за наступними його членами: ОСОБА_1 - 1/2 частина - голова двору, ОСОБА_3 - 1/2 частина.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на ? житлового будинку загальною площею приміщень 50,2 м2, житловою площею 31,6 м2 з відповідною частиною господарських будівель, 1939 року побудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, с. Хатки, Тернопільського району Тернопільської області.

З інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації (далі ТРГБТІ) від 20 лютого 2018 року № 209, станом на 19 лютого 2018 року по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 в с. Хатки Тернопільського району рахується за ОСОБА_1, ОСОБА_3. В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

19 лютого 2018 року ТРГБТІ на замовлення позивачки виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 в с. Хатки Тернопільського району Тернопільської області, у якому вказана характеристика будинку, господарських будівель та споруд. Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку літера «А» загальна площа приміщень становить 50,2 м2, житлова - 31,6 м2.

З інформаційної довідки ТРГБТІ від 20 лютого 2018 року за вих. № 210 вбачається, що за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в с. Хатки Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_3 в бюро не проведена.

Згідно вимог статті 524 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Померлою ОСОБА_3 за життя був складений заповіт щодо земельної частки (паю) в користь ОСОБА_6, яка спадщину за заповітом прийняла, на час звернення з даним позовом ОСОБА_6 уже померла. Щодо належної ОСОБА_3 частини будинковолодіння заповіт складений не був. За відсутності заповіту щодо вказаного спадкового майна має місце спадкування за законом.

Відповідно до частини 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 530 ЦК УРСР (1963 року) встановлено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно статті 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до довідки Великолуцької сільської ради від 26 лютого 2018 року № 121 на час смерті ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 в с. Хатки, Тернопільського району Тернопільської області разом з нею була зареєстрована і проживала позивач.

У постанові державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 22 лютого 2018 за вих. № 536/02-14 вказано, що після смерті ОСОБА_3 в Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 132/1997, яка зберігається в Державному нотаріальному архіві в Тернопільській області, що стверджується також доданою до позовної заяви Інформацією по спадковій справі ОСОБА_3, наданою натаріусом 22 лютого 2018 за вих. № 143/01-21. Спадкоємці за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні, вона була одинокою, чоловіка та дітей у неї не було. Спадкоємцем за законом другої черги після смерті ОСОБА_3, який прийняв спадщину у встановленому порядку, являється позивач. Прийняття позивачем спадщини стверджується також тим, що згідно наданої інформації по спадковій справі на грошовий вклад ОСОБА_1 уже видано свідоцтво про право на спадщину за законом 24 квітня 1997 року за реєстровим № 789.

Позивач, у встановленому законом порядку звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, однак такій видачі їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на належну частку житлового будинку на ім'я спадкодавця.

Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином позивач прийняла спадщину за законом після смерті сестри, до складу якої входить частка у зазначеному будинковолодінні, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити на це майно право власності та розпоряджатись ним. Таке порушене право ОСОБА_1 слід захистити.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 82, 206, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності на ? (половину) житлового будинку загальною площею 50,2 м2, житловою 31,6 м2 з відповідною частиною господарських будівель та споруд в селі Хатки, Тернопільського району Тернопільської області, АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Головуючий суддяР. М. Грицак