Рішення № 73215498, 20.12.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/8436/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі - Криворучці Ю.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

17.02.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, виплачених ним у погашення боргу за кредитним договором. У позовній заяві посилався на те, що під час перебування у шлюбі ними була придбана квартира №32 в будинку №22-а, корпус №5 по вул. Балківська в м. Одесі. Після розірвання шлюбу між сторонами у 2007 році, відповідачка звернулася до суду з позовом до позивача про поділ спільного сумісного майна подружжя, та рішенням суду за ними визнано право власності по ? частині вказаної квартири за кожним. Вказана квартира була придбана на кредитні кошти по кредитному договору № 041/1-17 від 09.09.2004 року, згідно якого позивач отримав кредит в сумі 14533 долари США зі сплатою 12% річних строком до 09.09.2014 року, по якому відповідачка виступила поручителем. Оскільки позивач, незважаючи на право спільної власності на квартиру, виплатив кредит особисто після розірвання шлюбу, то просить суд стягнути з відповідачки 48502 грн. як зворотну вимогу боржника, який виконав солідарний обов'язок.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 24 грудня 1999 року по 04 травня 2007 року. Під час шлюбу ними було набуто квартиру № 32 в будинку № 22-а. корпус № 5 по вул. Балківська в м. Одесі.

На придбання цієї квартири позивач отримав цільовий кредит по кредитному договору № 041/1-17 від 09.09.2004 року, в сумі 14533 долари США зі сплатою 12% річних строком до 09.09.2014 року, по якому відповідачка виступила поручителем.

Згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2010 року майно сторін розділено та за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частину квартири № 32 в будинку № 22-а, корпус № 5 по вул. Балківська в м. Одесі.

Вказаний кредит позивач повністю сплатив після розірвання шлюбу та розподілу спірної квартири, що підтверджено матеріалами справи.

Такі обставини повно та правильно встановлені судом першої інстанції і жодною із сторін не оспорені.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки після розірвання шлюбу не звертався до суду з позовом до відповідачки про поділ боргів подружжя.

Проте із таким висновком суду погодитися неможна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що шлюб між сторонами розірвано 04 травня 2007 року, однак питання щодо визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру остаточно було вирішене лише 29.11.2010 року, коли рішення Суворовського районного суду м.Одеси про це набрало законної сили. Тому лише з цього часу ОСОБА_2 міг дізнатися про те, що його зобов’язання з приводу сплати кредиту перед банком складають лише ? частину, та з часу виплати його в повному обсязі поза межами шлюбу він отримав право на відповідне відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що строк позовної давності пропущений, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Виходячи з того, що залишок кредиту сплачений ОСОБА_2 після розірвання шлюбу особисто, зазначені обставини не оспорені відповідачкою, остання є власницею ? частки квартири, а тому мала особисто виплатити свою частку у зобов’язанні, то вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, рішення суду не відповідає вимогам закону і тому, що в резолютивній частині містить вирішення процесуального питання зайво сплаченого судового збору, що суперечить п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», яке передбачає, що закон не допускає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань.

В зв’язку із задоволенням позову стягненню підлягають судові витрати в розмірі 730 грн. (485+245 грн.), які відповідають сумі судового збору, належного до сплати, виходячи з остаточних вимог позивача, а питання зайво сплаченого збору підлягає вирішенню окремо.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2013 року скасувати, ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 48502 гривні, а також судові витрати в розмірі 2823 гривні.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: