Ухвала суду № 73210480, 05.04.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1770/18

Провадження№ 1-кп/266/346/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участі секретаря Циганкової М.М., прокурора Доброхотова О.В., представника потерпілої особи ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, під час проведення підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 73, кв. 2, мешкаючого в м. Маріуполі, вул. Північна, б. 4-А

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, не одруженого, мешкаючого в м. Маріуполі, вул. Львівська, б. 2-А, кв. 1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Маріуполя надійшов складений старшим слідчим СВ Приморського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6, та затверджений прокурором Приморського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, обвинувачених у вчиненні злочину, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою судді від 3 квітня 2018 р. було призначено підготовче судове засідання на 13.30 годину 5 квітня 2018 року в приміщенні Приморського районного суду м. Маріуполя.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, представник потерпілої особи, захисники та обвинувачені вважали за можливе призначити судовий розгляд.

За результатами підготовчого судового засідання суддя дійшов висновку, що угод про визнання винуватості чи про примирення немає, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено та затверджено у відповідності до вимог закону. Дане кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Маріуполя.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення обвинуваченими злочину, що їм інкримінуються, та існують ризики ухилення обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення ними нових злочинів.

Представник потерпілої особи ОСОБА_1 клопотання прокурора підтримала.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поклали вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти клопотання заперечував, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирався щодо підозрюваних, які вже стали обвинуваченими, тому продовжувати раніше обраний запобіжний захід немає підстав. крім того додав, що клопотання прокурора повинно бути вручено за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу, а прокурор звернувся із клопотанням поза межами вказаного строку.

Захисник ОСОБА_2 погодилася із доводами захисника ОСОБА_3

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 5 березня 2018 року відносно обвинуваченихбув продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 6 квітня 2018 р. включно.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання прокурором було доведено наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Обставини, що дають підстави підозрювати їх, випливають з обвинувального акту. А давати оцінку доказам на даній стадії кримінального провадження не допускається.

Як встановлено судом, обидва обвинувачені ніде не працюють, не мають власної сім’ї, тобто, у них відсутні міцні соціальні зв’язки у місті постійного проживання.

Крім того, вони мають судимості за вчинення низки тяжких злочинів, а ОСОБА_5 і за вчинення особливо тяжкого злочину.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Таким чином, суд вважає, що у наявності достатні підстави вважати, що існують ризики ухилення обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тим самим існує ризик вчинення обвинуваченими нових злочинів.

Від цього обставини, за якими раніше було обрано запобіжний захід обвинуваченим, не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, запобіжний захід відповідає особам обвинувачених, характеру діяння, яке їм інкримінується, тяжкості покарання, що їм загрожує в разі визнання їх винуватими, позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому термін тримання під вартою слід продовжити ще на 60 днів.

Стан здоров’я обвинувачених дозволяє їм перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.

Від цього підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

Щодо доводів захисника ОСОБА_3, то суд виходить з наступного.

Як встановлено ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

З вказаної норми закону випливає, що набуття підозрюваним статусу обвинуваченого пов’язане із передачею обвинувального акту до суду в порядку ст. 191 КПК України.

Від цього, зміна статусу особи у кримінальному провадженні не може тягнути за собою наслідки неможливості продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що відмова у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою можлива лише на підставі ч. 3 ст. 199 КПК України, і не пов’язується із строком подання клопотання.

Таким чином, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, у колегії суддів немає підстав для визначення розміру застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст.ст. 314-317, 315 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні на 13.30 год. 16 квітня 2018 року в приміщенні Приморського районного суду м. Маріуполя.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, представника потерпілої особи, захисників, обвинувачених.

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, на 60 днів, тобто, до 3 червня 2018 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, на 60 днів, тобто, до 3 червня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Пантелєєв Д.Г.