Рішення № 73210355, 05.04.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4304/17

Провадження № 2-а/242/322/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Селидіввугілля», про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 09.10.2017 року звернувся до суду з позовом до Селидівського ОУ ПФУ Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебуває на обліку в Селидівського ОУ УПФУ Донецької області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах та після призначення пенсії продовжує працювати. 30.01.2017 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Рішенням від 25.01.2017 року № 148 Селидівське ОУ УПФУ Донецької області йому було відмовлено в перерахунку пенсії, з тих підстав, що страховий стаж на підземних роботах складає 14 років 06 місяців 15 днів замість необхідних п’ятнадцяти років передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Наявність такого стажу на підземних умовах обумовлена несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску до ПФУ за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року підприємством ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля». Крім того зазначив, що з наданого відповідачем розрахунку стажу, йому стало відомо, що при призначенні пенсії до пільгового стажу не було зараховано період строкової служби в лавах Збройних силах СРСР з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року та робота у якості учня підземного гірничого робітника на дільниці маркшейдерського відділу ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» з 03.08.1981 року по 17.08.1981 року. Вважає дії відповідача протиправними, просить суд визнати рішення № 148 від 148 року про відмову в перерахунку пенсії неправомірним та скасувати його, зобов’язати відповідача зарахувати до загального та спеціального пільгового страхового стажу періоди строкової служби в лавах Збройних сил СРСР з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року, періоди роботи на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» з 03.08.1981 року по 17.08.1981 року та з 01.11.2015 року по 31.12.2016 року, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви від 23.01.2017 року № 148, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10.10.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.01.2018 року продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.04.2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом щодо перерахунку його пенсії з 30.01.2017 року по 08.04.2017 року включно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Селидівському ОУПФУ Донецької області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 03.06.2009 року, яка призначена відповідно до його особистого звернення. 23.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського ОУПФУ Донецької області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Рішенням від 25.01.2017 року № 148 Селидівське ОУ УПФУ Донецької області ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії, з тих підстав, що страховий стаж на підземних роботах складає 14 років 06 місяців 15 днів замість необхідних п’ятнадцяти років передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Наявність такого стажу на підземних умовах обумовлена несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску до ПФУ за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року підприємством ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля». Період строкової військової служби з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року не включено до розрахунку пільгового стажу, оскільки на час призову на військову службу заявник не працював за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. У зв’язку з чим, просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Селидіввугілля» - в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Селидівському ОУПФУ Донецької області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 03.06.2009 року

23.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського ОУПФУ Донецької області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Згідно рішенням Селидівського ОУ УПФУ Донецької області від 25.01.2017 року № 148 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії, з тих підстав, що страховий стаж на підземних роботах складає 14 років 06 місяців 15 днів замість необхідних п’ятнадцяти років передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Наявність такого стажу на підземних умовах обумовлена несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску до ПФУ за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року підприємством ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля». Період строкової військової служби з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року не включено до розрахунку пільгового стажу, оскільки на час призову на військову службу ОСОБА_1не працював за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (в редакції на момент звернення позивача до УПФУ) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом ОСОБА_2 України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до трудової книжки (а.с. 11-16), ОСОБА_1 з 03.08.1981 року по 17.08.1981 року працював на дільниці маркшейдерського відділу ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» у якості учня підземного гірничого робітника, з 16.12.2014 року по теперішній час працює на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» та обіймав за цей час посади підземного гірничого робітника очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем у шахті, підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті, машиністу підземних установок 3 розряду з повним робочим днем у шахті.

Суд зазначає, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день у шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Постановою КМУ від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 107 від 30.06.2009 року, ОСОБА_1 з 03.08.1981 року по 17.08.1981 року працював на дільниці маркшейдерського відділу ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» у якості учня підземного гірничого робітника повний робочий день під землею за тарифною ставкою підземного робочого, що відноситься до Списку № 1 розділу 1 Постанови КМУ № 1173 від 22.08.1956 року.

Таким чином, суд вважає, що періоди пільгової роботи позивача на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» з 03.08.1981 року по 17.08.1981 року та з 01.11.2015 року по 31.12.2016 року підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов’язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так, статтею 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов’язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

Суд також наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків підприємством, на якому він працює, дана правова позиція також викладена в інформаційному листі ВАСУ № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Слід зазначити, що відповідно до довідки № 297 від 05.10.2017 року (а.с. 5), виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», єдиний соціальний внесок за періоди роботи ОСОБА_1 з 01.11.2015 року по 31.12.2016 року перерахований до Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

В зв’язку з чим, позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.п. «к» п. 109 розділу VIII постанови ОСОБА_2 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при ОСОБА_2 СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови ОСОБА_2 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року перебував у лавах Збройних сил СРСР, а з 03.08.1981 року був прийняти учнем підземного гірничого робітника на дільниці в маркшейдерському відділі на підприємстві ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, суд критично відноситься до доводів представника відповідача з приводу застосування до вищевказаного періоду положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військову службу та військовий обов’язок» від 02.06.2005 року, оскільки в період військової служби позивача діяла постанова ОСОБА_2 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року, яка надавала право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Слід також зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що період служби позивача в лавах Збройних сил СРСР з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року підлягає зарахуванню в роботу, яка слідувала за закінченням цього періоду, а саме до пільгового стажу по підземного гірничого робітник.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Селидіввугілля» (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. № 41, ЄДРПОУ 33426253) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 148 від 25 січня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його строкової служби в лавах Збройних сил СРСР з 04.05.1978 року по 28.04.1981 року, а також періоди роботи на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» з 03.08.1981 року по 17.08.1981 року та з 01.11.2015 року по 31.12.2016 року.

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 23.01.2017 року № 148.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська