Рішення № 73210331, 04.04.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/709/18

Провадження № 2/242/658/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в особі судді: Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку заочного спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В с т а н о в и в :

ПрАТ «Просто-страхування» 14.02.2018 року звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.03.2016 року між ПрАТ «Просто-страхування» та ОСОБА_1 укладено поліс № АІ/9073945 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot 206», реєстраційний номер АН 1303 СТ. 16.06.2016 року на автошляху Селидове-Цукурине Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої стали: автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та транспортний засіб «Peugeot 206», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1. Відповідно до вироку Селидівського міського суду Донецької області від 15.09.2017 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 22.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Просто-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком і 11.10.2017 року співробітниками ПрАТ «Просто-страхування» було складено Страховий акт № 114503, відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 46 075 грн. 83 коп. Згідно до платіжного доручення № 18822 від 12.10.2017 року АТ «Просто-страхування» виплатило страхове відшкодування у розмірі 46 075 грн. 83 коп. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» в порядку регресу витрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 46 075 грн. 83 коп. та витрати по оплаті судового збору у сумі 1762 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.02.2018 року відкрито провадження по справі та ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з’явився про дату, час та місце слухання справи, повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій підтримав позов, не заперечував проти винесення по справі заочного рішення та просить суд слухати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у випадку неявки до судового засідання відповідача, належним чином повідомленого та такого, що не повідомив про причини неявки та не подав відзив на позовну заяву, суд може прийняти заочне рішення на підставі доказів, що маються в справі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає, можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 09.03.2016 року між ПрАТ «Просто-страхування» та ОСОБА_1 укладено поліс № АІ/9073945 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot 206», реєстраційний номер АН 1303 СТ.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вироку Селидівського міського суду Донецької області від 15.09.2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України, через те, що він 16.06.2016 року, близько о 13 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «Peugeot 206», реєстраційний номер НОМЕР_2 у стані алкогольного сп’яніння, по автошляху сполученням Селидове-Цукурине Донецької області у напрямку м. Селидове Донецької області зі швидкістю 60-80 км/г на прямій ділянці дороги з порушенням вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п. 11.3- на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, проявляючи злочинну самовпевненість, виїхав на зустрічну смугу, де в цей час рухався автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, у напрямку з м. Селидове Донецької області в с. Цукурине Донецької області, який застосував міри екстреного гальмування, однак запобігти зіткненню не зміг. ОСОБА_1 не застосував міри екстреного гальмування та передньою частиною керованого ним транспортного засобу «Peugeot 206», реєстраційний номер НОМЕР_2 зіткнувся з передньою частиною транспортного засобу «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобі № 335/7-16 від 21.07.2016 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 91 938 грн. 00 коп. вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів та деталей, на момент дослідження становить 140 334 грн. 47 коп., ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 до моменту дорожньо-транспортної пригоди становить 91 938 грн. 00 коп.

Згідно звіту товарознавчого дослідження № 114503-зал. від 03.10.2017 року, складеного оцінювачем автотранспортних засобів ОСОБА_3, утилізаційна вартість автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 45 862 грн. 17 коп.

22.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Просто-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.06.2016 року.

11.10.2017 року ПрАТ «Просто-страхування» було складено Страховий акт № 114503, відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 46 075 грн. 83 коп.

Згідно до платіжного доручення № 18822 від 12.10.2017 року АТ «Просто-страхування» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 46 075 грн. 83 коп.

Судом встановлено, що ПрАТ «Просто-страхування» пред'явило до ОСОБА_1 претензію № 04-2588 від 20.10.2017 року на суму 46 075 грн. 83 коп., однак у добровільному порядку відшкодування здійснено не було.

Відповідно до ст. 9 (п.п. 9.1., 9.2.) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 22 (п. 22.1) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до підпункту 38.1.1 «а» пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту 38.1.1 «а» пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд України у справі №6-192цс16 виклав правовий висновок від 29 червня 2016 року, згідно з яким завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання, зазвичай, виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Так, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; 2) регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України).

Разом з тим статтею 993 ЦК передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України). Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги сплаченого страхового відшкодування до заподіювача і строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди.

Як роз'яснено в п. 26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

В п. 27 Пленуму роз'яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ПрАТ «Просто-страхування» знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених позивачем, щодо сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 22, 979, 990, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування (місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 265082212 в АТ «ОСОБА_4 Аваль, ЄДРПОУ 24745673) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 85400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) про відшкодування шкоди в порядку регресу – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 85400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування (місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 265082212 в АТ «ОСОБА_4 Аваль, ЄДРПОУ 24745673) витрати пов’язані зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 46 075 (сорок шість тисяч сімдесят п’ять) 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 85400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування (місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 265082212 в АТ «ОСОБА_4 Аваль, ЄДРПОУ 24745673) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська