Постанова № 73210302, 04.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/6357/17 Номер провадження 22-ц/775/511/2018

Головуючий у 1 інстанції Мигалевич В.В. Єдиний унікальний номер 225/6357/17

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/511/2018

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м.Бахмут

справа 225/6357/17 провадження 22-ц/775/511/2018

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Новосядлої В.М., Хейло Я.В.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 та Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1, та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві (суддя 1 інстанції Мигалевич В.В., рішення ухвалено 23 січня 2018 року, повний текст складено 26 січня 2018 року у приміщенні суду м. Торецьк Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2017 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» (далі - ДП «Торецьквугілля»), в якому просила стягнути з відповідача на користь двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їх батька, по 500 000 гривень на кожного.

Позов мотивований тим, що позивачка по справі ОСОБА_1 має на утриманні двох дітей - неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Батьком дітей позивачки є ОСОБА_6, з яким позивачка проживала у зареєстрованому шлюбі з червня 2001 року до липня 2015 року. 02 липня 2015 року шлюб був розірваний відповідно за рішенням суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 під час виконання своїх трудових обов'язків помер. Спеціальним розслідуванням факту смерті ОСОБА_6 винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві як власника джерела підвищеної небезпеки визнано ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля». За наслідками розслідування нещасного випадку складено Акт по формі Н-5 від 14 вересня 2017року та Акт по формі Н-1 № 24 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 15 вересня 2017 року.

Позивачка вважала, що внаслідок смерті на виробництві її колишнього чоловіка та батька її дітей, їм завдана моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях, обумовлених важким психоемоційним потрясінням в зв'язку з втратою ними близької людини та батька. Крім того, після загибелі чоловіка, якому було лише 34 роки, позивач залишилася з двома дітьми без його підтримки та опори.

23 січня 2018 року рішенням Дзержинського міського суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, компенсацію у відшкодування моральної шкоди завданої загибеллю їх батька ОСОБА_6 внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі по 50 000 гривень на кожну дитину.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при визначенні розміру грошової компенсації суд виходив з вимог ст.1167, 1168 ЦК України, якими передбачено в тому числі право дитини загиблого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, юридичною особою, яка її завдала. Суд першої інстанції врахував, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ДП «Торецьквугілля» подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у сумі 60 000,00 гривень, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано будь-яких розрахунків, та не вказано жодних міркувань з приводу визначення розміру моральної шкоди у грошовому еквіваленті. Судом першої інстанції не вірно застосовані принципи розумності, виваженості та справедливості і сума відшкодування у 100 000 гривень значно завищена. Крім того, у підприємства на теперішній час склалося дуже тяжке фінансове становище. Внаслідок бойових дій в ході антитерористичної операції зупинили виробництво заводи з виготовлення вибухових речовин, що унеможливило проходження гірничих виробок та видобуток вугілля на шахтах їх підприємства. Вказане призвело до погіршення фінансового стану підприємства, відсутності коштів на рахунках, відпусток без збереження заробітної плати працівників, простою, заборгованостей з виплати обов'язкових платежів та виплат не дають змоги погодитися з великою сумою відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 гривень. Крім того, звертають увагу на те, що кредиторська заборгованість підприємства на 01 листопада 2017 року складає 2 468 403 гривень, що свідчить по край тяжке фінансове становище підприємства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 представник позивачки ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі по 500 000,00 гривень на кожну дитину.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, є необґрунтовано заниженим та не є справедливим, розумним та співрозмірним з огляду на глибину та тяжкість моральних страждань, які відчувають діти у зв'язку з трагічною та раптовою смертю їх батька. Суд не врахував в повній мірі глибину та важкість спричинених неповнолітнім дітям позивачки моральних страждань, які завдані їм у зв'язку зі смертю їх батька на виробництві, а тому прийняв необґрунтоване рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач ДП «Торецьквугілля» надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та зазначив, що не згоден в повному обсязі з доводами апеляційної скарги позивачки.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.89,91).

Крім того, до апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та за його відсутності.

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з червня 2001 року до липня 2015 року.

Від шлюбу у них народились діти: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.6-7).

02 липня 2015 року рішенням Дзержинського міського суду Донецької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірваний (а.с.9).

ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актова запис №57 від ІНФОРМАЦІЯ_3, виданого виконавчим органом Північної селищної ради міста Торецька Донецької області (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 під час виконання своїх трудових обов'язків помер. Спеціальним розслідуванням факту смерті ОСОБА_6 винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві як власника джерела підвищеної небезпеки визнано ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля». За наслідками розслідування нещасного випадку складено Акт по формі Н-5 від 14 вересня 2017року та Акт по формі Н-1 № 24 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 14 вересня 2017 року (а.с.12-17).

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з вимог ст.1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», якими передбачено в тому числі право дитини загиблого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, юридичною особою, яка її завдала. Суд першої інстанції врахував, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. При цьому, суд першої інстанції стягнув моральну шкоду на користь позивачки з Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Центральна».

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо.

Так, вирішуючи питання про стягнення на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції помилково стягнув з відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» Державного підприємства «Торецьквугілля».

Згідно положень частин 1-3 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, «Шахта Центральна» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Торецьквугілля» (а.с. 94-104).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції помилково стягнув на користь позивачки у відшкодуванні моральної шкоди з відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» Державного підприємства «Торецьквугілля» який не є юридичною особою, не має правосуб'єктності та виступає лише як відокремлена частина юридичної особи, що його створила.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення у відшкодування моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_1, яка діє в інтересах дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, необхідно скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову і стягнення на користь позивачки з Державного підприємства «Торецьквугілля».

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з характеру та тривалості моральних і фізичних страждань, глибини змушених змін у засобі життя, принципу розумності та справедливості. Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги аргумент представника відповідача відносно необхідності врахування при визначені розміру грошової компенсації відсутності абсолютної вини підприємства у настанні нещасного випадку з причин того, що цей нещасний випадок стався на поверхні шахти і пов'язаний зі шкідливими умовами виробництва, а не з безпосереднім заподіянням шкоди у робочій зоні, у якій перебував потерпілий, оскільки такий аргумент спростовується наявними у матеріалах справи копіями Акту по формі Н-5 від 14 вересня 2017 року та Акту по формі Н-1 № 24 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 15 вересня 2017 року, в яких встановлені причини настання цього нещасного випадку, та особи, дії та бездіяльність яких призвели до нещасного випадку. Крім того, суд не прийняв до уваги групу аргументів відповідача, що стосуються необхідності врахування при визначені розміру грошової компенсації обставин незадовільного фінансового стану підприємства, оскільки розмір моральної шкоди не залежить від матеріального стану особи, на який покладено обов'язок відшкодувати таку шкоду.

Отже, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов по суті правильного висновку про те, що моральна шкода, завдана позивачеві смертю колишнього чоловіка та батька, повинна бути відшкодована роботодавцем на підставі ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.

Згідно зі ст.23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місті в кожному структурному підрозділу умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

За правилами ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Разом з цим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважав, що сума моральної шкоди у сумі 50 000 гривень на кожну дитину позивача буде достатньою компенсацією завданої їм моральної шкоди та виходив з того, що сума визначена позивачем по справі, на відшкодування моральної шкоди є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань останніх. Крім того, малолітня дитина ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та неповнолітня дитина ОСОБА_6 - ОСОБА_5 останні декілька років фактично проживали окремо від свого батька і спілкувалися із ним періодично, які у судовому засіданні не заперечувалась представником позивача.

Проте, з такими твердженнями не можливо погодитися в повному обсязі.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" і вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Законом (ст.1168 ЦК України) передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується в тому числі і дітям.

У зазначеній нормі поняття "діти" вжито в розумінні кровної спорідненості з померлим, оскільки особа не набуває особливого правового статусу, пов'язаного з її неповноліттям, а в числі найближчих до померлого осіб отримує право на відшкодування моральної шкоди, яке не пов'язане із віком особи.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.

У даній справі ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах своїх дітей: неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з настанням певних юридичних фактів, а саме, смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 - батька її дітей, та встановлення ІНФОРМАЦІЯ_3 причинного зв'язку смерті ОСОБА_6 з наслідками нещасного випадку на виробництві.

Даний факт підтверджено актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_3 о 05 год. 00 хв. та актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 24 по формі Н-1.

Відповідно до цього акту причиною нещасного випадку став незадовільний стан виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів), а саме підвищена температура повітря робочої зони.

Зазначені обставини сторонами по справі не оспорювалися.

За таких обставин апеляційний суд вважає, про можливість збільшення розміру компенсації моральної шкоди, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини по справі, оскільки з отриманими потрясіннями внаслідок раптової смерті колишнього чоловіка, батька її двох дітей, якому на день смерті виповнилось лише 34 роки, позивачка зазнала великих душевних страждань та змушена була приймати додаткових зусиль для організації свого життя, трагічна та передчасна смерть потерпілого призвела до того, що вона та її неповнолітня донька і малолітній син зазнали важкої психологічної травми, назавжди втратив потенційний зв'язок з близькою їм людиною. Зі смертю близької людини змінився звичайний спосіб їх життя, зменшився розмір доходів, адже загиблий постійно утримував їх сім'ю (після розірвання шлюбу), зазначені обставини змусили позивачку змінити образ та спосіб свого життя: втрата нормальних життєвих зв'язків через самотність, відсутність підтримки колишнього чоловіка в допомоги у виховані дітей.

Втрата батька, як опори для їх дітей, надія на підтримку у житті для неповнолітньої доньки та малолітнього сина стало психологічним потрясінням для них, втрата можливості продовження подальшого навчання для доньки, який на день смерті виповнилось 16 років та досягнення мети в житті стало важким.

Отже, апеляційний суд, керується не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття звістки про смерть близької людини - почуття розгубленості, гострого жалю, відчаю, страху перед майбутнім, але й тими, які характеризують їх зовнішній прояв - порушення звичайного способу життя, вимушеність докладання додаткових зусиль для організації свого життя в зв'язку з передчасною, раптовою та безповоротною, втратою близької людини, характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, пов'язаних із безповоротною втратою близької людини батька дітей, відчуттям самотності, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_7, працюючи у відповідача, який був опорою її дітям.

Зазначене, повністю узгоджується з положеннями Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), які містяться у Преамбулі даної Конвенції, про те, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст.3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи з встановлених обставин наданих сторонами доказів та вимог закону, враховуючи характер та тривалість моральних і фізичних страждань позивачки, яка діє в інтересах дітей, апеляційний суд вважає, можливим збільшити розмір моральної шкоди та стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь позивачки по 100 000 гривень на кожну дитину.

Довід апеляційної скарги відповідача ДП «Торецьквугілля» про тяжкій фінансовий стан підприємства є неспроможним, оскільки питання відшкодування моральної шкоду не повинно бути пов'язано саме з такими обставинами підприємства, оскільки смерть ОСОБА_6 настала при виконанні ним трудових обов'язків саме на підприємстві відповідача, що призвело до моральних страждань членів сім'ї, дітей відповідно до ч.2 ст.3 СК України, втрати ними нормальних життєвих зв'язків та вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності та фінансової можливості.

Докази та обставини, на які посилається відповідач ДП «Торецьквугілля» у апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують

Відповідно до п.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року зазначено, що позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 1 000 000 гривень.

Позовні вимоги задоволені у сумі 200 000 гривень, що складає 20 % (200 000 х 100): 1 000 000 = 20%).

Тому, відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 128 гривень (640 гривень (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 20 % = 128 гривень).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 та Державного підприємства «Торецьквугілля» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 січня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1, та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відшкодування моральної шкоди завданої загибеллю їх батька ОСОБА_6 внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі по 100 000 (сто тисяч) гривень на кожну дитину.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь держави судовий збір у сумі 128 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені статтями 389, 390 ЦПК України.

Головуючий Новосьолова Г.Г.

Судді Новосядла В.М.

Хейло Я.В.