Постанова № 73206040, 05.04.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Чернівці

справа № 715/1576/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Литвинюк І.М., Яремка В.В.

секретар Скакун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Цуренка В.А.-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 30 листопада 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит №б/н у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за даним договором у ОСОБА_1 станом на 30 червня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 24385,67 грн., яка складається з наступного: 1603,28 грн. - заборгованість за кредитом; 18244,98грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2900 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1137,41 грн. - штраф (процентна складова).

Провадження №22ц-794/304/18 Головуючий у І інстанції ЦуренкоВ.А.

Категорія 19/27 Суддя-доповідач Височанська Н.К.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30 листопада 2006 року в розмірі 19315,76грн. та судовий збір в розмірі 1267,36грн.

В задоволенні решта позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі.

Зокрема в апеляційній скарзі посилається на те, що платежі, які зазначені з розрахунку заборгованості, в період з 08 жовтня 2008 року по 15 липня 2011 року ним не погашалися, а були зняті банком в автоматичному режимі з іншого рахунку.

Позивачем не надано суду будь-яких належних доказів, що таке автоматичне погашення частини кредиту з іншого відкритого рахунку відбулося за його згодою.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував строки спливу позовної давності.

Зазначає, що автоматичне погашення банком частини кредиту в період після закінчення дії картки, не свідчить про визнання ОСОБА_1 свого боргу та не може слугувати підставою для переривання позовної давності.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, комісії та штрафів позивачем не оскаржується.

Сторони в судове засідання, призначене на 29 березня 2018 року не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що між ПАТ КБ ,,Приватбанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем 16 листопада 2006 року анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови) та ознайомлення з цими Умовами і Тарифами обслуговування кредитних карт.

Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався щомісяця вносити платежі в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Базова процентна ставка за кредитним лімітом встановлена в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості, з розрахунку 360 календарних днів.

З довідки наданої ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_1 16 листопада 2006 року було надано кредитну картку НОМЕР_1 терміном дії до листопада 2012 року.

11 березня 2010 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку НОМЕР_2 терміном дії до листопада 2012 року.

20 січня 2012 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку НОМЕР_4 терміном дії до липня 2015 року.

25 грудня 2012 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку НОМЕР_3 терміном дії до грудня 2016 року.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 30 червня 2017 року заборгованість відповідача перед банком становить 24385,67 грн., яка складається з наступного: 1603,28 грн. - заборгованість за кредитом; 18244,98грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2900 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1137,41 грн. - штраф (процентна складова).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК).

За правилами ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили, що заборгованість за договором погашається щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с.8 зворот).

При цьому, ОСОБА_1 погодився, що погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися, як шляхом внесення коштів на картку клієнта, так і шляхом списання банком коштів з дебетної картки НОМЕР_5.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів, що входить до змісту зобов'язання за цим договором) та порядок погашення заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За змістом ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Чинне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж за договором відповідач ОСОБА_1 здійснив 24 грудня 2014 року в розмірі 500 грн (а.с.53), а кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором - грудень 2016 року (кінцевий строк дії картки).

Після закінчення строку дії кредитного договору у банку виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості.

З вказаним позовом банк звернувся до суду у серпні 2017 року, тобто в межах строку позовної давності за основною вимогою.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідача було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с.33-38).

Встановивши, що останній платіж за договором відповідач ОСОБА_1 здійснив 24 грудня 2014 року, а банк звернувся до суду з позовом у серпні 2017 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стягнувши заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1603,28 грн та проценти за користування кредитним лімітом в межах строку позовної давності за основною вимогою з 11 серпня 2014 року по 11серпня 2017 року в розмірі 17712,48 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 05 квітня 2018 року

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.М.Литвинюк

В.В.Яремко