Постанова № 73205392, 05.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/535/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 59 Головуючий (суддя – доповідач) в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного сервісного підприємства «Ньютон», ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вона являється власником транспортного засобу Renault Logan д.н.з. НОМЕР_1. Вказаний автомобіль 17 серпня 2016 року потрапив у ДТП по вул. Смілянська, 131 за участі транспортного Peugeot 2008 Allure Т4 МС 2825 та транспортного засобу Geely CK д.н.з. НОМЕР_2.

Вказує, що на момент ДТП автомобіль позивача перебував під керуванням ОСОБА_5, автомобіль Peugeot перебував під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ПСП «Ньютон», а автомобіль Geely перебував під керуванням ОСОБА_6

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2016 року ОСОБА_5 було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху України та притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 124 ОСОБА_3.

Згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2016 року ОСОБА_3 також було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху України та притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 124 ОСОБА_3.

ОСОБА_4 зазначає, що відповідно до норм цивільного законодавства має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок пошкодження її майна під час взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки – транспортних засобів. А саме розмір матеріальних збитків в результаті пошкодження транспортного засобу позивача згідно висновку експерта ОСОБА_7 за результатами експертного авто товарознавчого дослідження №2635/16 від 03.09.2016 року становить 60489, 12 грн.

При цьому вказує, що саме з вини ОСОБА_3 сталася вказана дорожньо-транспортна пригода, а тому відшкодування шкоди підлягає в розмірі 90% від загальної суми збитків, встановлених на підставі висновку експерта.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути солідарно на її користь з ОСОБА_3, ПСП «Ньютон» та «Страхова компанія «ПЗУ Україна» завдану матеріальну шкоду в розмірі 60 489 грн. та понесені судові витрати.

В заяві від 17.10.2017 року ОСОБА_4 просила позовні вимоги до ПСП «Ньютон» та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без розгляду та виключити вказаних осіб із числа відповідачів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 33 605, 06 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 352 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи покази свідка, постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2016 року достовірно встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а тому розмір відшкодування заподіяної позивачу матеріальної шкоди необхідно визначити з врахуванням ступеня вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а саме в розмірі 50% від загальної суми збитків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду та вважаючи що при його ухваленні судом не досліджено належним чином наявні у справі докази, неповно встановлено обставини по справі та порушено норми процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що внаслідок ДТП було притягнуто двох осіб до відповідальності, а саме апелянта та ОСОБА_8 При цьому зазначає, що його вина полягала у невімкненні покажчику повороту при зміні напряму руху, водночас вина ОСОБА_5 полягала в недотриманні безпечної швидкості руху та дистанції. З огляду на зазначене, оскільки при ДТП був лише один удар автомобіля під керуванням ОСОБА_8, тому пошкодження було спричинено транспортним засобам при ДТП саме з його вини. З чого слідує, що причинно-наслідковий зв'язок між діями апелянта та завданням шкоди автомобілю Renault Logan відсутній.

Крім того, ОСОБА_3 вказує, що судом першої інстанції при визначенні розміру завданих збитків майну позивача було взято до уваги висновок судового експерта ОСОБА_7 №2635/16 від 03.08.2016 року. Проте складено даний висновок, на думку апелянта, було з порушенням ОСОБА_9 товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 року №142/5/2092, які полягали в тому, що виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Відповідач не був присутнім при огляді пошкодженого ТЗ й категорично не погоджується з переліком пошкоджень та вартістю їх відновлювального ремонту. При цьому, зазначає, що судом першої інстанції, безпідставно стягнуто з нього зазначені збитки з врахуванням розміру ПДВ.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_9 вказує, що у вчиненому ДТП доведено вину двох водіїв, які повинні спільно відповідати за завдані збитки. При цьому вказує, що тягар доказування у справах про відшкодування шкоди лежить на відповідачеві, а тому, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях відповідача ОСОБА_3, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі. Зокрема, звертає увагу, що апелянтом не заявлялося клопотання про проведення авто технічної експертизи, яка б надала змогу встановити черговість зіткнень автомобілів та встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та шкодою завданою майну ОСОБА_4

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 17 серпня 2016 року в м. Черкаси по вул. Смілянській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Peugeot 2008 Allure під керуванням ОСОБА_3, Geely CK д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та Renault Logan д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої пошкоджено транспортні засоби.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2016 року справа № 712/9675/16-п ОСОБА_5 було визнано винним у скоєному ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 ОСОБА_3 та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Згідно вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_5 17.08.2016 року о 15 год. 00 хв. в м. Черкаси керував автомобілем НОМЕР_3 по вул. Смілянська, 131, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, не врахував дорожньої обстановки та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який зупинився попереду, та який в свою чергу скоїв зіткнення з автомобілем Peugeot 2008 Allure (т. 1 а.с. 13-14).

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2016 року справа №712/9676/16-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 ОСОБА_3 та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Згідно вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_3 17.08.2016 року о 15 год. 00 хв. в м. Черкаси керував автомобілем Peugeot 2008 Allure по вул. Смілянська, 131, при зміні напрямку руху, не впевнившись в безпечності та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який рухався в попутному напрямку (т. 1 а.с. 15-16).

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 12.10.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 вересня 2016 року без змін (т. 1 а.с. 17-19).

Крім того, судом було встановлено, що 08 липня 2016 року між ПАТ СК «ПЗУ Україна» та ПСП «Ньютон» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9994703.

Відповідно до листа №6757-31 від 28.09.2016 року Центру врегулювання збитків ПАТ СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_5 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2016 року №712/9675/16-п визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 ОСОБА_3, а тому у ПСП «Ньютон», цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ СК «ПЗУ Україна», не виникає обов’язку відшкодовувати заподіяну їм шкоду (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до Висновку за результатами експертного авто товарознавчого дослідження №2635/16 від 03.09.2016 року розмір матеріальних збитків, заподіяних в результаті пошкодження в ДТП 17.08.2016 року автомобіля НОМЕР_3 з ПДВ на запасні частини складає 67210, 12 грн. (т. 1 а.с. 90).

Крім того, судом першої інстанції при допиті в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 з його пояснень було встановлено, що 17.08.2016 року він керував справним транспортним засобом Geely CK д.н.з. НОМЕР_2, попереду нього рухався транспортний засіб Peugeot 2008 Allure, який почав гальмувати аж до самої зупинки. Вказав, що він також почав екстрене гальмування і зупинився від Peugeot 2008 Allure близько 15-20 см. Одразу після зупинки відчув удар ззаду, внаслідок чого автомобіль покотився вперед та штовхнув авто, що стояло попереду.

Відповідно до п. 5 Договору про повну матеріальну відповідальність за проведення випробування автомобіля клієнтом від 17.08.2016 року укладеної між ОСОБА_3 та ПСП «Ньютон», клієнт приймає на себе відповідальність за заподіяння під час проведення випробування збитку підприємству та або третім особам, у тому числі морального. Згідно п. 10 зазначеного договору клієнту було надано тестовий автомобіль Peugeot 2008 Allure (т. 1 а.с. 69).

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бойцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, за положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особі, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.

На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декількох джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховуються дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним правил дорожнього руху, наявність причинного зв’язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначала про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_3, зокрема, саме його дії сприяли зіткненню інших автомобілів між собою, а відтак позивач визначає ступінь вини відповідача ОСОБА_3 в розмірі 90%, і відшкодування суми збитків потрібно обраховувати у зазначеному розмірі від загальної суми матеріальної шкоди встановленої висновком судового експерта.

Шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Тобто, лише встановивши ступінь вини кожного, суд вирішує питання щодо відшкодування шкоди і при вирішенні цього питання враховуються висновки експертиз, оскільки необхідно довести причинний зв'язок між ДТП і визначеним у висновку авто товарознавчої експертизи пошкодженнями автомобіля, а відповідно і сумою збитків. Недоведеність причинного зв’язку може бути підставою для відмови в позові.

При цьому, колегія суддів, звертає увагу, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи не містять доказів наявності вини ОСОБА_3 у завдані шкоди ОСОБА_4, оскільки фактичного зіткнення між автомобілями Peugeot 2008 Allure та Renault Logan не було, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 і шкодою завданої автомобілю, який належить ОСОБА_4

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_3 повинен нести відповідальність за шкоду, завдану у результаті ДТП, спільно з ОСОБА_5 у частці 50 %, тобто, що є вина обох водіїв і ця вина є рівною.

При цьому, позивачем не заявлялися клопотання про призначення у справі транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, в результаті проведення яких можна було б достовірно встановити розмір відшкодування шкоди у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, а саме залежно від ступеня вини кожного та встановити чи порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв'язку із виникненням зазначеної ДТП.

У той же час, посилаючись на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 вересня 2016 року у справі 712/9676/16-п як на підставу для визнання ОСОБА_3 винним у рівній мірі з ОСОБА_5 у зазначеній ДТП, суд не звернув уваги на те, що ця постанова не містить категоричного висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_3 перед позивачем у ДТП, а як зазначалося вище транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи у справі не проводилися.

З огляд у на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог, не надав до суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв’язку між спричиненою шкодою та протиправними діями відповідача ОСОБА_3 та які б дали можливість встановити ступінь його вини для визначення обґрунтованого розміру відшкодування збитків.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 908 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Текст постанови складено 05.04.2018 року.

Судді: