Рішення № 73205264, 14.03.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2/711/29/18

Справа № 711/10317/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Придніпровський районний суд м.Черкаси

В складі: головуючого – судді Колода Л.Д.

при секретарі Василенко О.Г.

розглянувши в спрощеному судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 квітня 2017 року та про передачу прав за договором забезпечення від 27 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3Р, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 квітня 2017 року та про передачу прав за договором забезпечення від 27 квітня 2017 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.07.2006 року між АКБ «Райффайзен банк Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-F63/163/2006. Умовами кредитного договору передбачено обов’язок банку щодо надання ОСОБА_1 валютного кредиту в розмірі 42075,00 доларів США для придбання квартири за адресою: вул.Верхня Горова, м.Черкаси з остаточним поверненням кредиту до 19.07.2021 р.

У забезпечення боргових зобов’язань за зазначеним кредитним договором, між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р., за яким предметом іпотеки є квартира №33 за адресою: вул. Верхня Горова, 134, м.Черкаси, придбана за кредитні кошти.

24.12.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло прав кредитора за даним кредитним договором та договором іпотеки.

У подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги по договорах фізичній особі ОСОБА_3 , на підставі відповідних договорів від 27 квітня 2017 року, а саме: договором відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. від 27.04.2017 року та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. від 27.04.2017 року.

Умовами зазначених договорів визначено, що новому кредитору передається право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 330 287 грн. 29 коп. 27.04.2017 року здійснено реєстрацію прав ОСОБА_3 як іпотекодержателя за договором іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15.05.2017 р. відповідачем ОСОБА_3 було направлено позивачу вимогу про усунення порушення боргового зобов’язання (іпотечне повідомлення), в якому ОСОБА_3 вимагала від позивача сплатити протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги заборгованість по кредитному договору в розмірі 25293335 грн. 80 коп.

Фізична особа ОСОБА_3 не є фінансовою установою у розумінні закону, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та фізичній особі ОСОБА_3 достеменно було відомо про те, що кредитний договір, який було укладено позичальником з банком має статус споживчого кредиту і отриманий був для особистого, сімейного використання і тому не може бути предметом договору купівлі-продажу права вимоги, оскільки вимога має особистий характер.

Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги за кредитним договором можливе лише між юридичними особами – суб’єктами господарювання, що встановлено Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг.

Зазначає, що у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було юридичного права здійснювати будь-які факторингові операції та відповідно укладати договір про відступлення права вимоги за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3, оскільки відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг з 20.08.2015 року за №2023 товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» виключено з Держаного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та додаток до нього.

За п.11 ч.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та фізична особа ОСОБА_3 не є фінансовими установами у розумінні закону, які можуть надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №231 від 03.04.2009 року, визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів – суб’єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників – суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Тобто на момент укладення між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3 договору про відступлення прав вимоги існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, встановлені п.1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №231від 03.04.2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників-фізичних осіб.

Відповідно до п.п.а, п.2 ст.1 Конвенції УНІДРУ про міжнародний факторинг визначено, що договір факторингу – це договір, укладений між однією стороною (позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справі про визнання правочинів недійсними» вбачається, що відповідно до ст.ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Представник позивача зазначає, що договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р., укладені 27.04.2017 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3, було укладено в порушення вимог закону, такі договори є недійсними в силу закону, не породжують виникнення юридичних наслідків, оскільки не відповідають приписам чинного законодавства, зокрема тому, що боржником за угодами про відступлення права грошової вимоги є фізична особа, що є порушенням діючого законодавства.

Згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ч.1 ст.24 вказаного Закону, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

ОСОБА_5 юстиції України від 29.01.2016 №3/28/1172 «Щодо питань посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечними договорами», яким чітко застережено нотаріусів про те, що «нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця в кредитних відносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотеко держателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов’язання за кредитним договором». Зміст даного листа доведено до відома усім нотаріусам України, оскільки нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності, які було грубо порушено приватним нотаріусом ОСОБА_4

Укладанням оспорюваних договорів про відступлення права вимоги було порушено умови, встановлені у договорі іпотеки, зокрема п.5.1 положення п.j) ч.5.1 ст.5 договору іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р., де вказано, що даний правочин укладається в інтересах сім’ї. п.5.2 положення п.d) ч.5.1. ст.5 «Інші домовленості сторін» договору іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. застережено, що «ні предмет іпотеки в цілому, ні будь-яка його частина не перебуває і протягом терміну дії цього договору не перебуватиме у будь-якій іншій іпотеці».

Згідно ст.ст.514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Фізична особа ОСОБА_3 не мала і не має спеціальних дозволів на право виконання банківських, фінансових і валютних операцій, відповідно не може бути сторогою – кредитором у правовідносинах за валютним кредитним договором. Таким чином право іпотекодержателя у фізичної особи ОСОБА_3 відсутнє.

Відсутність письмового повідомлення ПАТ «ОТП Банк» до позичальника з її підписом про основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу відповідно до ст.2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», оскільки без цього повідомлення договір не є укладеним, як зазначено у цьому Законі. Таким чином, неукладений договір не тягне за собою юридичних наслідків щодо його виконання, а тим більше встановлення заборгованості згідно такого неукладеного договору.

В зв’язку з цим просить визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги (факторингу) від 27.04.2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та фізичною особою ОСОБА_3 щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-F00/163/2006 від 18.07.2006, укладеним між фізичною особою ОСОБА_1 та акціонерним комерційний банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», який попередньо відступив право вимоги за даним кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна». Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 27.04.2017 року, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та фізичною особою ОСОБА_3 щодо відступлення права вимоги за договором іпотеки №РML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований 27.04.2017 р. за №3704, попередньо укладеним між фізичною особою ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованим у реєстрі за №8670, що попередньо було відступлено право вимоги за даним кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.01.2018 року постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

На виконання вимог ухвали суду від 23.01.2018 року та норм ст.278 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 14.03.2018 року подала суду відзив на позовну заяву, в якому вважає доводи позовної заяви ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що між нею та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, а не договір факторингу, як зазначає позивач. Відмежування договору факторингу від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність спеціальних вимог законодавства, в том числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов’язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою, за надану останнім фінансову послугу. Зазначає, що при укладенні оскаржуваних договорів про відступлення права вимоги сторони керувалися положеннями статей 512-519 ЦК України. Таким чином, договори укладені у зв’язку із відступленням права вимоги за основним зобов’язанням шляхом укладення договору цесії, а не факторингу. На підставі викладеного просить в задоволені позову відмовити повністю.

Відповідачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не виконано вимог ухвали суду від 23.01.2018 року та норм ст.278 ЦПК України та не подано суду відзиву на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не скористалась своїм правом та не подала суду пояснення з приводу позовної заяви та відзиву на позовну заяву.

Дослідивши письмові матеріали справи, на підставі їх повного, всебічного та об’єктивного дослідження суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач , як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що 18 липня 2006 року між АКБ «Райффайзен банк Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-F63/163/2006. Умовами кредитного договору передбачено обов’язок банку щодо надання ОСОБА_1 валютного кредиту в розмірі 42075,00 доларів США для придбання квартири за адресою: вул. Верхня Горова, м.Черкаси з остаточним поверненням кредиту до 19.07.2021 р.

В забезпечення боргових зобов’язань за зазначеним кредитним договором, між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р., за яким предметом іпотеки є квартира №33 за адресою: вул. Верхня Горова, 134, м.Черкаси, придбана у кредит.

24.12.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ ОТП Факторинг Україна« набуло прав кредитора за даним кредитним договором та договором іпотеки.

У подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги по договорам фізичній особі ОСОБА_3 на підставі відповідних договорів від 27 квітня 2017 року, а саме: договором відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. від 27.04.2017 року та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. від 27.04.2017 року.

Умовами зазначених договорів визначено, що новому кредитору передається право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 330 287 грн. 29 коп. 27.04.2017 року здійснено реєстрацію прав ОСОБА_3 як іпотекодержателя за договором іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначені договором про відступлення прав вимоги представник позивача вважає недійсними, у зв’язку з тим, що відповідно до п.11 ч.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та фізична особа ОСОБА_3 не є фінансовими установами у розумінні закону, які можуть надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Однак з такими твердженнями позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. від 27.04.2017 року, на підставі якого ОСОБА_3 стала новим кредитором щодо зобов’язань ОСОБА_1

Договір факторингу між сторонами не укладався.

Відповідно до норм діючого законодавства відступлення прав вимоги (цесія) - це один із засобів заміни кредитора у зобов'язані.

Можливість такої заміни передбачена ст. 512 ЦК України. Її суть полягає в тому, що первісний кредитор передає (відступає) свої права в зобов'язанні іншій особі - новому кредитору (цесіонарію).

Цесія - це сам факт зміни особи у зобов'язані, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі - продажу, міни, чи дарування прав, що випливають із зобов'язань.

Відповідно норм ЦК України відступлення права вимоги виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне), а факторинг, - цілісний самостійний вид договору (спеціальне).

Цесія відрізняється від факторингу, зокрема своїм складом. Фактором може бути банк чи фінансова установа. Цесіонаром може бути будь яка особа. Факторинг передбачає відступлення грошової вимоги, при цесії може бути відступлено, як право грошові вимоги, так і не грошової.

Договір факторингу має більш складну правову природу в порівнянні з цесією, оскільки співвідноситься з відносинами позики по кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Частина 1ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Дана позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 06.07.2015 року по справі №6-301цс15 .

Згідно з п.6.10. зазначеного договору відступлення права вимоги, сторонами цього договору підтверджено, що цей договір регулюється положеннями статей 512-519 ЦК України та не є договором факторингу в розумінні Глави 73 ЦК України. Тому, посилання позивача про недійсність договору про відступлення прав вимоги (факторингу) від 27.04.2017 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та фізичною особою ОСОБА_3 щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-F00/163/2006 від 18.07.2006, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та акціонерним комерційний банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», який попередньо відступив право вимоги за даним кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», суд вважає безпідставними.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №РML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. суд зазначає наступне.

Іпотека, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Перехід прав за іпотечним договором врегульований розділом ІІІ Закону України «Про іпотеку».

Так, статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначений порядок переходу прав за іпотечним договором шляхом відступлення прав. Згідно частин 1-3 цієї статті, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За правилами ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України від 3 червня 2014 року N 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон N 1304-VII), згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII «Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Судом встановлено, що п.j ч.5.1 ст.5 договору іпотеки №PML-F00/163/2006 від 18.07.2006 року іпотекодавець цим заявляє, гарантує і зобов’язується на користь іпотекодержателя, що правочин укладається в інтересах сім’ї.

Крім того, інформаційним листом ОСОБА_5 юстиції України від 29.01.2016 №3/28/1172 з питань посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечними договорами повідомлено нотаріусів про те, що нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки ст. 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця в кредитних відносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов’язання за кредитним договором.

В зв»язку з цим суд вважає, що приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в порушення ст.1054 ЦК України, ст.7 Закону України «Про нотаріат» посвідчила договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь ОСОБА_3

Тому, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27.04.2017 року, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та фізичною особою ОСОБА_3 щодо відступлення права вимоги за договором іпотеки №РML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого 27.04.2017 р. за №3704, попередньо укладеним між фізичною особою ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованим у реєстрі за №8670, що попередньо було відступлено право вимоги за даним кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Враховуючи часткове задоволення позовним вимог, відповідно до ст. 141 ЦК України з відповідачів у рівних частинах підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн. по 320 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 509-519, 1077-1080 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 2, 4, 5, 8, 12, 23, 141, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд , -

В и р і ш и в:

Позов задовольнити частково. Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 27.04.2017 року, за договором іпотеки №РML-F00/163/2006 від 18.07.2006 р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та фізичною особою ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований 27.04.2017 р. за №3704.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.

Головуючий: ОСОБА_7