Ухвала суду № 73201346, 17.03.2017, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1117/14-ц

провадження № 4-с/527/3/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2017 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Марущак Р.М.

при секретареві - Самородовій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 від 19 липня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження по виконавчому провадженню № 45153717, заінтересовані особи – Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною скаргою, в якій прохає:

1.Скасувати постанову Головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19 липня 2016 року по виконавчому провадженню № 45153717.

2.Звільнити з-під арешту належне на праві приватної власності ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Мотивувала тим, що 13 серпня 2014 року Глобинським районним судом Полтавської області за результатами розгляду справи № 527/1117/14-ц (провадження № 2/527/347/14) за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, було ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з неї - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості по кредитному договору № 11392289000 в розмірі 301204 грн. 52 коп.

22 жовтня 2014 року Автозаводським відділом державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження із виконання вказаного судового рішення (ВП № 45153717).

19 липня 2016 року Головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відповідно до якої, для забезпечення виконання рішення суду, накладено арешт на належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1. Одночасно вказаною постановою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що їй належить.

На її думку вказана постанова державного виконавця винесена як з порушенням приписів чинного законодавства, так і основоположних принципів цивільно - правової відповідальності, зокрема, загально - правового принципу пропорційності та принципу виконавчого провадження стосовно співмірності. Так, оціночна вартість її квартири, без врахування ПДВ, становить 657200 грн. , а сума боргу по відкритому кримінальному провадженню – 301204, 52 грн., тобто вартість квартири в два рази перевищує суму боргу. На її думку, цим порушено її права, зокрема, право власності, оскільки вона обмежена у його здійсненні.

У останнє судове засідання скаржник ОСОБА_1, її представник не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду. Від представника заявника (скаржника) ОСОБА_4 на адресу суду надійшло клопотання про завершення розгляду справи у її відсутності. В засіданні, що відбувалося раніше, інший представник скаржника за довіреністю - ОСОБА_5, скаргу підтримувала, посилаючись на обставини та підстави, зазначені у ній. Крім цього, звертала увагу суду, що оскаржувана постанова ОСОБА_6 не направлялася, про її існування та дізналася лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тому є правові підстави для поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця. Права її довірителя обмежені і тим, що в постанові не вказаний строк встановленого обмеження на майно.

Представник заінтересованої особи – Автозаводського відділу ДВС м. Кременчук ОСОБА_7 у останнє судове засідання не з»явилася, направила заяву про завершення розгляду справи у її відсутності. В засіданнях, що відбувалися раніше, вказувала, що скарга задоволенню не підлягає. Мотивувала тим, що головний державний виконавець Братчун О.О. діяла в межах повноважень, наданих їй, як державному виконавцю, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час винесення постанови). Арешт наклала з метою забезпечення виконання рішення суду. Постанова про арешт майна від 19.07.2016 року направлялася ОСОБА_1 простим листом , що підтверджується записом в журналі вихідної кореспонденції. Вона вважає, що боржник пропустила встановлений законодавством строк для її оскарження. У виконавчому провадженні не здобуто даних, які б свідчили про наявність у боржника іншого майна. Майнові права ОСОБА_1 оскаржуваною постановою не порушені, оскільки її квартира перебуває в іпотеці, і ще до винесення постанови про арешт майна зареєстровано обтяження на неї. Як іпотекодержатель виступив «УкрСибБанк» на підставі договору іпотеки.

Представник заінтересованої особи ПАТ «УкрСиббанк» (стягувач у виконавчому провадженні) у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заперечення на скаргу не надіслав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, достовірність кожного доказу окремо, їх достатність і зв’язок у сукупності, встановив наступне.

10.09.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в сумі 299000,00 гривень, а ОСОБА_1 прийняла вказані суми кредитних коштів та зобов'язалася повернути банку кредит в повному обсязі не пізніше 09 вересня 2038 року в порядку і на умовах, зазначених в даному договорі.

ОСОБА_1 порушила строки внесення платежів за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1. Не виконав своїх обов»язків і поручитель ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13.09.2014 року (справа № 527/1117/14-ц, номер провадження 2/527/347/14), яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість по кредитному договору № 11392289000 від 10.09.2008 року в сумі 301204 грн. 52 коп. та 3012, 05 грн. судового збору, - по 1506.03 грн. з кожного.

Виконавчий лист № 527/1117/14-ц, виданий судом 08.10.2014 року, перебуває на примусовому виконанні Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, так як місцезнаходження нерухомого майна переданого в іпотеку АТ «УкрСиббанк» - АДРЕСА_2.

На підставі заяви стягувача та виданого судом виконавчого листа за № 527/1117/14-ц було відкрито виконавче провадження № 45153717.

19.07.2016 року державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 при примусовому виконанні названого виконавчого листа було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, що належить боржникові ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення - 301204,52 грн.; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 30520211 від 19.07.2016 року внесено названим державним виконавцем, як державним реєстратором, до Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна вбачається, що до названого реєстру ще раніше було внесено інформацію про державну реєстрацію іпотеки на назване нерухоме майно (квартиру), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 22556337 від 3.07.2015 року. Підставою виникнення обтяження зазначено нотаріально посвідчений договір іпотеки, серія та номер 13623, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, за яким іпотекодержатель : АКІБ «УкрСибБанк», іпотекодавець ОСОБА_1. Є також відомості про реєстрацію цього обтяження до 01.01.2013 року в Державному реєстрі іпотек, а саме 10.09.2008 року.

Згідно запису № 36865 в журналі реєстрації вихідної кореспонденції Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ оскаржувана постанова про арешт майна ОСОБА_1 була направлена 19.07.2016 року.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно ч.1 ст. 385 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

На час виникнення спірних правовідносин (станом на 19.07.2016 року) був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, тому правомірність дій державного виконавця перевіряється судом, виходячи з норм вказаного закону.

Права і обов’язки державного виконавця визначені у статті 11 названого Закону.

За змістом цієї норми державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 19 Закону).

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначався у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Ч. 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності у боржника

коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно роз»яснення наданого в постанові Пленуму ВССУ від 7.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону N 606-XIV ( 606-14 ).

Підставою для повернення виконавчого документу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, яке перебуває в іпотеці, та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього закону) допускається звернення стягнення , яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

За приписом ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження .

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на

його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше

наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного

виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час

відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного

робочого дня із дня виявлення майна.

Постановами передбаченими в ч.2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно або на окремі предмети.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи

майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня

після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим

установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та

органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника

може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому

цим Законом.

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону україни "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 4 лютого 2015 року, справа № 6-239ц, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За приписом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства у системному зв»язку, суд дійшов до наступних висновків. В конкретному випадку, стягувач і іпотекодержатель – це одна і та ж особа (АКІБ "УкрСиббанк, нині ПАТ «УкрСиббанк») . Оскільки відсутні відомості про те, що стягувач має судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки чи виконавчий напис нотаріуса, то головний державний виконавець при примусовому виконанні судового рішення про стягнення заборгованості не мав перешкод законодавчого характеру для звернення стягнення на іпотечне майно шляхом його арешту, але лише при умові дотримання ним вимог ст.52 та ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Всі докази правомірності оскаржуваної постанови та вчиненої виконавчої дії суб»єкт оскарження, згідно припису ч.2 ст. 27 ЦПК України, мав подати до початку розгляду справи по суті. Натомість ним не надано суду жодного доказу на підтвердження відсутності у боржника грошових коштів, рухомого майна, достатніх для задоволення вимог стягувача, тобто доказів перевірки майнового стану ОСОБА_1. Наявність таких доказів в оскаржуваній постанові також не зазначена.

З огляду на викладене, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження є передчасною і не може вважатися правомірною через недотримання вимоги ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, таким, що суперечить конституційній нормі про непорушність права власності, є п. 2 оскаржуваної постанови, в якій державний виконавець заборонив боржнику здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Суд погодився з цим доводом ОСОБА_1, приведеним у її скарзі. Це також одна із підстав для скасування постанови від 19.07.2016 року. Інші доводи заявника на увагу не заслуговують.

З названих підстав скарга ОСОБА_1 судом задовольняється.

Звільнення квартири заявника з – під арешту жодним чином негативно не вплине на примусове виконання судового рішення, оскільки на вказане нерухоме майно накладено обтяження, як на іпотечне майно.

Керуючись ст. 19, 41 Конституції України, ст. 317 ЦК України, ст. 11,19,32,52,54,56,57, Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, ст. 10,11, 27, 60, 210, 293, 383-387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 від 19 липня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження по виконавчому провадженню № 45153717 задовольнити.

Скасувати постанову Головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19 липня 2016 року по виконавчому провадженню № 45153717.

Звільнити з-під арешту належне на праві приватної власності ОСОБА_1 нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя Глобинського районного суду

Полтавської області ОСОБА_9