Рішення № 73200980, 29.03.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/752/18

РІШЕННЯ

іменем України

29 березня 2018 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Брайловської М.М.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей Сватівської райдержадміністрації – ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи – Преображенська сільська рада Сватівського району Луганської області, служба у справах дітей Сватівської райдержадміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, суд, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначила, що він 30 квітня 2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3. від якого вони мають сина – ОСОБА_5. У 2016 році ОСОБА_3 виділили із фонду соціального житла Нижньодуванської селищної ради будинок, який розташований за адресою: Луганська область, с. Н. – Дуванка, вул.. Поштова, 16, так як відповідач є сиротою. Вони з відповідачкою мешкали у цьому будинку. Починаючи з березня 2017 року спільне життя з відповідачем стало неможливим з причин постійних сварок відносно подружнього життя, ведення спільного господарства та виховання дитини. У зв’язку з цим він був вимушений переїхати до своїх батьків до с. Преображене Сватівського району Луганської області, де до теперішнього часу і проживає. Вважає, що збереження сім’ї є вже неможливим. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з березня 2017 року. Спільне господарство не ведеться.

Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, тому термін для примирення просить не надавати. Однак між ними існує спір про місце проживання їхнього сина і він просить суд визначити його місце проживання з ним з наступних підстав.

Відповідач у 2017 році продовжила навчання у Кремінському медичному коледжі у зв’язку з цим залишила сина у дитячому будинку сімейного типу родини ОСОБА_6, де виховувалась сама. Вони домовились з відповідачем про те, що один тиждень син мешкає з ним, а інший в будинку сімейного типу родини ОСОБА_6. Проте, відповідач почала рідше приїздити до сина і лише на один день, а потім і зовсім припинила навідуватись до їхнього сина. Батьки- вихователі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з дитячого будинку сімейного типу зателефонували йому та попросили сина забрати до себе, оскільки відповідачка тривалий час не приїжджає. З грудня 2017 року їхній син мешкає разом з ним та його батьками.

Просить суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем та зареєстрований 30 квітня 2016 року у виконавчому комітеті Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області та визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 разом з ним, судові витрати покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні на задоволенні позову наполягають та просять його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала, пояснила, що згодна на розірвання шлюбу та на те, щоб дитина проживала разом з батьком. Дитина вже тривалий час у нього проживає. Вона не хоче його травмувати, але від дитини вона не відмовляється.

Представник третьої особи – служби у справах дітей Сватівської райдержадміністрації ОСОБА_4 в судовому засіданні позов в частині визначення місця проживання дитини підтримала та просить його задовольнити, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком – ОСОБА_1

Представник третьої особи – Преображенської сільської ради Сватівського району Луганської області до суду не з’явився, не повідомивши суду про причини неявки.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 30 квітня 2016 року виконавчим комітетом Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, актовий запис № 4.

Шлюб позивача з відповідачем не склався через відсутність взаєморозуміння, сім'я розпалася остаточно та поновленню не підлягає. Шлюбні відносини між сторонами припинилися. Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд бере до уваги положення ст. 24 СК України, яка визначає однією з основних ознак шлюбу його добровільність, передбачивши, що примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.

Як вбачається із п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зазначено, що "суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права".

Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647\98).

При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що позивач та відповідач уже тривалий час не проживають сім'єю, мають різні погляди на життя на сімейні цінності, між сторонами припинилися шлюбні стосунки, вони перестали вести спільне господарство й проживають окремо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що причини, які викликали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше сумісне проживання подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, їх сім'я існує формально.

Суд вважає, що сім'я розпалась, а тому шлюб між ними слід розірвати.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про визначення місця проживання їхньої малолітньої дитини разом з ним.

Відповідно до довідки Преображенської сільської ради Сватівського району Луганської області, малолітній ОСОБА_5 проживає разом зі своїм батьком у с. Преображене Сватівського району Луганської області (а.с.11,12).

Позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно, має задовільні умови проживання, про що суду надано характеристику та акт обстеження матеріально – побутових умов сім’ї (а.с.12-13).

Відповідно до листа Комунального закладу «Кремінський медичний коледж» повідомлено, що ОСОБА_3навчалася у Кремінському обласному медичному училищі по спеціальності «Сестринська справа» з 01 вересня 2015 р. по 01 вересня 2016 р. З 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року надана академічна відпустка в зв’язку з пологами та доглядом за новонародженою дитиною. З 01 вересня 2017 року ОСОБА_3 була поновлена на навчання після академічної відпустки. 31 січня 2018 року ОСОБА_3 відрахована з числа студентів КЗ «Кремінський медичний коледж» за академзаборгованість та пропуски занять без поважних причин. Під час навчання мешкала у гуртожитку КЗ «Кремінський медичний коледж» по 31 січня 2018 року. У зв’язку з відрахуванням з числа студентів, була виселена із гуртожитку (а.с.45).

Згідно ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно 161 СК України встановлено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов’язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні , а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Рада з питань опіки та піклування виконавчого комітету Преображенської сільської ради Сватівського району Луганської області вважає можливим та доцільним проживання малолітнього ОСОБА_5, 2016 року разом з батьком – ОСОБА_1 (а.с.14).

Крім того, відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала та не заперечує проти того, щоб їхній з позивачем син проживав разом з батьком ОСОБА_1, а відповідно до ст. 82 ЦПК України – обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, як вбачається із ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При подачі позову, позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір: 704,80 грн. за вимогу про розірвання шлюбу та 704,80 грн. за вимогу про визначення місця проживання дитини (квитанції № 61,62 від 16.01.2018 року) на: рахунок отримувача: 31215206700271, код отримувача: 37928384, банк отримувача: 804013 ГУ ДКСУ у Луганській області, а відтак, враховуючи визнання позову відповідачем до розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, з огляду на задоволення позовних вимог та повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути по 352,40 грн. судового збору за кожну позовну вимогу, сплаченого позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом, а всього 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень, ст.ст.12, 76, 95, 141, 142, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.19, 160,161, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи – Преображенська сільська рада Сватівського району Луганської області, служба у справах дітей Сватівської райдержадміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 30 квітня 2016 року виконавчим комітетом Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, актовий запис № 4.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 - по 50 відсотків сплаченого ним судового збору у розмірі по 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 коп., а всього 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 - по 50 відсотків сплаченого ним судового збору у розмірі по 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 коп., а всього 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. з державного бюджету України, які було сплачено згідно квитанцій № 61, 62 від 16.01.2018 року на рахунок: 31215206700271, код: 37928384, банк отримувача: 804013 ГУ ДКСУ у Луганській області .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Апеляційному суду Луганської області через Сватівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2018 р.

Суддя: С.М.Скрипник