Постанова № 73195958, 28.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15578/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/320/18 Категорія: 34 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Федонюк С.Ю.,

суддів Здрилюк О.І, ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового засідання – Лимаря Р.С.,

учасників справи:

позивача- Бардиша О.В.,

представника позивача- Пламетюка О.А.,

представника відповідача-Грищенка Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди завданої ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із даним позовом, обгрунтовуючи вимоги тим, що 19.12.2016 року в м. Луцьку на перехресті вулиць ОСОБА_4 та Ковельської відповідач ОСОБА_3, керуючи легковим автомобілем «Volkswagen Vento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху та не дотримуючись дистанції, здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «Geele», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві приватної власності. В результаті вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. 30.08.2017 року ОСОБА_2 отримав страхову виплату в розмірі 25 662,82 грн., яка визначена оцінювачем ОСОБА_5 згідно з ремонтною калькуляцією № 1633К від 23.04.2017 р. на замовлення ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – ОСОБА_6 «УПСК») .

Позивач зазначає, що не погоджується з таким розміром відшкодування, оскільки вартість відновлювального ремонту була визначена без огляду та врахування всіх пошкоджень автомобіля, а оцінка проведена лише за документами, наданими експертові страховою компанією. Покликається на те, що всі обставини свідчать про заниження оцінювачем страхової компанії вартості відновлювального ремонту автомобіля.

ОСОБА_2 вказує в позові, що з метою проведення незалежної оцінки пошкоджень автомобіля 28.02.2017 року звернувся до спеціаліста – оцінювача ОСОБА_7 для визначення видимих та прихованих дефектів. Згідно зі звітом №1337/17 від 01.08.2017 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, складає 43 195, 67 грн. Виходячи з інформації, зазначеної експертом, позивач вважає, що вартість матеріального збитку, завданого йому як власнику «Geele», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників, складає 69 425,18 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи велику різницю між оцінкою збитків ОСОБА_6 «Українська пожежно - страхова компанія» та незалежним оцінщиком, просив суд стягнути з ОСОБА_6 «Українська пожежно - страхова компанія» недоплачену страхову виплату в розмірі 17032, 85 грн; стягнути зі ОСОБА_3 вартість матеріальної шкоди в розмірі 26729,51 грн та понесені додаткові витрати в розмірі 1500, 00 грн. за проведення оцінки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю за безпідставністю.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність та необгрунтованість рішення суду, ухваленого в результаті неповного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.8 ст.1 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 зазначив, що на даний час автомобіль позивача відремонтовано, він здійснює ним перевезення пасажирів як таксі, а надані ним суду докази щодо проведеного ремонту, які відповідач вважає неправдивими, не свідчать про перевищення вартості ремонтних робіт суми сплаченої страхової виплати, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи повністю в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження оплати проведеного ним ремонту пошкодженого автомобіля. Разом з тим, рішення суду мотивовано тим, що страховою компанією у повному розмірі було виплачено страхове відшкодування у сумі 25662 грн 82 коп. на підставі складеного 13 січня 2017 року акту огляду пошкодженого автомобіля, який підписано без зауважень позивачем, та відповідно до ремонтної калькуляції оцінювача на замовлення страхової компанії. Звіт незалежного спеціаліста-оцінювача ОСОБА_7 від 08 серпня 2017 року, замовлений на вимогу ОСОБА_2, був складений після страхової виплати та проведений із порушенням встановленого порядку, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів визначених у позовній заяві коштів у вигляді різниці між страховою виплатою та фактично завданими збитками.

З такими висновками суд апеляційної інстанції не може у повній мірі погодитися, виходячи з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що 19.12.2016 року близько 6.00 години в м. Луцьку на перехресті вулиць ОСОБА_4 та Ковельської ОСОБА_3, керуючи легковим автомобілем «Volkswagen Vento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху та не дотримуючись дистанції, здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «Geele», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_2 Внаслідок указаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 20.02.2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у спричиненні зазначеної ДТП (а.с. 4).

Цивільно-правова відповідальність була забезпечена полісом №АІ/9877181 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ОСОБА_6 «Українська пожежно- страхова компанія», відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є «Volkswagen Vento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Як визначено п.п. 4, 5 страхового полісу ліміт відповідальності встановлено на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, – 100000 грн, а франшиза складає 500 грн.

11 січня 2017 року Волинську філію ОСОБА_6 «УПСК» було повідомлено про ДТП, яка сталася 19 грудня 2016 року та внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача.

13 січня 2017 року був складений акт огляду транспортного засобу, належного ОСОБА_2, з участю власника та представника страховика (а.с.58).

23 квітня 2017 року на замовлення страхової компанії була проведена оцінка завданої шкоди суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, який склав відповідну ремонтну калькуляцію № 1633к, а також висновок про коефіцієнт фізичного зносу автомобіля № 1633 від 12.04.2017 року (а.с.63-69).

05 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії із письмовою заявою про виплату йому страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням автомобіля (а.с.5).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1633 К від 23.04.2017 року ОСОБА_6 «УПСК» визначило суму належного ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 25662,82 грн., що складається із вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу деталей, без ПДВ, про що зазначено в страховому акті № ОЦ/003/000/17/0070 від 23.08.2017 року (а.с. 76) та листі ОСОБА_6 «УПСК» за вих. № 3376/18 від 11.09.2017 року (а.с. 8).

30 серпня 2017 року ОСОБА_6 «УПСК» ОСОБА_2 відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплачено страхове відшкодування в сумі 25662,82 грн. Факт перерахування вказаної суми підтверджується копією відповідного платіжного доручення № 178 (а.с.72) та не заперечується позивачем.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов’язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV, метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи (статті 9, 22–31, 35, 36 Закону № 1961-IV).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. (стаття 29 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 34 Закону № 1961-IV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як встановлено матеріалами справи, 13 січня 2017 року представником страхової компанії проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Geele», реєстраційний номерний АС 2319 ВК, та складено відповідний акт, на підставі якого проведено калькуляцію ремонтних робіт і визначено, що з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу сума страхового відшкодування становить 25662 грн 82 коп., яка виплачена позивачу.

Після отримання страхового відшкодування, не погоджуючись із його розміром, ОСОБА_2 05.09.2017 року надіслав лист до страхової компанії з вимогою про перерахування страхового відшкодування, покликаючись на те, що фактично йому ремонт автомобіля коштував 43 тисячі гривень.

Позивач звернувся до незалежного спеціаліста-оцінювача ОСОБА_7 з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля «Geele».

Згідно зі звітом № 1337/17 від 01.08.2017 року про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Geele», реєстраційний номерний АС2319ВК, від 01.08.2017 року, який складено суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Geele», реєстраційний номерний АС2319ВК, в результаті його пошкодження при ДТП складає 69 425, 18 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 43 195, 67 грн (а.с 9-31).

Як вбачається із письмової відповіді страхової компанії від 11.09.2017 р. за № 3376/18, ОСОБА_6 «УПСК» відмовилось перераховувати суму страхового відшкодування і вважало виплачену суму такою, що повністю відповідає вимогам ст.36 Закону № 1961-ІV.(а.с.8).

В суді першої інстанції позивач на підтвердження своїх доводів про невірне визначення суми страхового відшкодування та завданої майнової шкоди внаслідок ДТП надав вказаний звіт № 1337/17 від 01.08.2017 року та копії видаткової накладної від 05.04.2017 р. і наряд-замовлення на ремонт автомобіля від 06.04.2017 року (а.с.93,94).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач жодними належними та допустимими платіжними документами не довів факту понесення ним реальних витрат на ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля у розмірі, що перевищує суму виплаченого йому страхового відшкодування, а тому не взяв до уваги його доводи в цій частині.

Крім того, у разі незгоди з вартістю описаних спеціалістом-оцінювачем у калькуляції необхідних для ремонту автомобіля робіт і запчастин, позивач мав можливість під час розгляду справи судом першої інстанції заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи, однак таким правом не скористався.

Проте, твердження позивача про заниження оцінювачем страхової компанії вартості відновлювального ремонту судом першої інстанції належним чином не перевірено та висновків з цього приводу не висловлено.

З апеляційної скарги та пояснень у суді апеляційної інстанції видно, що позивач не погодився із тим, що зміст калькуляції не відповідає змісту акту огляду транспортного засобу від 13 січня 2017 року, складеного представником страхової компанії. Він зазначив, що в калькуляції не повністю відображено ряд пошкоджених деталей та не включено і не оцінено роботи по їх заміні чи ремонту. Зокрема, в акті зазначені такі пошкоджені деталі: радіатор охолодження (заміна), передній лівий лонжерон (ремонт, фарбування), передня ліва стійка (заміна), кріплення КПП (тріщина, заміна), а також капот (заміна, фарбування). Однак у калькуляції оцінювача ОСОБА_9 перелічені деталі та роботи взагалі не включені, а щодо капоту вказані роботи з його ремонту і фарбування, а не заміни.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді даної справи позивач та його представник пояснили, що не оспорюють в цілому правомірність оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля, проведеної на замовлення страхової компанії, однак вважають, що у зв’язку із не включенням усіх деталей та робіт, перелічених в акті огляду, страхова сума є заниженою на 17711,20 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Відповідно до п.2.3, 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції та Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені доводи позивача є частково підставними, оскільки дійсно в акті огляду транспортного засобу від 13.01.2017 року, складеного з участю представника страховика та позивача ОСОБА_2, зафіксовано, що капот підлягає заміні і фарбуванню, а в ремонтній калькуляції від 23.04.2017 року визначено вартість робіт з ремонту в сумі 600 грн. і фарбування – 22 грн. (а.с.57,63-66). В акті зазначено, що радіатор охолодження підлягає заміні, а в калькуляцію він не включений, а отже і не оцінений.

Згідно із положеннями ст. 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України 2004 року, чинного на час подання позову, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України 2004 року встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Такого ж змісту норми містяться і в ст.ст.12, 77,81 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення та розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із поданого ОСОБА_2 звіту про оцінку транспортного засобу № 1337/17 від 01.08.2017 р., складеного суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, вбачається, що вартість заміни і фарбування капота складає 8190,96 грн. (4960,59 грн. +3230,37 грн.) (а.с.25). А згідно ремонтної калькуляції страхової компанії – вартість ремонту і фарбування складає 2624,18 грн. (600 грн. + 2002,18 грн. + 22 грн.) (а.с.64,65). Отже різниця становить 5566,78 грн.

Крім того, в ремонтній калькуляції відсутні дані про заміну радіатора охолодження, а в Звіті № 1337/17 вказано вартість робіт із заміни радіатора – 2820,75 грн. (140 грн. + 2680,75 грн.) (а.с.24).

Щодо інших деталей та робіт, зазначених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції доводи не приймає до уваги, оскільки, хоч і вони відсутні у ремонтній калькуляції, однак позивачем не надано доказів щодо вартості таких запчастин та робіт з їх ремонту або заміни. У Звіті № 1337/17 решта перелічених позивачем деталей, а саме: передній лівий лонжерон, передня ліва стійка, кріплення КПП, відсутні.

Таким чином, в судовому засіданні доведено письмовими доказами невідповідність складеної на замовлення страхової компанії ремонтної калькуляції визнаному страховиком акту огляду та зафіксованим у ньому виявленим пошкодженням автомобіля позивача ОСОБА_2 в частині не включення до калькуляції вартості заміни капота та радіатора охолодження. Різниця в розмірі страхового відшкодування становить 8387,53 грн. (5566,78 грн + 2820,75 грн.).

Відповідачами ОСОБА_6 «УПСК» та ОСОБА_3 і його представником зазначені доводи позивача жодними доказами не спростовано.

Отже, вказана сума страхового відшкодування в розмірі 8387,53 грн. підлягає стягненню із ОСОБА_6 «УПСК», оскільки вона не перевищує меж визначеної договором страхування страхової суми (ліміту відповідальності).

Як вбачається з матеріалів справи, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну, згідно полісу становить 100 000 грн., франшиза 500 грн.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, судом помилково не вирішено питання про стягнення з відповідача ОСОБА_3 франшизи в розмірі 500 грн, що відповідає умовам договору страхування та п. 12.1 ст.12 Закону України № 1961-IV, яким визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.

Згідно із положеннями ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення, задовольнивши позов частково і стягнувши в користь позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_6 «УПСК» 8387,53 грн страхового відшкодування та з винуватця ДТП ОСОБА_3 - суму франшизи в розмірі 500 грн.

Відповідно до вимог ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв’язку з частковим задоволенням позову пропорційно до задоволених вимог у користь позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_6 «УПСК» слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 784 грн. (із розрахунку 49% від сплаченого судового збору 640 грн. за подачу позову і 960 грн. за апеляційну скаргу – 313,60 грн. +470,40 грн.), а також із ОСОБА_3 відповідно 30,40 грн. (із розрахунку 1,9% від сплаченого судового збору 640 грн. за подачу позову і 960 грн. за апеляційну скаргу – 12,16 грн. + 18,24 грн.).

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в користь ОСОБА_2 8387 (вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 53 коп. страхового відшкодування та 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 500 (п’ятсот) грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та 30 (тридцять) грн. 40 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді