Ухвала суду № 73195315, 27.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Кияшка О.А., Маліновського О.А.

секретаря Бендюжик Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100050008295 від 08.09.2017 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва Коржа А.С. на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2017 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця за національністю, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 06.09.2013 Оболонським районним судом міста Києва за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України до 06 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12.11.2013, згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва, вирок Оболонського районного суду міста Києва від 06.09.2013 змінено на підставі ст.69, 70 КК України та остаточно призначено покарання у вигляді 03 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 16.06.2014, згідно ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області на підставі ст.6 ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014, невідбуту частину покарання скорочено наполовину;

- 23.02.2015, згідно ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.02.2015, на підставі ст.81 КК України, умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 05 місяців 24 дні,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 ч.2 ст.185 КК України,−

за участі:

прокурора Скляра Д.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Степанова О.Л.

ВСТАНОВИЛА

Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2017 ОСОБА_2визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання: за ч.1 ст.185 КК України у виді 01 року позбавлення волі,за ч.2 ст.185 КК України у виді 03 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим, призначено покарання у виді 03 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 02 (два) роки. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) не виїжджати за межі України без дозволу органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції), повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання, роботи.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирається.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд вирок Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2017 відносно ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 01 одного року позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України у виді 03 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_2 призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточно до відбування 03 роки позбавлення волі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційна скарга прокурором вноситься у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме в частині звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Так, на думку апелянта суд не надав необхідної оцінки негативним відомостям про особу обвинуваченого, зокрема те, що після відбуття попереднього покарання непрацюючий обвинувачений повторно вчинив корисливі злочини. Вважає, що ні застосування амністії, ні умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, які застосовувались до нього раніше, не сприяли його виправленню та перевихованню. Прокурор вважає, що суд не навів жодних переконливих доводів щодо можливості виправлення ОСОБА_2 без його ізоляції від суспільства.

Також від захисника Степанова О.Л. надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він просить колегію суддів наявну апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

В обґрунтування поданих заперечень адвокат зазначає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України. Наголошує, що обвинуваченим вчинено злочин середньої тяжкості, вказує на наявність пом'якшуючих покарання обставинах та відсутності обтяжуючих, що на думку останнього підтверджує призначення місцевим судом законного та справедливого покарання ОСОБА_2

Інших апеляцій, доповнень заперечень від учасників кримінального провадження не надходило.

За обставин викладених у вироку, 08.09.2017, приблизно о 03 год. 30 хв., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував за адресою: м. Київ, просп. Г. Сталінграда, 20-А, де побачив припаркований автомобіль марки «RenaultLOGAN» д.н.з. НОМЕР_1, на металевих дисках якого знаходились пластикові ковпаками п'ятнадцятого радіусу, що належить ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» (СРДПОУ 36003603). В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме пластикових ковпаків п'ятнадцятого радіусу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, перебуваючи в тому ж місці в той же час, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, задля власного збагачення, підійшов до вищевказаного автомобіля та від'єднав від нього пластикові ковпаки вартістю 300 грн.

Після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на свій власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 спричинивТОВ «НОВУС УКРАЇНА» (ЄРДПОУ 36003603), майнову шкоду у розмірі 300 грн.

Крім того, 08.09.2017, приблизно о 03 год. 55 хв., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував за адресою: м. Київ, просп. Г.Сталінграда, 20-А, де побачив припаркований автомобіль марки «Renault MEGANE» д.н.з. НОМЕР_2, на металевих дисках якого знаходились пластикові ковпаками шістнадцятого радіусу, що належить ОСОБА_4 В той момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме пластикових ковпаків шістнадцятого радіусу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, перебуваючи в тому ж місці в той же час, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, задля власного збагачення, підійшов до вищевказаного автомобіля та від'єднав від нього пластикові ковпаки вартістю 350 грн.

Після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на свій власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 350 грн.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора і вважали за необхідне залишити без змін вирок суду першої інстанції, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Учасниками кримінального провадження фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), не оспорюються. З'ясування обставин та дослідження доказів в суді першої інстанції з урахуванням думки обвинуваченого в суді першої інстанції проводилося згідно ч.3 ст.349 КПК України, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуваний вирок лише в межах апеляційної скарги, а саме в частині призначеного обвинуваченому покарання.

Натомість, доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як слідує із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_2 врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, те, що обвинувачений раніше судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також дані, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

З урахуванням наведених обставин, а також відношення ОСОБА_2 до вчиненого, щирого каяття, наслідків вчинених злочинів, суд дійшов до висновку про можливість виправлення останнього його без ізоляції від суспільства і необхідності звільнення його від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов'язків відповідно до ст.76 КК України. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому положенням ст.65 КК України.

У зв'язку з цим, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора, призначене ОСОБА_2 покарання, як за своїм видом так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок м'якості та слугувати підставою для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку, оскільки судом першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65, 75 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення, яке колегія суддів визнає достатнім для висновку про відсутність законних підстав для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом належним чином не враховано негативні відомості про особу обвинуваченого, то на переконання колегії суддів, вони жодним чином не спростовують висновку місцевого суду про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, з огляду на слідуюче.

Так, згідно долученої стороною захисту копії свідоцтва про смерть батька обвинуваченого, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Мати обвинуваченого ‒ ОСОБА_6 являється пенсіонером, що також підтверджується долученою до матеріалів справи копією пенсійного посвідчення.

Також матеріали справи не містять цивільного позову до ОСОБА_2, про що також вказується в змісті обвинувального акту.

При цьому, як встановлено органом досудового розслідування, що також знайшло своє підтвердження в суді, кримінальними правопорушеннями, які вчинено ОСОБА_2 потерпілим завдано майнову шкоду на загальну суму 650 грн.

Отже, з огляду на невеликий розмір завданої обвинуваченим матеріальної шкоди, відсутність цивільного позову з боку потерпілої сторони, щирого каяття обвинуваченого та його критичного відношення до вчиненого, знаходження на утриманні матері пенсійного віку, суд апеляційної інстанції вважає за вірне прийняте судом першої інстанції рішення про звільнення обвинуваченого від призначеного йому покарання на підставі ст.75 КК України зі встановленням іспитового строку.

За таких обставин, оскільки в апеляційній скарзі прокурора не наведено об'єктивних доводів чому призначене ОСОБА_2 покарання є явно несправедливим та чому його виправлення і перевиховання неможливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, то посилання апеляційної скарги на неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло невиправдану м'якість призначеногообвинуваченому покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

З огляду на викладене, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вироку Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2017 в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, як того просить прокурор.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва Коржа А.С. − залишити без задоволення.

Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2017 відносно ОСОБА_2− залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту їїпроголошення. Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Ігнатов Р.М. Кияшко О.А. Маліновський О.А.

Справа № 11-кп/796/2110/2017

Категорія: ч.1, 2 ст.185 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Жежера О.В.

Суддя-доповідач - Ігнатов Р.М.