Постанова № 73193930, 04.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Валюх В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2376/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 161/19748/17 за адміністративним позовом Луцької міської ради до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

26.12.2017р. позивач Луцька міська рада звернувся в суд з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення № 109 від 01.11.2017р. та зобов'язати відкрити виконавче провадження.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2018р. позов задоволено. Суд визнав протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Януш Н.В. щодо повернення без прийняття до виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради в справі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2017 року № 109.

Крім того, суд зобов'язав Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання щодо прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради в справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2017р. № 109 без сплати авансового внеску.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Другий відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

01.11.2017р. Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради прийнято постанову № 109 в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.4, 8 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Дана постанова в справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2017р. № 109 згідно положень п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом тому, стягувач Луцька міська рада пред'явила її для виконання до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Проте, 12.12.2017р. державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області керуючись п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» повідомленням повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з ненаданням стягувачем квитанції про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню.

Зокрема, таких висновків державний виконавець дійшов покликаючи на те, що стягувач Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради не є державним органом, а тому не підлягає звільненню від сплати авансового внеску відповідно до п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Із змісту абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Аналіз положень ч. 3 ст. 143 Конституції України, ст. 1, ст. 31, пп.1 п. «б» ч.1 ст. 31

Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 3 ст. 6, ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку що Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради звільняється від сплати авансових внесків при зверненні до примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення. Оскільки, під час винесення даної постанови Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради здійснює делеговані повноваження органу виконавчої влади та має всі притаманні державному органу ознаки.

В п.1 Положення про Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради яке затверджене рішенням Луцької міської ради № 80/14 від 28.10.2015р. видно, що Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради є виконавчим органом Луцької міської ради. ( далі Положення )

Із змісту п. 2.1., 2.2 Положення видно, що метою діяльності Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради є забезпечення реалізації державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю, основним завданням відділу є здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, державний виконавець діяв не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України. Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради є державним органом, а тому звільнений від сплати авансового внеску.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 161/19748/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя Р.М. Гулид

Суддя В.З. Улицький