Постанова № 73193882, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а/2370/5552/2011 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2011 року № 0000192301, № 0000212301, № 0000232301.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Смілянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на здійснені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність вимог скарги та обґрунтованість судового рішення. Позивач зазначає, операції з його контрагентами підтверджені первинними документами та призвели до зміни майнового стану. Крім того, позивач вважає, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає відповідальність за здійснення технічних помилок при формуванні первинних документів, які не впливають на фактичне виконання платником податків своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 17 березня 2011 року по 30 березня 2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ НВП «Смілянський електромеханічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку січень 2011 року, яка виникла в січні 2011 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що складено акт № 529/23/30147563 від 05 квітня 2011 року.

За даними акту перевірки від 05 квітня 2011 року № 529/23/30147563 встановлено, що:

- в порушення п. п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону України № 168/97-ВР) № 168/97-ВР позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 2219 грн. 80 коп.;

- у результаті порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР завищено суму податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 677382 грн. 96 коп. та січні 2011 року на суму 392632 грн. 76 коп.;

- не підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 422039 грн. та встановлено заниження різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 257564 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року :

- № 0000192301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 257564 грн.;

- № 0000212301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 422039 грн.;

- № 0000232301, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, у задоволенні позову ПАТ «НВП «Смілянський електромеханічний завод» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання товарів та в подальшому їх використання в господарській діяльності позивачем, підтверджує факт реальних змін майнового стану позивача і є визначальною ознакою господарської операції.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.6, 1.7, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №168/97-ВР) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, має право на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

У разі фактичного здійснення господарської операції недоліки в заповненні первинних документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування платником податків даних свого податкового обліку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, законодавець, безумовно, презумує реальність операцій з поставки товарів (послуг) як об'єкт оподаткування, а відтак і підстави для збільшення податкового кредиту в податковому обліку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Встановленню факту здійснення господарської операції, передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності, в тому числі дослідження наявності ділової мети при вчиненні відповідних дій платника податку з придбання товару, їх обумовленість цілям господарського характеру, руху придбаного товару в подальшому у господарській діяльності, який супроводжується змінами у складі активів та/або зобов'язань платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір № 50/5 від 12 жовтня 2010 року з ТОВ «Криворожбуд» на виконання робіт по монтажу та наладці технологічного обліку електроенергії в електричних лініях 10 кВ і 0,4 кВ та до податкового кредиту в грудні 2010 року, січні 2011 року віднесено суми ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Криворожбуд» № 761 від 08 грудня 2010 року, в сумі 100000 грн., у т. ч. ПДВ 16666 грн. 67 коп., № 866 від 20 грудня 2010 року на суму 100000 грн., у т. ч. ПДВ 16666 грн. 67 коп., № 30 від 14.01.2011 року на суму 100000 грн., у т. ч. ПДВ 16666 грн. 67 коп.

На підтвердження господарської операції позивачем суду надано акти прийому - передачі виконаних робіт № б\н від 08 грудня 2010 року, № 866 від 20 грудня 2010 року, № 30 від 14 січня 2011 року.

Також позивачем 03 листопада 2010 року укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Електровозрембуд» договір поставки № 107/27 на постачання товару в асортименті в кількості та по ціні згідно специфікацій. Відповідно до додаткової угодо до договору поставки № 107/27 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту вигризки товару на складі покупця.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Електровозрембуд» позивачем надано суду прибуткові ордери, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні за грудень 2010 року в кількості 37 штук на загальну суму 3780951 грн. 72 коп., в т. ч. ПДВ 630158 грн. 62 коп., січень 2011 року в кількості 27 штук на загальну суму 2255796 грн. 54 коп., в т. ч. ПДВ 375966 грн. 09 коп.

Позивачем 15 червня 2009 року укладено з ТОВ «Постач Комплект Океан» договір поставки № 62/27 на постачання товару в асортименті в кількості та по ціні згідно специфікацій. Порядок розрахунків встановлений 50% передоплати та 50% оплати після отримання товару. Відповідно до додаткової угоди 16.11.2009 до договору поставки № 62/27 від 15 червня 2009 року орієнтовна сума поставки складає 2000000 грн.

Для підтвердження поставки товару позивачем суду надано видаткову накладну №РН-0000045 від 01 грудня 2010 року, прибутковий ордер № 337 від 01 грудня 2010 року, податкову накладну від 01 грудня 2010 року на суму 160000 грн., у т. ч. ПДВ 26666 грн. 67 коп.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Оцінюючи в сукупності надані позивачем первинні документи, колегія суддів дійшла висновку, що вони відповідають за змістом вимогам законодавства України та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товарів не вказує на безтоварність господарських операцій, оскільки позивачем до матеріалів справи надані відповідні подорожні листи, які є додатковим доказом фактичного здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Електровозорембуд» та ТОВ «Постач Комплект Океан» на підставі виписаних останніми належним чином оформлених податкових накладних.

Стосовно невідповідності індивідуального податкового номеру при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB HBO «Станкоресурс», з матеріалів справи встановлено, що позивач при декларуванні податкового кредиту за грудень 2010 року допустив описку в реєстрі отриманих податкових накладних, а саме: помилково зазначив індивідуальний податковий номер TOB HBO «Станкоресурс» 368397004844, хоча в дійсності даний платник податків має інший індивідуальний податковий номер 368397004644.

Разом з тим, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит (за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин) є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства.

Матеріали справи містять інформацію про те, що податкова накладна №1206105 від 06 грудня 2010 року на суму 13 318 грн. 78 коп., в т.ч. ПДВ 2219 грн. 80 коп. містить вірний індивідуальний податковий номер TOB HBO «Станкоресурс» 368397004644, а тому позивач обґрунтовано включив дану суму до складу податкового кредиту звітного періоду.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що помилка в оформленні реєстру отриманих податкових накладних, зокрема у частині зазначення невірного податкового номеру, не є підставою для висновку про завищення податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів, які б підтверджували правомірність і обгрунтовність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2011 року № 0000192301, № 0000212301, № 0000232301, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2018 року.