Постанова № 73193695, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13903/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, суддя Дегтярьова О.В., у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора України до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа: Комунальне підприємство "Волиньприродресурси" Волинської обласної ради, Волинська обласна рада про визнання протиправними та скасування рішень,-

У С Т А Н О В И В:

30.10.2017 року Заступник Генерального прокурора України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в інтересах держави з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Волиньприродресурси" Волинської обласної ради, Волинська обласна рада, в якому просив: визнати протиправним та скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 року № 3741-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Камінь-Каширська-1; визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл Держгеонадр України № 6174 від 02.02.2017 року, виданий КП "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.

Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено прохання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва, мотивуючи тим, що суд допустив порушення норм процесуального права, не застосував до даних правовідносин абз.2 ч 2 ст 99 КАС України ( у редакції, що діяла на час звернення до суду) відповідно до якої для звернення до суду з адміністративним позовом встановлено шестимісцчний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб»єкту владних повноважень право на пред»явлення передбачених законом вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник Генерального прокурора України 30 жовтня 2017 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в інтересах держави з позовом про визнання протиправним та скасування протоколу державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 року №3741-дск та спеціального дозволу Держгеонадр України.

Із змісту адміністративного позову вбачається, що прокурором оскаржується законність зазначеного протоколу державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 року №3741-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Камінь-Каширська-1 та спеціального дозволу Держгеонадр України №6174 від 02.02.2017 року, виданного КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.

Як зазначив позивач, про обставини протиправності вказаних рішень Генеральній прокуратурі України стало відомо в ході розслідування кримінального провадження №42017000000000805 та надання оцінки всім документам (доказам) в сукупності, згідно яких видано оскаржуваний спеціальний дозвіл.

Водночас, позивач в позові зазначає, що під час досудового розслідування 03.10.2017 року Генеральною прокуратурою України отримано від ДНВП «Геоінформ України» інформацію (лист від 25.09.2017 №03/303-3868) відповідно до якого зазначено, що на час звернення (до 07.12.2016 року) КП «Волиньпри родресурс» із заявою про отримання спеціального дозволу на видобування бурштину на площі Камінь-Киширська - 1, жодне родовище бурштину у Волинській області не обліковувалося. Рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин апробовані попередні оцінені запаси та ресурси бурштину ділянки надр Камінь-Каширська - 1 протоколом цього органу від 07.12.2016 року №3741 дск за результатами поданих КП «Волиньприродресурс»на державну експертизу з метою апробації матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів і ресурсів.

Про те, що КП «Волиньприродресурс» не було надрокористувачем та не могло здійснювати геологічне вивчення родовищ корисних копалин, а відповідно і подавати матеріали на державну експертизу з метою апробації запасів корисних копалин Генпрокуратурі України стало відомо лише 18.10.2017 року з листа Держгеонадр України від 12.10.2017 року №22822/02822/12-17, згідно якого підприємству дозволи на геологічне вивчення родовищ корисних копалин та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення на вказану ділянку, не видавалися.

Виходячи з вищезазначених обставин, а також, враховуючи викладені у листах дані, позивач вважає у нього виникло право на звернення до суду з даним позовом.

З такими доводами позивача колегія суддів не може погодитись та вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним доводам позивача та прийшов до вірного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду у зв'язку з чим адміністративний позов залишено без розгляду.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст 99 КАС України (у редакції на час звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом абз.2 частини 2 даної норми Закону, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необгрунтованості доводів позивача щодо поважності пропуску строків звернення до суду та зазначає наступне.

Як вірно встановлено Окружним адміністративним судом м Києва, після отримання КП «Волиньприродресурс» спеціального дозволу Держгеонадр України №6174 на користування надрами, 17.03.2017 року Генеральною прокуратурою України до Єдиного реєстру судових розслідувань було внесено кримінальне провадження №42017000000000805 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 240, ч.2 ст. 366 КК України. Кримінальне провадження відкрите за фактами службового підроблення службовимии особами Держгеонадр України дозвільних документів, незаконності видачі/отримання спеціальних дозволів видобування та привласнення корисних копалин загальнодержавного значення в особливо великих розмірах службовими особами Держгеонадр України неправдивих відомостей до офіційних документів, чим спричинено тяжкі наслідки, тощо.

21.12.2017 року представником прокуратури надано до суду копію протоколу обшуку від 15.02.2017 року, складеного в рамках кримінального провадження №42017000000000354 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м Києва від 10.02.2017 року у справі № 757/7894/17 к, за результатами проведенного обшуку та вилучення документів на території Державної служби геології та надр України. Відповідно до ухвали слідчого судді від 10.02.2017 року у справі №757/7894/17к предметом вилучення були, зокрема: спеціальні дозволи, протоколи засідань, клопотання, погодження, листувння, довіреності, а також інші документи, що стосувалися видачі Держслужбою геології та надр України спеціальних дозволів на користування надрами КП «Волиньприроддресурс», документи щодо видачі підприємству спеціальних дозволів на користування надрами з метою геологічного вивчення, в т.ч. дослідно-промислової розробки родовищ бурштину.

Крім того, працівниками Генеральної прокуратури України був вилучений протокол Державної комісії по запасах корисних копалин від 07.12.2016 року №3741-дск, що підтверджується додатком 2 до протоколу обшуку від 15.02.2017року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач станом на момент внесення відомостей про кримінальне провадження - 08.02.2017 року, проведення обшуку та вилучення документів за місцезнаходженням Державної служби геології та надр України знав про обставини видачі відповідачем спеціального дозволу №6174 від 02.02.2017 року на користування надрами та про складання протоколу від 07.12.2016 року №3741-дск.

Також суд вірно послався як на доказ, на постанову про визначення підслідності кримінального правопорушення у кримінальному провадженні від 16 березня 2017 року, згідно якої визначено підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні №42017000000000354 за фактом незаконной видачі дозволів службовими особами Державної служби геології та надр України на користування надрами на видобуток бурштину на території Волинської області за детективами Національного антикорупційного бюро України та доручено їм проведення досудового розслідування.

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження 06.10.2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000000805, було закрито за відсутністю в діях службових осіб Державної служби геології та надр України і КП «Волиньприродресурс» складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.5 с т.191, ч.1 ст.15 ч.3 ст 240, ч.2 ст.366 КК України.

Проте, сам факт закриття кримінального провадження, на думку колегії суддів, не є свідченням того, що саме з данного часу починається відлік строку для звернення прокурора до суду з відповідним адміністративним позовом.

Щодо листів, на які посилається позивач, а саме лист від ДНВП «Геоінформ України» від 25.09.2017 року №03/303-3868 та лист від Держгеонадра України від 12.10.2017 року №22822/02/12-17, як на доказ винекнення підстав для звернення до суду з даним позовом, то суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги, оскільки вони не містять достатньо інформації про вчинені правопорушення, а отже не могли бути підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Зокрема, лист від 25.09.2017 року містить інформацію про те, що 07.12.2016 року жодне родовище бурштину у Волинській області не обліковувалося, проте зазначене стосується даних, які існували до дати звернення КП «Волиньприродресурс» із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами ділянки Камінь-Каширська-1.

У листі Держгеонадра України від 12.10.2017 року міститься інформація про відсутність видачі КП «Волиньприродресурс» спеціальних дозволів на користування надрами щодо геологічного вивчення родовищ корисних копалин чи геологічного вивчення. Як зазначив суд першої інстанції, зазначена інформація є загальнодоступною, міститься у вільному доступі на офіційному Інтернет-порталі ДНВП Геоінформ України.

Отже, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що зазначені листи не містять інформації, яка б могла слугувати підставою для Генеральної прокуратури України для подачі до суду даного позову щодо визнання протиправним та скасування протоколу Державної комісії по запасах корисних копалин від 07.12.2016 року та спеціального дозволу Держгеонадр України №6174 від 02.02.2017 року. Крім того, вищевказаний протокол та спеціальний дозвіл були вилучені слідчим в рамках порушенного кримінального правопорушення, досудове слідство по якому здійснювалось саме Генеральною прокуратурою України.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд під час попереднього розгляду справи залишив позовну заяву без розгляду, фактично не дослідивши доказів та не встановивши фактичних обставин справи, то колегія суддів не приймає їх до уваги.

Частиною 2 ст. 180 КАС України визначено, які процесуальні дії вирішує суд в ході підготовчого засідання, у т.ч. числі здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановлює ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, законодавець чітко встановлює право суду за наслідками підготовчого засідання залишити позов без розгляду.

Крім того, відповідно до ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, суд, ухваливши судове рішення про залишення позову без розгляду, діяв у рамках чинного Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання апелянта на ч.4 ст. 123 КАС України, колегія суддів вважає помилковими.

Згідно частини 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Проте, як убачається із ухвали від 02 листопада 2017 року про відкриття провадження в адміністративній справі (а.с.1) питання поважності пропуску строку звернення до суду позивачем суддя під час відкриття провадження взагалі не вирішував. Матеріали справи свідчать, що дане питання виникло в ході попереднього розгляду справи.

Безпідставними є посилання апелянта на ту обставину, що на час вчинення процесуальної дії - подання адміністративного позову вимога про поновлення процесуального строку не поширювалася на строки звернення до адміністративного суду (ст.100,102 КАС України, що діяла в редакції на час подання позову).

Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України у редакції від 03.10.2017 року, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Питання залишення позовної заяви без розгляду вирішувалось Окружним адміністративним судом м. Києва в ході підготовчого засідання 27.12.2017 року, тобто на час дії КАС України у редакції від 03.10.2017 року, а тому суд вірно застосував норму закону щодо залишення позову без розгляду, тобто ту норму закону, яка діяла на час вчинення процесуальної дії.

Крім того, судом не вирішувалось під час відкриття провадження у справі питання надання доказів щодо поважності пропуску строків звернення до суду та їх поновлення.

Щодо необхідності застосування по даним правовідносинам позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №826/12182/14, як на те послався представник апелянта у поясненнях від 23.03.2018 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із зазначеної постанови Верховного Суду, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії щодо видачі Національної радіокомпанії України дозволу на виконання будівельних робіт.

Спір було розглянуто по суті та постановою Київського апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи постанову про залишення адміністративного позову без розгляду, Верховний Суд у зазначеній постанові послався на постанову Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року у справі № 21-2008а15, у якій судом було надано аналіз положень абзацу 2 частини 2 статті 99 КАС України про початок обчислення строку звернення до адміністративно, що дають право на звернення з позовом та зазначив, що підставою для такого звернення є факт порушення, вчинений у певний час, а не факт, коли стало відомо про це прокурору.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосованими.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ( Рішення ЄСПЛ у справі «Перез де Рада Каванідес проти Іспанії від 28.10.1998 року №28090/95.

Оспорюваний протокол №3741-дск Державної комісії України по запасах корисних копалин про апробацію запасів бурштину ділянки Камінь-Каширськка-1 був прийнятий 07.12.2016 року, спеціальний дозвіл Держгеонадра України №6174 виданий 02.02.2017 року, тоді як з вказаним адміністративним позовом прокурор звернувся 30.10.2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на звернення до суду.

Щодо посилання представника апелянта у зазначених поясненнях на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема на справу Устименко проти України та Пономарьов проти України, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено норм чинного законодавства України під час прийняття ухвали про залишення позову Генеральної прокуратури України без розгляду, оскільки саме у даному випадку суд надав оцінку причин пропуску такого строку, встановив час з якого прокурору стало відомо про порушення з боку відповідачів, як те вважає прокуратура.

Колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Прокурор в апеляційній скарзі одночасно просить поновити пропущений строк звернення до суду та зазначає, що право на звернення до суду виникло після отримання листів від 25.09.2017 року від ДНВП «Геоінформ України» та від 12.10.2017 року від Держгеонадра України.

Тобто у вересні - жовтні 2017 року, що вказує на ту обставину, що строк звернення до суду пропущено не було.

У судовому засіданні представник прокуратури, обґрунтовуючи своє прохання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, не зважаючи, що строк звернення виник у вересні - жовтні 2017 року, вказав, що така правова позиція Верховного Суду та послався на вищезазначену постанову Верховного Суду від 30.01.2018 року, проте вищезгадана постанова Верховного Суду не містить такої правової позиції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 року прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства України, порушень норм матеріального та процесуального законодавства під час її постановлення допущено не було, а тому підстави для скасування зазначеної ухвали відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

Повний текст виготовлено: 04 квітня 2018 року.