Постанова № 73193670, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3414/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2017 року (дата складання повного тексту 20 вересня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку,-

ВСТАНОВИЛА:

02 березня 2016 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ НП в Київській області, в якому просив визнати наказ ГУ НП в Київській області за №19 о/с від 26 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» неправомірним, зобов'язати ГУ НП в Київській області поновити позивача на службі в поліції ГУ НП в Київській області, стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2017 року (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2017 року про виправлення описки в судовому рішенні) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Київській області №19 о/с від 26 січня 2016 року «По особовому складу» в частині звільнення майора поліції ОСОБА_2, начальника слідчого відділення Макарівського відділення поліції Ірпінського ВП зі служби в поліції за п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язано ГУ НП в Київській області поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника слідчого відділення Макарівського відділення поліції Ірпінського ВП, стягнуто з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 76262,94 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ГУ НП в Київській області повернуто апелянту.

Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій (з урахуванням заяви від 20 листопада 2017 року) просить змінити постанову суду першої інстанції в частині розрахунку та стягнення з ГУ НП в Київській області грошового забезпечення на користь позивача за час вимушеного прогулу в сумі 111262,84 грн. На думку позивача, суд першої інстанції здійснив правильне по суті вирішення справи та питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції невірно розрахував середньоденну заробітну плату, що в подальшому суттєво вплинуло на розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає виплаті.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, стверджуючи, що зазначена позивачем в апеляційній скарзі сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є невірною.

Розгляд справи двічі відкладався за неявки представника відповідача та поданням заяви про відкладення розгляду справи.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ НП в Київській області від 07 листопада 2015 року №1 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 призначено як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням йому спеціального звання поліції в порядку переатестування «майор поліції».

За результатами атестування позивача, проведеного Атестаційною комісією № 1 ГУ НП в Київській області, прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом ГУ НП в Київській області від 26 січня 2016 року №19 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_2 (М-184223) начальника слідчого відділення Макарівського відділення поліції Ірпінського ВП, 26 січня 2016 року звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за ст.77, п.1, пп.5 (через службову невідповідність) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: атестаційний лист ОСОБА_2 від 07 грудня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивача протиправно звільнено у період тимчасової непрацездатності. Оскільки, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення позивача з раніше займаної посади та необхідність поновлення його на роботі, то відповідно вважав, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.

При ухваленні постанови суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 76262,94 грн.

Колегія суддів зазначає, що наказом ГУ НП у м.Києві №19 о/с від 26 січня 2016 року позивача було звільнено з займаної посади та поновлено на посаді постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2017 року.

Таким чином, період вимушеного прогулу позивача складає 604 дні та обраховується, починаючи з дня звільнення - з 26 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року (дата прийняття постанови судом першої інстанції). При цьому, визначаючись щодо тривалості вимушеного прогулу позивача, колегія суддів виходить з кількості календарних днів, що минули за період з 26 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року.

Як вбачається з довідки ГУ НП в Київській області від 21 квітня 2016 року №24 (а.с.98), заробітна плата позивача за останні два місяці роботи (листопад-грудень 2015 року) становить 11421,00 грн., середньоденне грошове забезпечення позивача складає 184,21 грн.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 604 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить: 184,21 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 604 к.д. = 111262,84 грн., який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Київській області №19 о/с від 26 січня 2016 року в частині звільнення позивача та зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_2 на службі в поліції, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2017 року.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2017 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 15, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108616) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 111262,84 грн. (сто одинадцять тисяч двісті шістдесят дві грн. 84 коп.).».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма