Постанова № 73193660, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/5420/15 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про зобов'язання вчинити дії, в якому, з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог, просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 «г» (через скорочення штатів);

2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_3 на службу до поліції, в порядку переведення, шляхом видання наказу про призначення;

3) зобов'язати МВС України, шляхом видання наказу поновити ОСОБА_3 в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншу посаду;

4) зобов'язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області перевести ОСОБА_3 в установленому порядку на службу до поліції, шляхом видання наказу про переведення у відповідності до його рапорту від 04 листопада 2015 року;

5) зобов'язати відповідачів виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;

6) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на публічній службі;

7) здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в частині поновлення на публічній службі, шляхом надання відповідачами звіту про виконання судового рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року даний адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Зобов'язано ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області поновити ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ.

Зобов'язано ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області розглянути рапорт ОСОБА_3 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України.

Стягнуто з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 86625 (вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 48 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 відповідно до наказу ІВС №235 о/с від 10 серпня 1999 року зарахований курсантом факультету №6 з підготовки працівників кримінальної міліції Університету внутрішніх справ.

Згідно наказу НУВС № 132 о/с від 26 червня 2003 року закінчив Національний університет внутрішніх справ.

Наказом начальника Управління МВС України в Черкаській області від 13 травня 2008 року №134 о/с призначено прибувшого для проходження служби з УМВС України в Миколаївській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Корсунь - Шевченківського РВ УМВС з 23 квітня 2008 року.

28 липня 2008 року позивачу проведено атестацію, згідно результатів якої ОСОБА_3 займаній посаді відповідає, заслуговує висуненню на посаду з більшим обсягом роботи.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с по Корсунь-Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_3 - старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Тією ж датою МВС України прийняв наказ № 1388 про визнання такими, що втратили чинність, штатів органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII, яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, наведені норми Закону України «Про Національну поліцію» вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28 жовтня 2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Разом з тим, позивач у позовній заяві стверджує, що ним подавався рапорт про бажання проходити службу в національній поліції, який був доставлений до управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області.

Так, згідно матеріалів справи телеграмою начальник УМВС України в Черкаській області вимагав до 15:00 12 серпня 2015 року надати в УГБ УМВС списки працівників служби ДІМ, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВ з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції.

На дану телеграму начальником Корсунь - Шевченківського РВ УМВС ОСОБА_5 складено список працівників служби ДІМ Корсунь - Шевченківського РВ УМВС, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВС з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції, однак атестація проведена не була.

Так, позивач у позовній заяві стверджує, що ним подавався рапорт про бажання проходити службу в національній поліції, який був доставлений до управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області.

Згідно показань допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 на початку листопада 2015 року працівниками районного відділу, в тому числі і позивачем, були написані рапорти на звільнення зі служби в міліції в зв'язку з переходом на службу до Національної поліції. 06 листопада 2015 року надійшов новий штатний розпис, у зв'язку з чим було зібрано всіх працівників, які виявили бажання проходити службу в Національній поліції для написання відповідних рапортів. Надалі написані працівниками рапорти були ним завізовані та передані кадровику ОСОБА_6 для направлення їх до управління кадрового забезпечення. Дані пояснення свідків підтверджуються також протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016250000000137, згідно яких рапорт ОСОБА_3 був написаний та переданий керівництву. Також 06 листопада 2015 року відповідні заяви співробітників Корсунь-Шевченківського РВ було особисто перевірено начальником Корсунь - Шевченківського РВ ОСОБА_5 та в подальшому цього ж дня передані їй і ОСОБА_6 завезла їх до УМВС України в Черкаській області, а саме передала інспектору управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області ОСОБА_8 При цьому, реєстрація вказаних рапортів ніяким чином не здійснювалася, супровідні листи не складались.

Також позивач стверджує, а відповідач жодним чином не спростував, що він, починаючи з 07 листопада 2015 року продовжив працювати на посаді дільничного інспектора, його включали в графіки чергувань, керівництвом доручалася відповідна робота, жодних зауважень щодо виконання роботи його як інспектора поліції, не було. Так, позивач 08 листопада 2015 року знаходився на службі, що підтверджується дорученням «Про забезпечення охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону «Колос» в м Корсунь - Шевченківський» підписаного начальником Корсунь - Шевченківського відділення поліції ОСОБА_5, відповідно до якого позивач був задіяний для охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону Колос», яке проводитиметься 08 листопада 2015 року в м. Корсунь - Шевченківський

Таким чином, наведеними вище показами свідків спростована інформація, що міститься в довідці, наданій відповідачем-3 про відсутність заяв позивача про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України та про прийняття на службу в поліцію, а тому, відповідно, судом до уваги не приймається.

Натомість, факт відсутності реєстрації рапорту позивача від 06 листопада 2015 року щодо прийняття його до поліції підтверджується довідкою від 24 березня 2016 року №998/12/02-2016, в якій зазначено, що журнал вхідної кореспонденції УКЗ ГУНП в Черкаській області розпочато 09 листопада 2015 року в зв'язку з тим, що 07 та 08 листопада 2015 року були неробочі вихідні дні та журналом обліку вхідних документів УКЗ, який також розпочато 09 листопада 2015 року. На думку колегії суддів відсутність рапорту позивача про прийняття до поліції у розпорядженні відповідача 3 є виною останнього.

Отже з наведеного вбачається, що начальником ГУ МВС України в Черкаській області залишено поза увагою, безпідставно та не з вини позивача не розглянуто рапорт ОСОБА_3 від 06 листопада 2015 року, в якому ним в порядку, передбаченому пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» було висловлено бажання проходити службу в лавах Національної поліції.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що не зважаючи на висловлене позивачем бажання продовжувати службу в лавах Національної поліції відповідачами безпідставно не було розглянуто питання можливості переведення позивача на службу до ГУ НП в Черкаській області, не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі.

Станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції відповідно до відомостей із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08592537) перебуває у стані припинення, за рішенням засновників з 06 листопада 2015 року та не ліквідоване.

При цьому, на місці ліквідованого УМВС України в Черкаській області та його структурних підрозділів було утворено ГУ Національної поліції в Черкаській області з відповідними структурними підрозділами, на які законом покладені тотожні функції, що полягають у забезпеченні охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Зміст наведених законів дає підстави для висновку, що основні завдання та функції держави, які покладались на міліцію та поліцію є тотожними.

З аналізу Закону України «Про Національну поліцію» слідує висновок, що у зв'язку з його прийняттям проводилась реорганізація юридичних осіб публічного права.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа №21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

За твердженням апелянта-відповідача, позивач відповідно до вимог Роздіду ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» підлягав звільненню, оскільки не виявив бажання проходити службу в поліції, але в той же час, суд апеляційної інстанції дослідив, що враховуючи пояснення позивача, показання свідків, а також те, що позивач продовжував виконувати службові обов'язки з 07 листопада 2015 року, позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби, що відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Також слід зазначити, що пунктом 47 Положення №114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року № 181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі передбачено процедуру звільнення, зокрема, що звільненню має передувати атестація працівника.

Проте, як стверджує позивач, вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, жодної атестації стосовно ОСОБА_3 в порушення вказаних вимог законодавства проведено не було.

Відтак, наявний в матеріалах справи та не взятий до уваги відповідачами рапорт позивача підтверджує відсутність його відмови від проходження служби в поліції, тоді як, доказів відмови позивача від проходження служби в поліції, як того вимагає стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами надано не було.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліцію не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має достатній досвід роботи, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України. Разом з тим, начальником ГУ МВС України в Черкаській області залишено поза увагою та не розглянуто заяву позивача від 06 листопада 2015 року, в якій позивачем в порядку, передбаченому пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» було висловлено бажання проходити службу в лавах Національної поліції.

Разом з тим, враховуючи наявність рапорту позивача про бажання проходити службу в органах поліції, відповідач мав вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття позивача на службу в поліцію, починаючи з 07 листопада 2015 року, оскільки визначальним для прийняття такого рішення є відповідність кандидата вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію».

І, відповідно, доведеність судами наявності рапорту позивача про бажання проходити службу в органах поліції, свідчить про протиправність наказу УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с щодо звільнення ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Відповідно, позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу УМВС України в Черкаській області від зобов'язання УМВС України у Черкаській області поновити позивача в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року також підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_3 та довідки про нарахування грошового утримання з вересня 2015 року по жовтень 2015 року ОСОБА_3, за вересень 2015 року нараховано 2794 грн 60 коп., а за жовтень 2015 року - 4181 грн. 17 коп. Таким чином сума доходу позивача за два останні повні місяці становить 6975 грн. 77 коп.

Кількість робочих днів за вересень та жовтень - 43. Таким чином, середня заробітна плата за 1 день становить 162 грн 22 коп. Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу - 534, починаючи з 06 листопада 2015 року по дату винесення рішення, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 86625 грн 48 коп. Жодна із сторін вказаний розрахунок, здійснений судом першої інстанції, не оспорювала.

Апеляційна скарга представника УМВС України в Черкаській області вбачається суду безпідставною та необґрунтованою, в ній жодним чином не доведено порушення судом норм права чи невірне встановлення обставин справи.

Разом з тим, апелянт-відповідач посилався на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону, а вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не с обов'язком роботодавця. При цьому, ним не було надано пояснень з приводу втрати відповідачами рапорту позивача про його переведення на службу в національну поліцію, існування якого було встановлено судом в ході вивчення матеріалів справи.

Посилання апелянта-відповідача на довідку №9 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, видану ОСОБА_3 лікарем Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні про те, що ОСОБА_3. перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року, не приймається судом до уваги, оскільки іншими матеріалами справи доведено та описано судом вище те, що позивач, навіть перебуваючи офіційно на лікарняному, продовжував нести службу та виконувати обов'язки поліцейського у зв'язку із проведенням масштабного заходу по відкриттю стадіону «Колос». Такої інформації жодним із відповідачів спростовано не було.

Стосовно вимог апелянта-позивача щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_3 на службу до поліції, в порядку переведення, шляхом видання наказу про призначення; зобов'язання МВС України шляхом видання наказу поновити ОСОБА_3 в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншу посаду; зобов'язання ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області перевести ОСОБА_3 в установленому порядку на службу до поліції, шляхом видання наказу про переведення у відповідності до його рапорту від 04 листопада 2015 року. Колегія суддів вважає такі вимоги передчасними, оскільки вказані питання мають бути вирішені компетентним відповідачем після розгляду рапорту позивача про переведення на службу у поліцію та прийняття відповідного рішення з даного приводу, що і було зобов'язано зробити рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правомірне рішення із повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

При цьому, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи в частині задоволення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.