Рішення № 73192697, 29.03.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.2018 Справа № 920/1254/17Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1254/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону (АДРЕСА_3) в інтересах держави в особі позивача - Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (с. Савинці, Рокитнянський район, Київська область, 09610, ідентифікаційний код 23311530),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Дегтяренко Ольги Петрівни (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

про стягнення 28049,60 грн. на підставі договору поставки № 40-17 від 27.02.2017,

представники сторін:

прокурор: Вавілов А.О.,

позивача: Пигиця С.Г. за довіреністю № 14/448 від 03.04.2017,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумі 28049,60 грн. на підставі договору № 40-17 від 27.02.2017 про постачання масла вершкового.

Ухвалою суду від 29.12.2017 відкрито провадження у справі № 920/1254/17 та призначено підготовче засідання 30.01.2018 об 11 год. 10 хв., а ухвалою від 30.01.2018 у даній справі відкладено підготовче засідання на 27.02.2018 на 11 год. 30 хв. у зв?язку з неповерненням до суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме: копії ухвали від 29.12.2017 про відкриття провадження у справі № 920/1254/17.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 27.02.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу № 920/1254/17 до судового розгляду по суті на 29.03.2018 об 11 год. 50 хв.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі № 920/1254/17 від 29.12.2017 та ухвал про відкладення підготовчого засідання від 30.01.2018 та від 27.02.2018 у даній справі, що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі № 40-17 від 27.02.2017, а саме: АДРЕСА_4, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області за закінченням терміну зберігання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом на запит від 27.02.2018 за № 1003679766 у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», станом на 27.02.2018 відповідач - фізична особа-підприємець Дегтяренко Ольга Петрівна проживає за адресою: АДРЕСА_2.

А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався на стадій проведення підготовчого провадження у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам та прокурору для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суд) прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурором від її імені процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Пред'явлення даної позовної заяви заступником військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі позивача - Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України викликано захистом інтересів держави, оскільки несвоєчасне постачання майна до військових частин в умовах особливого періоду негативно впливає на обороноздатність країни.

Так, центральним органом управління Державної прикордонної служби України згідно статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону Адміністрація Держприкордонслужби України.

Органом забезпечення Держприкордонслужби є відповідні з'єднання частини, установи та навчальні заклади, які безпосередньо здійснюють матеріально-технічне, медичне, кадрове та інші види забезпечення діяльності Держприкордонслужби України.

Таким чином, органом виконавчої влади на місцях є командири з'єднань, частин, навальних установ, яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджено Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби України» № 548-XIV від 24.03.1999) надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, незважаючи на те, що відповідачем не належним чином виконано умови договору про поставку до військових частин Державної прикордонної служби України, особовий склад яких в тому числі залучається для участі в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України, продуктів харчування, Військовою частиною 1471 (позивачем) не вжито правових заходів усунення порушень законодавства з боку відповідача.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.

27.02.2017 між сторонами у справі укладено договір № 40-17 про постачання масла вершкового (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача товар (масло вершкове), якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до розділу 2 договору, якість товару, що поставляється відповідачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид продукції (товару). Пред'явлення відповідачем документів, що підтверджують якість товару на всю партію є обов'язковим. Строк придатності товару повинен відповідати строку визначеному у ГОСТ та/або ДСТУ та/або ТУ на цей вид товару і становити не менше 75 % від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад позивача. При прийманні товару за кількістю і якістю сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 та іншими чинними нормативними документами. Замовник (позивача) має право на додаткове проведення експертизи щодо якості товару в акредитованих лабораторіях за рахунок коштів Постачальника.

Розділом 3 договору визначено, що загальна сума договору складає: 1992970,00 грн. Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1 до договору) із врахуванням, тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника (відповідача). Ціна на товар за цим договором може бути змінена за взаємною згодою сторін, а також за письмовою пропозицією позивача або відповідача змінені ціни, підтвердженої письмовим висновком відповідних установ з контролю за цінами.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати за фактично поставлену продукцію з відстрочкою платежу до сорока п'яти календарних днів.

Згідно з пунктом 5.2 договору, строк поставки товару за цим договором до товароодержувача складає двадцять календарних днів відповідно до заявки замовника (позивача).

Відповідно до пункту 6.2 договору, замовник (позивач) має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором, а згідно з пункту 6.3 договору, постачальник (відповідач) зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Право власності на товар переходить до позивача з моменту прийняття товару ним на склад і підписання уповноваженими на це представниками сторін видаткової накладної (пункт 5.4 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії договору 31 грудня 2017 року.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 19.09.2017 про розірвання договору від 27.02.2017 № 40-17, у зв?язку з істотними змінами обставин, що призвели до неспроможності постачання продукції (масла вершкового, ДСТУ 4399:2005) з боку постачальника (відповідача), сторони дійшли згоди розірвати договір від 27.02.2017 № 40-17.

Відповідно до наданих прокурором матеріалів, заявка № 722-144на постачання масла вершкового відповідно до ДСТУ 4399:2005 до:

- військової частини (далі - в/ч) 2142 (м. Мукачеве) - в кількості 1000 кг;

- військової частини 1494 (м. Мостиська) - в кількості 500 кг;

- військової частини 2195 (м. Чернівці) - в кількості 1500 кг була подана позивачем 29.06.2017 та письмово підтверджена відповідачем листом від 05.07.2017 б/н.

В подальшому, листом від 14.07.2017 б/н відповідач звернувся до позивача стосовно подовженням терміну поставки до 07.08.2017 та відповідно до пункту 6.2 договору замовником (позивачем) подовжено строк поставки товару за заявкою від 29.06.2017 за № 722-144 до 07.08.2017.

Таким чином, в даному випадку відповідач зобов'язався поставити товар в кількості та строк погоджений сторонами.

Оформлення документів для перевезення товару до вищенаведених товароодержувача за зазначеною заявкою за № 722-144 відбулося 12.07.2017, про що свідчать наступні письмові докази:

- видаткова накладна постачальника (відповідача) № МО-000150 від 12.07.2017, накладна на товар замовника (позивача) від 12.07.2017 № цбз02086 та акт приймання-передавання товару для перевезення від 12.07.2017 № 964;

- видаткова накладна постачальника (відповідача) № МО-000151 від 12.07.2017, накладна на товар замовника (позивача) від 12.07.2017 № цбз02085 та акт приймання-передавання товару для перевезення від 12.07.2017 № 963;

- видаткова накладна постачальника (відповідача) № МО-000153 від 12.07.2017, накладна на товар замовника (позивача) від 12.07.2017 № цбз02083 та акт приймання-передавання товару для перевезення від 12.07.2017 № 961.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за умовами договору відповідачу необхідно було здійснити поставку товару не пізніше 07.08.2017, але станом на момент розірвання договору поставка товару належної якості до вищезазначених частин не відбулась, що призвело до порушення строку поставки товару з боку відповідача на 42 дні та є підставою для нарахування штрафних санкцій на загальну сум 28049,60 грн.

Відповідач будь-яких заперечень (відзиву на позов) в обґрунтування його позиції у справі до суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог пункту 7.3 договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.2 цього договору, постачальник (відповідач) сплачує замовнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості недопоставленого товару.

Відповідно до наведеного прокурором у позовній заяві розрахунку розмір штрафних санкцій за порушення строку поставки товару з боку відповідача до вищенаведених товароодержувачів на 42 календарних дня (з 07.08.2017 по 19.09.2017) станом на 19.09.2017 складає: 9399,60 грн. пені та 15666,00 грн. штрафу.

Крім того, відповідно до вимог частини першої статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог частини першої статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, які встановлюють вимоги до їх якості.

Пунктом 1.1 договору, постачальник (відповідач) зобов'язався передати замовнику (позивачу) у власність масло вершкове (код 15530000-2 - масло вершкове) товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти цей товар та оплатити на умовах договору.

Відповідно до вимог пункту 2.1 договору, якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид продукції (код 15530000-2 - масло вершкове), а пред'явлення постачальником документів, що підтверджують якість товару на всю партію є обов'язковим.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що постачальник (відповідач) зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 договору.

Як свідчать матеріали даної справи, на виконання умов договору відповідачем 04.08.2017 здійснено постачання товару до в/ч 2195 м. Чернівці в кількості 1500 кг, але при цьому актом від 08.08.2017 б/н «Про повернення неякісної продукції» встановлено порушення чинного законодавства та умов договору щодо якості поставленої продукції.

Приймання зазначеної партії товару відбулося відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7 (далі - Інструкція № П-7). В результаті органолептичної перевірки продукції було встановлено, що продукція має запах не властивий маслу, а маргарину, що виявило сумніви щодо якості поставленої продукції, приймання товару було зупинено на підставі пункту 16 Інструкції № П-7.

Позивачем в телефонному режимі спілкування запропоновано відповідачеві забезпечення тимчасового зберігання продукції неналежної якості та повідомлено про необхідність прибуття представника відповідача для спільного відбору проб і складання акту на підставі пунктів 16, 18 Інструкції № П-7.

У відповідності до акту про приймання матеріалів від 04.08.2017 № 117 неякісну продукцію, поставлену відповідачем, прийнято товароодержувачем на тимчасове зберігання та здійснено відбір зразків продукції для проведення лабораторних досліджень, які в подальшому направлено до Державного підприємства» «Чернівецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Буковинастандартметрологія»).

Згідно протоколу випробувань випробувальної лабораторії ДП «Буковинастандартметрологія» від 08.08.2017 за № 224/1179, за результатами випробувань встановлено невідповідність зразку продукції вимогам ДСТУ 4399:2005.

На підставі результатів досліджень, проведених випробувальною лабораторією ДП «Буковинастандартметрологія», продукцію повернуто постачальнику (відповідачу), про що складено акт про повернення неякісної продукції від 08.08.2017 б/н.

Відповідно до вимог статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право вимагати заміни товару.

Згідно з пунктом 7.4 договору, у разі поставки товару з порушеннями вимог пункту 2.1 цього договору постачальник (відповідач) зобов'язаний сплатити замовнику (позивачу) штраф у розмірі 2 % від вартості недоброякісного товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань.

Погодившись з протоколом випробувань продукції, відповідно до вимог статті 678 Цивільного кодексу України та пункту 7.4 договору, відповідач 22.08.2017 здійснив повторне постачання товару в кількості 1500 кг, приймання якого відбулося комісією у відповідності до Інструкції № П-7.

У відповідності до вимог Інструкції № П-7 комісією товароодержувача за актом № 118 від 22.08.2017 поставлений відповідачем товар прийнято на тимчасове зберігання та здійснено відбір проб продукції, які в подальшому направлено на проведення лабораторних досліджень. Згідно з протоколом випробувань від 23.08.2017 № 247/1252, за результатами випробувань виявлено невідповідність продукції вимогам по якості, а саме: зразок продукції не відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005.

На підставі викладеного зазначену партію товару повернуто відповідачу, про що складено акт про повернення неякісної продукції від 23.08.2017 б/н.

На підставі викладеного, а також вимог з пункту 7.4 договору позивачем нараховано відповідачеві штраф, розмір якого відповідно наведеного прокурором у позовній заяві розрахунку станом на19.09.2017 складає 2238,00 грн.

Постачання товару відповідачем до в/ч 1494 м. Мостиська в кількості 500 кг відбулося 23.08.2017, при комісійному огляді даної продукції виявлено, що колір і смак невластивий маслу вершковому, встановленому ДСТУ 4399:2005, а схожий на спред.

Відповідачу в телефонному режимі спілкування запропоновано позивачем забезпечення тимчасово зберігання продукції неналежної якості та повідомлено про необхідність прибуття представника відповідача для спільного відбору проб і складання акту. Згідно акту про прийняття продукції на тимчасове зберігання від 30.08.2017 неякісну продукцію прийнято товароотримувачем на тимчасове зберігання та здійснено відбір зразків продукції для проведення лабораторних досліджень.

Згідно протоколу випробувань лабораторії Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 31.08.2017 № 548-Д/17 за результатами випробувань встановлено невідповідність зразку продукції вимогам ДСТУ 4399:2005.

За результатами проведених досліджень продукцію повернуто постачальнику (відповідачу), про що складено акт про повернення продукції від 04.09.2017 б/н.

У зв'язку з вищезазначеним, позивачем на підставі пункту 7.4 договору нараховано відповідачеві штраф, розмір якого відповідно до наведеного прокурором у позовній заяві розрахунку, станом на 19.09.2017 складає 746,00 грн.

19.09.2017 між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 5 до договору від 27.02.2017 № 40-17, відповідно до пункту 1 якої у зв'язку з істотними змінами обставин, що призвели до неспроможності постачання продукції (масла вершкового, ДСТУ 4399:2005) з боку постачальника (відповідача), сторони дійшли згоди розірвати договір від 27.02.2017 № 40-17.

У відповідності до пункту 2 зазначеної додаткової угоди, зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання чинності цієї угоди, за винятком сплати штрафних санкцій замовнику (позивачу) щодо якості та порушення строків поставки товару з боку постачальника (відповідача) на умовах договору, станом на момент підписання цієї додаткової угоди.

Таким чином, станом на 19.09.2017 загальний розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем строку поставки та поставки товару невідповідної якості складає 28049,60 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як зазначалося раніше, відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору (пунктів 1.1, 2.1 та розділу 5 договору) зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 07.08.2017, проте відповідач у порушення умов договору не виконав свої зобов'язання зазначений вище товар та у визначені договором строки не поставив позивачеві.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді стягнення пені та штрафу передбачена пунктом 7.3 договору та відповідальність за поставку товару неналежної якості у вигляді штрафу передбачена пунктом 7.4 договору, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.2 цього договору у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а також за прострочення поставки понад 30 календарних днів - штраф у розмірі 7 % вартості недопоставленого товару позивач має право вимагати від відповідача сплатити штраф у розмірі 2 % від вартості недоброякісного товару.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачені умовами вищевказаного договору (пунктами 7.3, 7.4 договору), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 9399,60 грн. та штрафу в сумі 18650,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 611, 625, 629 Цивільного Кодексу України та статей 230-232 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1600,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дегтяренко Ольги Петрівни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (с. Савинці, Рокитнянський район, Київська область, 09610, ідентифікаційний код 23311530) пеню в сумі 9399,60 грн., штраф в сумі 18650,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04 квітня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова