Рішення № 73192591, 27.03.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.2018 Справа № 920/1111/17м. Суми

За позовом Закритого акціонерного товариства «Рибницький цементний комбінат», м. Рибниця, Лівобережжя Дністра, Республіка Молдова

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш», м. Суми

про стягнення 4649,56 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 120702,58 грн..

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача – ОСОБА_2 (довіреність № 04/09-007 від 02.01.2018)

За участю секретаря судового засідання – Пономаренко Т.М.

В судовому засіданні, розпочатому 19.03.2018, за згодою представників сторін оголошувалась перерва до 27.03.2018 до 12 год. 00 хв.

Суть спору: до господарського суду звернулось ЗАТ «Рибницький цементний комбінат» з позовом до ПрАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» про стягнення 4649,56 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 120702,58 грн., за неналежне виконання умов контракту від 08.07.2016 №17/2-47А-16 та специфікацій до даного контакту від 08.07.2016 № 1, від 01.12.2016 №2.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він позов не визнає та просить суд до позовних вимог ЗАТ «Рибницький цементний завод» застосувати строк позовної давності.

07.03.2018 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

19.03.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.03.2018, суд за письмовою згодою представників сторін закрив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання 27.03.2018 не прибув.

Представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представником відповідача були надані пояснення з приводу обставин, на які він посилався у поданих до суду заявах по суті справи.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

08 липня 2016 року між ПАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (постачальник) та ЗАТ «Рибницький цементний завод» (покупець) було укладено контракт поставки №17/2-74А-16, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які з моменту підписання сторонами та проставляння печаток сторін є невід'ємною частиною контракту (а.с.11-17).

Відповідно до п.7.5 Контракту, сторони погодили, якщо спори і протиріччя не можуть бути вирішені шляхом перемовин, вони підлягають вирішенню за вибором позивача в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України або в Господарському суді Сумської області, рішення якого є остаточним та обов’язковим для обох сторін. При розгляді спорів сторони керуються матеріальним правом України.

Щодо Специфікації № 1.

Згідно з підписаною сторонами Специфікацією № 1 від 08.07.2016 постачальник взяв на себе зобов’язання поставити покупцю гвинтову компресорну установку НВЭ-10/0,7 (10м3/хв.) з частотним регулюванням продуктивності, з ресивером 1м3 з адсорбційним осушувачем та пристроєм підігріву у кількості 1шт. загальною вартістю 24337 дол. США. протягом 45-ти календарних днів з дня сплати покупцем -ЗАТ «Рибницький цементний завод» авансу у розмірі 100% вартості товару протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами Специфікації на підставі рахунку постачальника (а.с.18).

13.09.2016 покупець перерахував постачальнику 100% вартості товару - 24337 дол. США (а.с.24). Даний факт підтверджує й відповідач.

Докази виставлення рахунку на оплату товару відповідно до Специфікації № 1 відповідачем суду надано не було, тому суд відхиляє твердження відповідача, щодо прострочення позивачем 10-денного строку оплати авансу.

Поставка товару здійснюється в порядку на умовах та у строки, передбачені Специфікацією. Умови поставки визначаються правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Зобов’язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця (перевізника) в пункті поставки у відповідності з вказаними в Специфікаціях умовами поставки. Датою поставки, а також моментом переходу права власності на товар і ризиків випадкового пошкодження чи знищення товару від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в документах, що супроводжують товар. Постачальник зобов’язаний у письмовому вигляді (факсом або електронною поштою) не менше ніж за 2 календарних дні до фактичної поставки, повідомити покупця про строк надходження товару в погоджений пункт поставки. Після отримання від постачальника повідомлення щодо готовності товару до відвантаження покупець зобов’язаний повідомити постачальника про спосіб транспортування, назву перевізника, а також орієнтовну дату прибуття транспорту для завантаження (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 п.3 Контракту поставки №17/2-74А-16).

Відповідно до зазначеної Специфікації місцем поставки є: м. Суми, пр-т. Курський, 6.

Відповідач надав суду копію листа від 25.10.2016 № 04/00-017045 про готовність товару до поставки, але не надав суду доказів направлення даного листа (повідомлення) позивачу. Враховуючи заперечення позивача, щодо отримання ним листа від 25.10.2016 № 04/00-017045, суд вважає факт його надсилання позивачу недоведеним.

Позивач надав суду копію листа (повідомлення) від 21.12.2016 №04/00-023780 про готовність до відвантаження обладнання по контракту, але в умовах заперечення відповідачем факту отримання даного листа та відсутності у позивача доказів його надсилання на адресу відповідача, суд вважає факт повідомлення позивачем відповідача про готовність до відвантаження товару недоведеним.

Враховуючи умови Специфікації № 1 відповідач мав поставити товар протягом 45-ти календарних днів з дня сплати покупцем, тобто до 28.10.2016 включно.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач здійснив поставку товару за Специфікацією №1 лише 30.12.2016 (а.с.25, 26, 28).

Щодо Специфікації № 2.

Згідно з підписаною сторонами Специфікацією № 2 від 01.12.2016 постачальник взяв на себе зобов’язання поставити покупцю товар – раму станції компресорної установки НВЭ-10/0,7 (10м3/хв.) у кількості 1 шт. загальною вартістю 964 долари США. Згідно з п.2 Специфікації № 2 поставка товару здійснюється до 13.12.2016.

Поставка товару здійснюється в порядку на умовах та у строки, передбачені Специфікацією. Умови поставки визначаються правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Зобов’язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця (перевізника) в пункті поставкиу відповідності з вказаними в Специфікаціях умовами поставки. Датою поставки, а також моментом переходу права власності на товар і ризиків випадкового пошкодження чи знищення товару від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в документах, що супроводжують товар. Постачальник зобов’язаний у письмовому вигляді (факсом або електронною поштою) не менше чимза 2 календарних дні до фактичної поставки, повідомити покупця про строк надходження товару в погоджений пункт поставки. Після отримання від постачальника повідомлення щодо готовності товару до відвантаження покупець зобов’язаний повідомити постачальника про спосіб транспортування, назву перевізника, а також орієнтовну дату прибуття транспорту для завантаження (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 п.3 Контракту поставки №17/2-74А-16).

Відповідно до зазначеної Специфікації місцем поставки є: м. Суми, пр-т. Курський, 6.

Відповідач надав суду копію листа від 09.12.2016 № 04/00-022163 про готовність товару до поставки, але не надав суду доказів направлення даного листа (повідомлення) позивачу. Враховуючи заперечення позивача, щодо отримання ним листа від 09.12.2016 № 04/00-022163, суд вважає факт його надсилання позивачу недоведеним.

Враховуючи умови Специфікації № 2 відповідач мав поставити товар протягом до 13.12.2016 включно.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач здійснив поставку товару за Специфікацією №2 лише 30.12.2016 (а.с.29, 31).

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Контракту поставки №17/2-74А-16 передбачено, що у разі прострочення поставки товару покупець має право вимагати , а постачальник на вимогу покупця сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленого чи недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Тому, вимоги позивача, щодо сплати пені за Специфікацією №1 за період з 29.10.2016 по 29.12.2016 є правомірними.

Що стосується посилань відповідача на додаткову угоду №1 від 01.12.2016, як на підставу порушення строків поставки товару, то суд наголошує що даною угодою сторони внесли зміни лише до п. 1.2 Контракту, а відповідно до п. 2 зазначеної додаткової угоди в іншій частині Контракт №17/2-74А-16 від 08.07.2016 залишено без змін. Тобто строки поставки сторони не змінили.

Разом з тим, відповідачем за змістом відзиву на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з відбитку штемпеля поштового органу на конверті у якому до суду надійшли позовні матеріали, позивач відправив до суду позов 14.11.2017.

Тому, суд вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги по стягненню пені нарахованої в межах 1 року з моменту звернення до суду, тобто починаючи з 14.11.2016.

Відтак, заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає частковому задоволенню.

30.12.2016 відповідач здійснив відвантаження товару за Специфікацією № 1.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені за Специфікацією № 1 за період з 14.11.2016 по 29.12.2016 підлягають задоволенню, а саме : 46 днів * (0,3% 24337) = 3358,51 доларів США. В іншій частині у стягненні пені за Специфікацією № 1 суд відмовляє у зв’язку зі спливом строку позовної давності (за період нарахування з 29.10.2016 по 13.11.2016) та у зв’язку з неправомірністю нарахування пені за день, у якому зобов’язання було виконане – 30.12.2016 (п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14).

Також, 30.12.2016 відповідач здійснив відвантаження товару за Специфікацією № 2 в умовах того, що був зобов’язаний здійснити відвантаження товару до 13.12.2016.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені за Специфікацією № 2 за період з 14.12.2016 по 29.12.2016 підлягають задоволенню, а саме : 16 днів * (0,3% 964) = 46,27 доларів США. При цьому суд відмовляє у стягненні пені за 30.12.2016, оскільки в цей день зобов’язання було фактично виконане відповідачем, тому нарахування пені за цей день є неправомірним.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1325,86 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236– 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (40020, Україна, м. Суми, пр-т. Курський, 6; ід. код 00220434) на користь Закритого акціонерного товариства «Рибницький цементний комбінат» (МД-5501, Республіка Молдова, Лівобережжя Дністра, м. Рибниця, вул. Запорожця, 1; код ІДНО 1006615000014) заборгованість за Контрактом поставки №17/2-74А-16 від 08.07.2016 у розмірі 3404,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 90185,47грн.; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1325,86 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.04.2018.

Суддя В.Л.Котельницька