Ухвала суду № 73192396, 02.04.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.2018 Справа № 920/637/14Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Котельницька В.Л., суддя Спиридонова Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Завод “ЕКО-ПРОДУКТ” (вх. № 536 (с) від 07.03.2018) на дії державного виконавця у справі № 920/637/14

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фонтан”, м. Суми,

відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Завод “ЕКО-

ПРОДУКТ”, с. Іволжанське , Сумський район, Сумська область

про стягнення 295746 грн. 98 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність № 36 від 23.03.2018),

від відповідача – не з’явився,

від ДВС – ОСОБА_3

присутній (спеціаліст) – ОСОБА_4

при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

07.03.2018 від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО-ПРОДУКТ» до суду надійшла скарга на дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.03.2018 розгляд вказаної скарги призначено на 19.03.2018.

21.03.2018 Головним територіальним управлінням юстиції у Сумській області подано до суду відзив № 02.1-13/55278359/4 від 20.03.2018 на скаргу, в якому останній зазначає, що дії державного виконавця вчинені в рамках Закону України «Про виконавче провадження», доводи скаржника є безпідставними та не обґрунтованими, в зв’язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити повністю.

22.03.2018 ухвалою суду було призначено колегіальний розгляд скарги.

23.03.2018 Протоколом автоматичного визначення складу колегії було визначено склад колегії для розгляду скарги у справі № 920/637/14 у складі:

ОСОБА_5 – головуючий суддя

ОСОБА_6,

ОСОБА_7.

02.04.2018 державним виконавцем подано заяву № 02.1-13/55278359/4 від 30.03.2018, в якій просить залучити до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання у виконавчому провадженні- Даниленка ОСОБА_8, яким було проведено оцінку спірного майна.

Частиною 1 ст. 50 Господарсько-процесуального кодексу передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Суд, розглянувши подану заяву, приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов’язки зазначеної особи.

Проте, суд дійшов висновку заслухати ОСОБА_4 як спеціаліста оціночної діяльності, відповідно до ст. 71 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.04.2018 ОСОБА_4 надав усні пояснення з питань проведення ним оцінки спірного майна у виконавчому провадженні № 47527100.

В судовому засіданні 02.04.2018 представник скаржника надавав усні пояснення в обґрунтування поданої скарги, просив суд скаргу задовольнити.

В судовому засіданні представник ВДВС надав усні пояснення в обґрунтування своєї позиції щодо поданої скарги та просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, розглянувши матеріали скарги та справи, суд виніс ухвалу про відмову в задоволенні скарги (про що було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали), виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник в обґрунтування поданої скарги посилається на те, що оцінювачем при проведенні оцінки майна боржника та складанні звітів про оцінку майна боржника не було проведено безпосереднє ознайомлення з об’єктами оцінки шляхом їх огляду, також скаржник зазначає, що частина описаного та арештованого майна боржника належить третій особі - ТОВ ЕКОТЕКНОЛОДЖІЗ».

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває виконавче провадження № 47527100 про стягнення заборгованості з ТОВ «Завод–Еко-Продукт» на користь групи стягувачів.

22.12.2017 державним виконавцем на підставі ст..20 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_4. Для надання звіту про визначення вартості майна боржника в ході опису та арешту майна боржника, який заплановано на 03.01.2018.

03.01.2018 державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» описано та арештовано майно боржника.

28.02.2018 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області надійшов звіт про незалежну оцінку майна № ОС 1/2-18 від 26.02.2018.

28.02.2018 державним виконавцем в порядку ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження» направлено повідомлення про вартість майна відповідно до звіту про незалежну оцінку майн № ОС 1/2-18 від 26.02.2018.

Сторін виконавчого провадження у направлених листах-повідомленнях було проінформовано про можливість оскаржити у разі незгоди оцінку майна до суду у 10-денний строк з дня отримання повідомлення.

Відповідач цим правом скористався та оскаржив до суду дії державного виконавця по визначенню вартості майна відповідно до звітів про незалежну оцінку майна, складених суб’єктами оціночної діяльності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарг, виходячи з наступного.

Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України згідно ст. 129-1 Конституції України.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органом державної виконавчої служби органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувану, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Скаржником на підтвердження своїх доводів не наведена жодна норма чинного законодавства, яка, на його думку, порушена державним виконавцем під час проведення виконавчих дій, оскаржуючи дії державного виконавця по визначенню майна відповідно до звітів про незалежну оцінку майна.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений порядок визначення вартості майна боржника. Відповідно до п. 3, 4 даної статті для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

В даному випадку при визначені вартості майна божника дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства так, як 22.12.2017 державним виконавцем на підставі ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про призначення суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до положень зазначених правових норм державний виконавець залучає до участі у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, тобто державний виконавець не приймає участі в оцінці майна.

Що стосується тверджень скаржника про те, що оцінювачем не було проведено безпосереднє ознайомлення з об'єктами оцінки шляхом огляду та дослідження, то дане твердження є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні державним виконавцем опису й арешту майна боржника, суб'єкт оціночної діяльності-суб'єкт господарювання був присутній та мав змогу оглянути та дослідити об'єкти оцінки, про що зазначено в постанові про опис та арешт майна боржника від 03.01.2018.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 9 вищезгаданого Закону встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: Положеннях (Національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, Методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог Положень (Національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (Національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 затверджений Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав (далі Національний стандарт №1). Пунктом 1 вказаного стандарту встановлено, що Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пункт 3 Національного стандарту №1 містить поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема:

-необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки;

-неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування;

-непрофесійна оцінка - оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

03.01.2018 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_3 здійснено опис та арешт майна боржника, яке знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, сщ. Іволжанське, вул. Заводська, 4.

Під час проведення опису та арешту майна боржника було залучено суб'єкта оціночної діяльності з метою здійснення безпосереднього ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом його особистого огляду та підготовки у майбутньому звітів про незалежну майна.

Доказом особистого огляду (обстеження) об'єктів оцінки суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, а саме промислового та неспеціалізованого обладнання за 77-ма позиціями, що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 4, сщ. Іволжанське, Сумський район, Сумська область є його особистий підпис у постанові опису та арешту майна від 03.01.2018.

Відтак, твердження скаржника про те, що всі звіти підготовлені суб'єктами оціночної діяльності без особистого огляду об'єктів оцінки не відповідають дійсним обставинам.

До того ж, подана скарга не може вважатися оскарженням результатів визначення вартості чи оцінки майна, так як не вказує на незгоду скаржника з результатами оцінки. Разом з тим, посилання скаржника на невідповідність звітів приписам діючого Національного стандарту №1 повністю спростовуються змістом самих звітів.

Згідно пункту 3 Національного стандарту №1 неякісна (недостовірна) оцінка - це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (пункт 3).

Пункт 53 зазначеного стандарту передбачає, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначите правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Так, оскаржуваний звіт про оцінку майна виконаний згідно вимог пункту 53 Національного стандарту №1 у повній формі та містять наступні пункти: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних.

Таким чином, зміст звіту про оцінку майна від 26.02.2018 відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав.

Отже, твердження скаржника, щодо невідповідності звітів про оцінку майна приписам діючого законодавства України є такими, що не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Крім того, частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторони не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

У поданій скарзі скаржник не вказує на свою незгоду з результатами оцінки (не ставить під сумнів визначені оцінщиком ціни), та протягом розгляду поданої скарги не надав суду доказів того, що ринкова ціна об'єктів оцінки становить насправді більшу ціну, а тому подані скарги не можуть вважатися оскарженням результатів визначення вартості чи оцінки майна.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у процесі проведення виконавчих дій (опису майна) боржник не сприяв роботі оцінювача і виконавців, не надав жодної інформації щодо ідентифікації об'єктів, їхніх характеристик, технічного стану, терміну експлуатації, не пояснюючи відсутність будь-яких документів на підприємстві.

Посилання скаржника, як на підставу визнання протиправною оцінку спірного майна, ту обставину, що частина спірного майна належить тертій особі, а тому неправомірно було накладено арешт на це майно, суд оцінює критично, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЕКОТЕКНОЛОДЖІЗ» реалізував таке право і звернувся з позовом до суду – справа № 920/167/18.

Вимога скарги зазначена скаржником щодо зупинення передачі на реалізацію майна, описаного та оціненого у виконавчому провадженні № 47527100 - не підлягає задоволенню, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено відповідних повноважень суду при розгляді скарги на дії державного виконавця. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України є заходом забезпечення позову, а не скарги.

За таких обставин, зважаючи на те, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованості своїх вимог щодо визнання незаконними дій органу ДВС, подана скарга є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 232 - 235, 339, 340 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В визнанні протиправними дії уповноваженої особи Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області у виконавчому провадженні №47527100 по проведенню оцінки майна, описаного та арештованого у виконавчому провадженні № 47527100 - відмовити.

2. В зупиненні передачі на реалізацію майна, описаного у виконавчому провадженні № 47527100- відмовити.

3.У визнанні протиправною оцінку майна, описаного та оціненого у виконавчому провадженні № 47527100- відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали складено 05.04.2018.

Головуючий суддя С.В. Заєць

суддя В.Л. Котельницька

суддя Н.А. Спиридонова