Рішення № 73190709, 03.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/370/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0049631402 від 26.12.2017 року, №0200211307 від 22.12.2017 року, №0200201307 від 22.12.2017 року, №0050261415 від 26.12.2017 року, №0049931415 від 26.12.2017 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В позові позивач посилається на необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки санкції за порушення правил валютного регулювання та валютного контролю може застосовувати тільки Національний банку України, а не податковий орган, об’єкт нерухомості позивача не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки є будівлею промисловості, порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних не доведено відповідачем з підстав відсутності посилання в акті на конкретні накладні, по яким цей строк порушений, невідповідність даних бухгалтерської та фінансової звітності, формування витрат, собівартості робіт (послуг), матеріалів, придбання яких та використання в господарській діяльності не підтверджується належним чином оформленими первинними документами взагалі не обґрунтована відповідачем та з акту не можливо встановити з яких підстав податковий орган зробив такі висновки. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, з відзиву на позовну заяву (аркуші справи 82-88) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки всі підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначені в акті перевірки та ґрунтуються на вимогах законодавства, доказів на спростування виявлених порушень позивач не надав, тощо.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість, податку на прибуток, основними видами діяльності позивача є виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів (аркуші справи 18, 29).

ГУ ДФС в Одеській області в період з 06.08.2017 року по 05.11.2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складений акт перевірки №1856/15-32-14-15/00235878 від 11.12.2017 року (аркуші справи 39-63).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік а фінансову звітність в Україні», п. 11, п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року №318, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 110952 грн. за 2015 рік; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині здійснення реєстрації податкових накладних з порушенням термінів реєстрації; п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.3 п. 263.3, п. п. 266.5.1 п. 266.5, п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України в частині не подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2016 роки та несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2016 роки на суму 25346,16 грн.; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей,які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0049631402 від 26.12.2017 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2210 грн. (аркуш справи 64), податкове повідомлення-рішення №0200211307 від 22.12.2017 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов’язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 25346,16 грн. та за штрафними санкціями на суму 6336,54 грн. (аркуш справи 65), податкове повідомлення-рішення №0200201307 від 22.12.2017 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на нерухоме майно, на суму 340 грн. (аркуш справи 66), податкове повідомлення-рішення №0050261415 від 26.12.2017 року, яким до позивача застосований штраф у розмірі 11661,83 коп. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (аркуші справи 67-68), податкове повідомлення-рішення №0049931415 від 26.12.2017 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов’язанням на суму 110952 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27738 грн. (аркуш справи 69).

Позивач не погодився із правомірністю винесення зазначених податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

З акту перевірки №1856/15-32-14-15/00235878 від 11.12.2017 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем приписів ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і контролю» є не надання позивачем до перевірки довідок про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, завірених Управлінням НБУ, станом на 01.01.2014 року, 01.04.2014 року, 01.07.2014 року, 01.10.2014 року, 01.01.2015 року, 01.04.2015 року, 01.07.2015 року, 01.10.2015 року, 01.01.2016 року, 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2016 року, 01.01.2017 року, однак суд вважає, що відповідач не наділений повноваженнями на застосування за ці порушення штрафних санкцій до позивача.

Так, відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

При цьому, відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Таким чином, ГУ ДФС в Одеській області не наділено повноваженням на застосування штрафних санкцій за порушення, передбачені ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і контролю», проте такі санкції застосувало, що є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення №0049631402 від 26.12.2017 року протиправним та його скасування.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень №0200211307, №0200201307 від 22.12.2017 року стали висновки акту перевірки щодо неподання позивачем до контролюючого органу податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2016 роки та несплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2016 роки, проте, ці висновки суд також вважає не обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

При цьому, відповідно до п. п. «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Представник позивача в своєму позові та під час надання пояснень в судовому засіданні пояснив, що об’єкт нерухомого майна щодо якого відповідачем нарахований податок на нерухоме майно є будівлею промисловості, оскільки містить цеха, майстерні, складські приміщення та кабінети, вид діяльності позивача пов'язаний з виробництвом, на підтвердження цих обставин позивач надав свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 16 квітня 2018 року Серії САВ №800492, технічний паспорт на виробничий будинок від 19.01.2009 року на нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 4 (аркуші справи 30-37).

Крім того, позивачем надана до суду довідка Управління Держкомзему у місті Одесі №3328 від 25.02.2011 року про нормативну грошову оцінку 1 кв. земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 4 та належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський завод поршневих кілець», з якої вбачається, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - є землі промисловості (аркуш справи 128).

Таким чином, позивач надав докази та обґрунтував, що нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 4 не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому нарахування цього податку позивачу та застосування штрафу за не подання звітності з цього податку суд вважає неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, позивач не довів правомірність нарахування зазначеного податку позивачу та правомірність застосування штрафних санкцій, не спростував доводи позивача, тобто не довів правомірність оскаржуваних рішень в цій частині.

В акті перевірки №1856/15-32-14-15/00235878 від 11.12.2017 року зазначено, що позивач здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на суму ПДВ 23323,65 грн., що стало підставою для винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0050261415 від 26.12.2017 року.

Дійсно нормами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачений обов’язок реєстрації платником податку на додану вартість податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та строки їх реєстрації, а за порушення таких строків нормами Кодексу передбачено застосування штрафних санкцій.

Однак в акті перевірки не зазначено жодної податкової накладної (дати складання та номери), граничні терміни їх реєстрації, періоди, за яки застосовані штрафні санкції, що не дає можливості встановити правомірність нарахування відповідачем штрафних санкцій за ці порушення позивачу.

Податковим органом на вимогу суду надані додатки до акту перевірки, з яких вбачаються ці дані, зокрема, додаток №3, однак суд критично ставиться до значених доказів, оскільки додатки до акту перевірки позивачу не були вручені, на жодному додатку до акту перевірки не міститься підпису представників позивача, відповідач не довів складання цих додатків разом з актом перевірки.

Крім того, з акту перевірки №1856/15-32-14-15/00235878 від 11.12.2017 року вбачається, що період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року вже був охоплений перевіркою своєчасності реєстрації податкових накладних, за результатами якої складений акт №11572/15-32-12-12/235878 від 27.10.2017 року (аркуші справи 71-72) та цією перевіркою не встановлено порушень, які виявлені при повторній перевірці цього самого періоду та з тих самих питань, тобто, своєчасності реєстрації накладних, а за ті порушення, які були виявлені перевіркою позивачем сплачений штраф в повному обсязі (аркуші справи 73, 75).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення №0050261415 від 26.12.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0049931415 від 26.12.2017 року, винесеного, за даними акту перевірки №1856/15-32-14-15/00235878 від 11.12.2017 року, за невідповідність даних бухгалтерської та фінансової звітності, формування витрат, собівартості робіт (послуг), матеріалів (запасні частини), придбання яких не підтверджується належним чином оформленими первинними документами, не підтверджуючи їх придбання від контрагентів та використання у власній господарській діяльності, суд вважає його також неправомірним, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України суб’єкт владних повноважень має довести правомірність своїх висновків та винесеного рішення, однак відповідачем в акті перевірки тільки зазначено про заниження показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року на суму 616400 грн. у 2015 році та як наслідок заниження податку на прибуток на суму 110952 грн., а також відсутність первинних документів, однак не зазначено які саме господарські операції позивачем не підтверджені, не зазначено які документи відсутні, тощо.

Судом в судовому засіданні неодноразово пропонувалося відповідачу надати докази та обґрунтувати висновки щодо не підтвердження первинними документами господарських операцій із зазначенням конкретних операцій, доказів, тощо, однак представник відповідача таких доказів не надав та не довів заниження показників фінансової звітності саме в сумі 616400 грн., а позивач надав розшифровку рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робот, послуг)» звіту про фінансові результати за 2015 рік, яка підтверджує суми зазначені позивачем в звітності (аркуші справи 104-117) та ці дані відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» (вул. Желябова, 4, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 00235878) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень №0049631402 від 26.12.2017 року, №0200211307 від 22.12.2017 року, №0200201307 від 22.12.2017 року, №0050261415 від 26.12.2017 року, №0049931415 від 26.12.2017 року – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0049631402 від 26.12.2017 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0200211307 від 22.12.2017 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0200201307 від 22.12.2017 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0050261415 від 26.12.2017 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0049931415 від 26.12.2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» (код ЄДРПОУ 00235878) сплачений судовий збір у розмірі 2768, 77 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.04.2018 року.

Суддя Л.І. Свида

.