Рішення № 73190558, 03.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1571/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Вакуленка А.В.,

сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 довіреність від 23.05.2017,

представника відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 17.05.2017 № 677/9/12-32-10-00-29,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2017 № Ф-1549-25, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-1549-25 від 04.10.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 12143,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано вимогу № Ф -1549-25 від 04.10.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 12143,52 грн.

Позивач вважає зазначену вимогу протиправною з огляду на те, що він взятий на облік як платник єдиного внеску ДПІ в м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області та на момент реєстрації і на час формування оскаржуваної вимоги мав реєстрацію на території, яка відноситься до території проведення антитерористичної операції. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких зазначено м. Лисичанськ Луганської області. Також зазначив, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач на час проведення АТО звільнений від обов’язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 24.10.2017 позивач звернувся до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області з заявою, в якій просив звільнити від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

На підставі вищевикладеного позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 04.10.2017 №Ф-1549-25 про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою судді від 31.10.2017 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (арк.спр. 12).

20.11.2017 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано документ про сплату судового збору в розмірі 640,00 грн.

Ухвалою судді від 20.11.2017 відкрито провадження у справі (арк.спр. 1).

Ухвалою суду від 08.12.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах № 812/1632/17 та № 812/1766/17 (арк.спр. 74).

Ухвалою суду від 28.02.2018 поновлено провадження у справі (арк.спр. 90).

Ухвалою суду від 28.02.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (арк.спр. 91).

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях проти позову від 05.12.2017 (арк.спр. 25-29) та додаткових письмових поясненнях від 16.03.2018 (арк.спр. 156-157). Так, пояснив, що згідно статті 10 Закону України № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання зобов’язань) є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивачем відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України головного управління ДФС у Луганській області не надавався, а отже форс-мажорні обставини не підтверджені. Також відповідач зазначив, що згідно п. 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни внесені Законом України від 02.09.2014 № 1669- VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464- VІ втратили чинність. З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України Головне управління ДФС у Луганській області, при винесені вимоги про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 04.10.2017 № Ф-1549-25, діяло на підставі Закону та в межах наданих повноважень.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до даних інтегрованої картки платника станом на 30.09.2017 загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску складала 12143,52 грн. Керуючись ст. 3 розділу IV Інструкції № 449 та на підставі даних інтегрованої картки платника податків ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2017 № Ф-1549-25 станом на 30.09.2017 на загальну суму боргу 12143,52 грн, яку отримано представником позивача 17.10.2017.

За кодом класифікації бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності), тобто за найманих працівників, борг виник з 20.06.2014 у розмірі 3274,85 грн відповідно до наданого позивачем звіту по ЄСВ на 2014 рік № НОМЕР_1 від 15.01.2014.

За кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб – підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), тобто особисто за підприємця, борг у позивача виник 09.02.2015 у сумі 961,93 грн відповідно до наданого звіту з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування фізичними особами – підприємця від 05.02.2015 № НОМЕР_2.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, що визнається сторонами.

Позивач у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – ОСОБА_2 № 2464) є платником єдиного внеску.

З інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вбачається, що борг позивача з єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування виник з 01.01.2011 (арк. спр. 71).

04 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1549-25, за якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 30.09.2017 у позивача становить 12 143,52 грн.(арк. спр. 6).

Позивач 24 жовтня 2017 звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску (арк. спр. 8).

ГУ ДФС у Луганській області листом від 07.11.2017 № 3085/9/12-32-13-01 надало відповідь на заяву позивача від 24.10.2017, в якій зазначило, що, оскільки згідно п. 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни внесені Законом України від 02.09.2014 № 1669- VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464- VІ втратили чинність, законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов’язань платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (арк. спр. 22).

Між сторонами відсутні розбіжності щодо даних, відображених в картках особового рахунку позивача з єдиного внеску.

Сума боргу 12 143,52 грн, визначені в оскаржуваній вимозі, складається з наступних сум:

- 7794,04 грн – заборгованість за кодом класифікації бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 30.09.2017;

- 4043,48 грн – заборгованість за кодом класифікації бюджету 71040000 (для фізичних осіб – підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 30.09.2017;

- 136,00 грн – штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно із рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2017 № НОМЕР_3;

- 170,00 грн – штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464, згідно із рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2017 № НОМЕР_4.

Згідно інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за кодом класифікації бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) вбачається, що у позивача недоїмка зі сплати єдиного внеску утворилась з 20.06.2014 (арк. спр. 146-149, 138-141).

Згідно інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за кодом класифікації бюджету 71040000 (для фізичних осіб – підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) вбачається, що у позивача недоїмка зі сплати єдиного внеску утворилась з 09.02.2015 (арк. спр. 143, 144-145, 150-155).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 812/1632/17 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_3 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2017 № НОМЕР_3 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок (арк.спр. 81-84).

Згідно з даними КП «ДСС» рішення набрало законної сили 20.02.2018.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 812/1766/17 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_4 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2017 № НОМЕР_4 про застосування штрафних фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на суму 170,00 грн (арк.спр. 85-88).

Згідно з даними КП «ДСС» рішення набрало законної сили 20.02.2018.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – ОСОБА_2 № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов’язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - серпень 2017 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – ОСОБА_2 № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

ФОП ОСОБА_3 знаходиться на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, місцем його проживання є м. Лисичанськ Луганської області, що не заперечується сторонами.

Населений пункт м. Лисичанськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 04 жовтня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 04 жовтня 2017 року.

Таким чином, спірна вимога про сплату недоїмки є протиправною на момент її формування.

Також суд зазначає, що спірна вимога сформована 04 жовтня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а отже є суб’єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов’язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 04.10.2017 № Ф-1549-25 про сплату боргу (недоїмки) повністю охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов’язків платника єдиного внеску, оскільки борг з ЄСВ за ККДБ 71010000 виник з 20.06.2014, за ККДБ 71040000 – з 09.02.2015.

Також суд враховує, що рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2017 № НОМЕР_3 та від 03.08.2017 № НОМЕР_4, якими до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірах 136,00 грн та 170,00 грн (суми входять до заборгованості, визначеної у спірній вимозі) скасовані рішеннями Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 812/1632/17 та від 17.01.2018 у справі № 812/1766/17, що набрали законної сили.

Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – ОСОБА_2 № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов’язковою умовою для звільнення від обов’язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17 (реєстраційний № 71911507).

У даній справі предметом оскарження є вимога про сплату боргу від 04 жовтня 2017 року № Ф-1549-25, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТПП судом не перевіряється.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що позивачем було подано до контролюючого органу заяву про звільнення від обов'язку сплати єдиного внеску вже після винесення оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що за Законом № 2464 така заява подається платником до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Аналізуючи вищенаведену законодавчу норму суд дійшов висновку про те, що приписи п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Оскільки на даний час антитерористична операція не закінчена, заява про звільнення від обов'язку сплати єдиного внеску подана позивачем в межах, встановлених законодавством.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 04.10.2017 № Ф-1549-25 є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн відповідно до квитанції від 15.11.2017 № 33.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 04 жовтня 2017 року № Ф-1549-25 про сплату боргу (недоїмки), якою зобов`язано фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 12143,52 (дванадцять тисяч сто сорок три гривні 52 коп.) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (93118, Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Ленінського комсомолуАДРЕСА_1, НОМЕР_5) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 05 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4