Ухвала суду № 73187705, 03.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10196/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Бірси О.В., секретаря судових засідань Ярмак І.В., за участю прокурора Лубіна О.О., розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2015 за № 12015100040010557 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадження суду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні надійшов 05.07.2017 та у ньому було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Прокурор вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Також, про розгляд провадження були неодноразово належним чином, згідно положень Глави 11 КПК України, повідомлено обвинувачену, однак до суду остання жодного разу не з'явилася, про поважні причини неявки, регламентовані ст. 138 КПК України, не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Обвинувачена, за період часу, з 05.07.2017 до сьогодні, провадженням у своїй справі, що здійснюється Дніпровським районним судом м. Києва, не цікавилася.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, враховуючи вищевикладене, ухвалою суду винесеною у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 374 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 7, 22, 26 КПК України, визнано за можливе провести підготовче судове засідання у відсутність осіб, що не з'явилися.

Таким чином, суд, заслухавши думку прокурора, перевіривши обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування на відповідність вимогам КПК України та/або закону, приходить до наступного.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить перелік відомостей, які повинен містити останній та перелік документів, що у обов'язковому порядку повинні бути до нього приєднанні слідчим і прокурором.

Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження , місце проживання, громадянство).

Тобто, дана правова норма, зобов'язує орган досудового розслідування не просто вказати будь-яку адресу проживання обвинуваченого, а достовірну, за якою останній дійсно проживає.

З обвинувального акту слідує, що обвинувачена зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2

Однак, направлені судом на вказану в обвинувальному акті адресу місця проживання обвинуваченої судові повістки повернулися з УДППЗ «Укрпошта» відповідно до довідки ф-20 «не розшукано».

Ухвали суду про примусовий привід обвинуваченої виконані не були, оскільки в ході виконання встановлено, що обвинувачена за вказаною адресою не проживає.

У підготовчому судовому засідання прокурор, як особа на яку було покладено контроль за виконанням судового рішення про примусовий привід обвинуваченої, пояснив суду, що оперативно-розшуковими заходи при виконанні ухвали суду не було встановлено місце перебування обвинуваченої у даний час, а за вказаною адресою, що міститься в обвинувальному акті вона у цей період не проживає.

При цьому, суд враховує, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, обвинуваченій запобіжний захід не обирався.

Тож, суд приходить до переконливого висновку, що у обвинувальному акті відсутні достовірні дані про місце проживання та знаходження обвинуваченого, а прокурором, не дивлячись на неодноразові відкладення підготовчого засідання та застосування приводу, явка останньої у підготовче судове засідання не забезпечена.

Тобто, суд фактично позбавлений можливості викликати обвинувачену до суду.

За таких умов, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підлягають поверненню прокурору, як такі, що не відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-2, 7-29, 128, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2015 за № 12015100040010557 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, повернути прокурору для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального Кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:35 год. 04.04.2018.

С у д д я : О.В. Бірса