Ухвала суду № 73185696, 29.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №623/589/17 Головуючий 1 інстанції Гуренко М.О.

Провадження №11-кп/790/990/18 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.187 КК України

УХВАЛА

Іменем України

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Протасова В.І., Гришина П.В.,

при секретарі - Гончаровій А.Е.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.12.2017р. щодо ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, 19.08.1990р.н., повернуто прокурору.

Приймаючи вказане рішення районний суд послався на те, що відповідно до вимог ст.293 КПК України водночас з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

Разом з тим, в порушення вказаних вимог до обвинувального акту не додано належну розписку про отримання копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_1 Будь-які інші данні, в тому числі й дописки до шаблону надрукованої розписки, складені невідомою особою про неможливість вручення ОСОБА_1 вказаних процесуальних документів чинним Кримінально-процесуальним законом не передбачено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що вважає висновки суду необґрунтованими оскільки обвинувачений ОСОБА_1 двічі в судовому засіданні підтвердив, що прокурор вручав йому зазначені документи але він відмовився їх отримувати і ставити свій підпис оскільки вважає себе невинуватим.

У письмових запереченнях обвинувачений не спростовує доводи прокурора але звертає увагу на те, що він вважає, що його права органами досудового слідства були порушені бо він взагалі не бачив слідчого і не приймав участі у досудовому слідстві. Крім того, обвинувачений стверджує про застосування до нього не процесуальних заходів впливу, які залишились поза увагою прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, з’ясувавши позицію обвинуваченого, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає, перевіривши апеляційні доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

У відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.

Як вбачається зі змісту ухвали (т.1 а.с.42-43), суд першої інстанції послався на порушення вимог передбачених ст.293 КПК України, яка встановлює вимогу, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному.

Зі змісту розписки (т.1 а.с.4) вбачається, що ОСОБА_1 відмовився отримати вищезазначені документи та відмовився від будь-яких підписів, але з тексту цього документу не можна встановити особу яка робила цей запис бо ця особа не визначила себе жодним чином.

Отже висновок суду першої інстанції, що дописки до шаблону надрукованої розписки, складені невідомою особою про неможливість вручення ОСОБА_1 вказаних процесуальних документів підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Колегія суддів не виключає можливої відмови ОСОБА_1 від отримання копії обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування проте вважає, що цей факт повинен бути належним чином, письмово підтверджений виходячи з положень передбачених ч.6 ст.9, ст.ст.136, 293 КПК України.

Посилання на наявність понятих може, на думку колегії суддів, підтверджувати цей факт але за умови зазначення особи яка складає документ, оскільки без цього неможливо встановити чи виконав прокурор покладені на нього обов’язки передбачені ст.293 КПК України.

Крім того, згідно розписки від 22.08.2017р. (т.1 а.с.5) захисник обвинуваченого у той же день отримував копії обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування але він жодним чином не зауважує, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копій.

Доводи прокурора про те, що сам обвинувачений в суді не заперечував факти відмови від отримання процесуальних документів, не може бути взятий до уваги з огляду на те, що законодавець передбачив наявність письмового підтвердження в матеріалах кримінального провадження даного факту.

Отже з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню так як доводи суду першої інстанції підтверджуються матеріалами кримінального провадження і не виключають висновок суду першої інстанції про істотні порушення Кримінального процесуального закону.

Звідси, колегія суддів приходить до переконання у правильності висновків суду першої інстанції щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого наведені у запереченні на апеляційну скаргу повинні бути перевірені відповідним прокурором.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.12.2017р. щодо ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді