Рішення № 73184419, 30.03.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/136/18

№ 2/610/202/2018

30.03.2018 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 610/136/18 (№ 2/610/202/2018) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

17.01.2018 року до суду надійшов позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому останній просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту, укладеним 19.11.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (на той час ЗАТ КБ «ПриватБанк») і ОСОБА_1, станом на 30.11.2017 року в сумі 71151,64 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного 19.11.2008 року договору (заяви) б/н відповідач отримала кредит у розмірі 500,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Проте, відповідач порушила умови договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Представник відповідача просив розглянути справу за їхньої відсутності, відповідач надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у позові у зв'язку із спливом позовної давності. Строк дії кредитного договору та повернення кредиту було обмежено строком дії картки – до 19.11.2011р. Оскільки 19.11.2011р. позивач довідався про порушення виконання зобов'язань відповідачем, то саме з цієї дати починається перебіг позовної давності за договором. Зазначила, що Умови та правила надання банківських послуг не є кредитним договором, оскільки нею підписані не були та не засвідчені належним чином. Надані позивачем на підтвердження позовних вимог документи не відповідають вимогам до письмових доказів, встановлених ч. 2 ст. 95 ЦПК України. Розрахунок заборгованості не підтверджено первинними документами про рух коштів по картці. Зауважила, що відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає укладеному договору, оскільки у ньому зазначено безпідставні зміни суми кредиту, кредитного ліміту, процентної ставки за кредитом та строку дії договору (а.с. 36, 37).

Представник позивача просив справу розглянути за його відсутності. (а.с. 3, 23). Надав суду відповідь на відзив, в якій свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. На обґрунтування своїх заперечень проти відзиву пояснив, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, тобто відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєдналась до Умов та Правилами надання банківських послуг, які разом з Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідач користувалась грошима, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна». Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, оскільки відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. Зазначив, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Зауважив, що строк дії останньої з наданих кредитних карт до останнього дня місяця 10.2017р. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено в самій картці. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту у розмірі 30% на рік. Зміни процентної ставки були проведені відповідно до наказів та узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідач перед підписанням кредитного договору мала можливість ознайомитися з його умовами та у разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладення договору, однак надала згоду на укладення договору, про що свідчить її підпис. Заяв про дострокове розірвання договору відповідач не подавала, що свідчить про її згоду зі змінами тарифів. Щодо зміни банком кредитного ліміту, то згідно Умов та правил надання банківських послуг підписання договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відсутність оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Щодо строків позовної давності зазначив, що вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувалась карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких 02.06.2015 року, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору та визнання нею свого боргу перед ОСОБА_2, підтвердженням є виписка з рахунку. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності. (а.с. 66-70).

Також, представником відповідача було надано пояснення щодо відповіді на відзив, в яких той вказав, що Умови та Правила надання банківських послуг не були підписані відповідачем, тому не є кредитним договором та їх умови є нікчемними. Зазначив про нікчемність умови договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки це суперечить вимогам ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України. Просив застосувати строки позовної давності. Додатково вказав, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог документи та документи, надані на виконання ухвали суду, не можуть бути допустимими доказами у справі, оскільки не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України (а.с. 87-90).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

19.11.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (на той час ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого після проведення 17.07.2009р. державної реєстрації змін є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») і ОСОБА_1 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) укладений договір б/н, предметом якого стало надання кредиту у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, в порядку та на умовах, визначених Договором – заявою, Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами банку; зі сплатою штрафів в розмірі 250 гривень+5% від суми позову в разі порушення строків погашення кредиту, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що 08.12.2008 року ОСОБА_1 ознайомилась з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, про що свідчить її підпис (а.с. 9).

Відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 Умов та правил надання банківських послуг Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт самостійно, без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами банку складає між нею і банком кредитний договір (а.с. 8).

Тобто, анкетою-заявою на отримання кредиту підтверджено, що відповідач ознайомлена з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку та проінформований про переваги та недоліки вказаної кредитної схеми, а також відповідач вчинила дії на виконання їх умов, отримавши від банку суму кредиту, яку повинна повернути банку на умовах, визначених у кредитному договорі.

Отже, між сторонами кредитного договору були письмово згоджені всі його суттєві умови.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання вказаної вище заяви про отримання банківських послуг.

ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Проте, відповідач покладені на неї зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30.11.2017 року становить 71151,64 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом – 7438,47 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 57086,90 гривень; заборгованості за пенею і комісією – 3000,00 гривень; а також відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг штрафів: 250 гривень (фіксована частина) і 3376,27 гривень (процентна складова).

Викладене підтверджується розрахунком, підтвердженим наданим первинним документом про рух коштів по картці (випискою) (а.с. 4-6).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 9.12 Умов та правилами надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Згідно п. 3.1.1, 3.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору, строк дії карти вказаний на лицевій стороні картки (місяць та рік). Карта дії до останнього календарного дня вказано місяця.

По закінченню дії відповідна карта продовжується ОСОБА_2 на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строк дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви отримувача про закриття картрахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

З наданої ОСОБА_2 виписки по рахунку вбачається, що відповідач 01.03.2014 здійснила зняття коштів в банкоматі з карткового рахунку в розмірі 400грн., що свідчить про те, що остання картка, яка була видана 26.11.2013р. із терміном дії до останнього дня жовтня 2017 року діяла на той час і відповідач нею користувалася та знала про строк її дії, який вказаний на лицевій стороні картки.

На виконання ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 28.02.2018р. про витребування доказів позивачем 15.03.2018р. було надано суду виписку по кредитному рахунку ОСОБА_1 (зворот а.с. 58, а.с. 59-63), довідку про видачу кредитних карток (зворот а.с. 63), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 64), витяги з наказів про зміну відсоткових ставок (а.с. 51 -58).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1, 08.12.2008р. кредитний ліміт на картковий рахунок № 5211********3844 було встановлено у розмірі 500 гривень, 05.02.2010р. кредитний ліміт збільшено до 900 гривень, 17.12.2010р. – до 1300 гривень, 23.01.2011р. – до 1500 гривень, 27.02.2011р. – 1700 гривень, 20.03.2011р. – до 1900 гривень, 25.04.2011р. – до 2100 гривень, 28.05.2011р. – до 2500 гривень, 24.06.2011р. – до 2900 гривень, 25.07.2011р. – до 3300 гривень, 24.08.2011р. – до 3900 гривень, 24.12.2012р. – до 6000 гривень, 25.02.2013р. – до 9000 гривень, 01.12.2014р. знижено кредитний ліміт до 4255,66 гривень, 16.12.2014р. збільшено кредитний ліміт до 7810 гривень, 29.12.2014р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 7810 гривень (а.с. 64).

Відповідно до наданої позивачем довідки, за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1, було надано такі кредитні картки: 19.11.2008р. відкрито кредитну картку № 5457********3706 із терміном дії до останнього дня листопада 2012 року; 01.12.2012р. – кредитну картку № 5211********3844 із терміном дії до останнього дня жовтня 2015 року; 26.11.2013р. – кредитну картку № 5168********9747 із терміном дії до останнього дня жовтня 2017 року (зворот а.с. 63, 83).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданої виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 використовувала кредитні кошти на власний розсуд та погашала заборгованість, що є свідченням того, що вона прийняла Умови та правила ОСОБА_2 щодо використання їх продукту, що є підтвердженням укладення кредитного договору між сторонами на зазначених у позові умовах, які наявні в матеріалах справи. При цьому відсутність підпису позичальника на цих умовах, які належним чином ідентифіковані, з урахуванням того, що відповідно до заяви-анкети вона з ними ознайомилася, не свідчить про те, що викладені в них умови є нікчемними та договір кредиту не був укладений.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (а.с. 51-58, 71-75).

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, яка зазначається в наказі, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що не порушує право відповідача на незмінність процентної ставки по уже наявному боргу.

Згідно п. 5.3 Договору, ОСОБА_2 має право проводити зміни ОСОБА_2, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись ОСОБА_2 за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Відповідно до п. 6.3. Договору в обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку.

Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.1. Правил).

Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору.

Відповідно до п. 6.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт зобов'язаний у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або ОСОБА_2 надати ОСОБА_2 письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість.

Крім того, відповідача було ознайомлено із зазначеними підвищеннями процентної ставки шляхом направлення повідомлення 01.09.2014р. та 01.04.2015р. (а.с. 76, 77). Після цього відповідач користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості та зняття коштів, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено виключне право оцінки доказів судом, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження своїх позовних вимог кореспондуються між собою, є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування,допустимими та достатніми доказами на підтвердження існування між сторонами договірних відносин та наявності заборгованості.

Крім того, розрахунок заборгованості, який відповідач вважає недостовірним, не спростований, контррозрахунок не наданий та судово-економічні експертизи щодо наданого розрахунку не призначалися. Документи на виконання ухвали щодо витребування доказів (виписка по кредитному рахунку ОСОБА_1, довідка про видачу кредитних карток, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, витяги з наказів про зміну відсоткових ставок) було надано позивачем в якості електронних копій з їх електронної адреси.

Тобто в суду немає підстав вважати надані докази недостовірними та недопустимими.

Отже, посилання відповідача на не відповідність наданих документів ч. 2 ст. 95 ЦПК України, суд вважає необґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву міститься заява ОСОБА_1 про застосування до позовних вимог позовної давності (а.с. 37).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давнiсть встановлюється тривалiстю в три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиції висловлена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року (справа № 6-14цс14) та від 18.06.2014 року (справа № 6-61цс14).

Строк дії останньої карти визначений до останнього дня жовтня 2017 року. З позовом до суду позивач звернувся 17 січня 2018 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності. Крім того, згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по картковому рахунку внесення грошових коштів на погашення заборгованості за наданим кредитом останній раз проводилося 02.06.2015 року в сумі 750,00 гривень (а.с. 7, 59, 78), наступний платіж повинен здійснюватися у липні 2015 року, однак його здійснено не було.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності до вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом, а також заборгованості по процентам за користування кредитом не застосовується, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання боржником грошових зобов'язань за кредитним договором суперечить положенням, закріпленим у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення, суд приходить висновку, що вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, а саме: 250,00 гривень – штраф (фіксована частина) та 3376,27 гривень - штраф (процентна складова), що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність. Частиною другої цієї статті визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення пені.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 1100грн., стягнувши її за період з 17 січня 2017р. по 30 листопада 2017р.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, Банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача:

oзаборгованості за кредитом в сумі 7438,47 гривень, що виникла станом на 30.11.2017р.,

oзаборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 57086,90 гривень,

oпені за період з 17.01.2017р. по 30.11.2017р. у сумі 1100 гривень (3000 гривень – 1900 гривень за період з 01.04.2012р. по 16.01.2017р.).

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 65625,37 гривень.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (20.04.1970р.н.,) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 65625,37 гривень.

3.Стягнути з ОСОБА_1 (20.04.1970р.н.) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1624,56 гривень судового збору.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Дата складання повного судового рішення 04 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського б. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 б. 50, рнокпп НОМЕР_1.

Головуючий В.М. Стригуненко