Постанова № 73176890, 30.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/289/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сидорак Б.Г.

Провадження № 22-ц/783/7038/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Фейір К.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року у справ за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ПАТ «Кредобанк» звернувся із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 грудня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений додатковий договір до договору банківського рахунку №150/Ж/ПФ відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 27 200 гривень на строк до 01 грудня 2011 року.

Також 05 грудня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» з однієї сторони та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки згідно умов якого ОСОБА_2 зобов»язувався відповідати перед кредитором за виконання Боржником (ОСОБА_4) зобов»язань в повному обсязі за кредитним договором №150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року.

Банк свої зобов»язання за кредитним договором виконав, однак станом на 03 грудня 2015 року заборгованість ОСОБА_4 перед ВАТ «Кредобанк» за кредитним договором №150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року становить 48544,47 гривень.

З урахуванням зазначених обставин ПАТ «Кредобанк» просив стягнути солідарно ОСОБА_4, та ОСОБА_2, на їх користь заборгованість за Договором №150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року у розмірі 48 544(сорок вісім тисяч п"ятсот сорок чотири) гривень 47 коп.

Заочним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року позов задовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 2434119590, № п/р одержувача 2203801057660 в ПАТ "Кредобанк", код банку одержувача 325365) заборгованість за Договором №150/Ж/ПФ від 05.12.2008 року у розмірі 48 544(сорок вісім тисяч п"ятсот сорок чотири) грн. 47 коп..

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 2434119590, №п/р одержувача 2203801057660 в ПАТ "Кредобанк", код банку одержувача 325365) по 669 ( шістсот вісімдесят дев"ять) грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що виходячи з положень ч.4 ст.559 ЦК, вимога до поручителів,зазначених в позовній заяві, як відповідачів у справі про виконання ними солідарного зборжником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена у судовому порядку в межахстроку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашеннячергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбаченопогашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором длядострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Вказує, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплившести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дняукладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання невстановлений, припиняєпоруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом допоручителя.

Цей правовий висновок зроблений Верховним Судом України за результатами розгляду зави № 6-53цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним зговором (постанова від 17 вересня 2014 р.).

Крім того зазначає, долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором № 50/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 р., вважає незрозумілим та необґрунтованим, а саме на яких правових підставах обрано відсоткові ставки простроченої та поточної заборгованостей.

Проситьрішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30.06.2016 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору та договору поруки в частині строкового повернення суми кредиту, сплати відсотків та пені, нарахованих за користування кредитними коштами та несвоєчасне повернення кредиту і стягнув заборговані суми з боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_2 солідарно.

З таким висновком повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

За правилами статей 525,526 та 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст.1054,1049 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а останній зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом та матеріалами справи установлено, що 05 грудня 2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №150/Ж/ПФ. Згідно із умовами вказаного договору, він укладений на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання (п.2.4.).

Відповідно до п.4.1. договору, відповідач ОСОБА_4 зобов"язався повернути банку кредит у повному обсязі у порядку і термін, що передбачені договором та додатками до нього. Відповідно до розділу 3 договору, за користування кредитом встановлюється процентна ставка у розмірі 40,5% річних. Згідно із п.3.4. відповідач зобов"язувався сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, у порядку встановленому п.4.1 цього договору. Відповідно до п.3.6 Кредитного договору, у випадку неповернення позичальником кредиту у термін, визначений п. 2.1 цього договору, на вимогу банку позичальник сплачує пеню, передбачену п.5.1. цього договору, згідно із яким, за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань за кредитним договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної процентної ставки, вказаної у п.3.2. цього договору, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення. Пунктом 5.2. договору передбачено відшкодування упущеної вигоди. Пунктами 4.9.;2.8 договору передбачено право банку вимагати у відповідачів дострокового повернення кредиту у передбачених п.2.8. випадках.

Кредитний договір №150/Ж/ПФ від 05.12.2008 року укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ПАТ "Кредобанк" та особисто відповідачем ОСОБА_4, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.

Також 05 грудня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» з однієї сторони та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки згідно умов якого ОСОБА_2 зобов»язувався відповідати перед кредитором за виконання Боржником (ОСОБА_4) зобов»язань в повному обсязі за кредитним договором №150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року.

Як встановлено судом, ПАТ "Кредобанк" повністю виконано умови кредитного договору та надано у розпорядження ОСОБА_4 кредитні кошти у домовленому договором розмірі та порядку.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ "Кредобанк", заборгованість ОСОБА_4 перед позивачем за договором №150/Ж/ПФ від 05.12.2008 року, станом на 03грудня 2015 року становить 48 544,47 грн., з яких: 16 862,28 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 9792,20 грн. - заборгованість за простроченими відсотками нарахованими за користування кредитними коштами. Крім того, згідно із поданого позивачем розрахунку пені, нарахованої за прострочення заборгованості за договором №150/Ж/ПФ від 05.12.2008 року, станом на станом на 03.12.2015 року, відповідач ОСОБА_4 зобов"язаний сплатити 21 889,99 грн. пені, нарахованої за період з 04.12.2014 року по 03.12.2015 року.

Зважаючи на невиконання боржником ОСОБА_4 зобов»язань за кредитним договором є підстави для стягнення з нього зазначених сум заборгованості.

Що стосується стягнення заборгованих сум з поручителя ОСОБА_2 то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до 2.1. Кредитного договору № 150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року Банк видає Позичальнику кредит в сумі 27 200 грн. на строк до 01 грудня 2011 року.

Положенням ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2. ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК Україна сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідну заяву було подано до суду першої інстанції.

Пунктом 4.6. Договору поруки № 1500К/ПФ/8-1 від 05 грудня 2008 року встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань по Кредитному договору № 50/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року.

Стаття 251 ЦК України передбачає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (п. 1).

Пункт 2 ст.251 ЦК України вказує, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Частина 2 загаданої статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому строки поруки вказаними договорами не встановлені, відтак підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у справі № 6-53цс14 (постанова від 17 вересня 2014 р.).

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК, а зазначена норма передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку , установленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення 4.4 ст.559 ЦК); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст.559 ЦК)), не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК, вимога до поручителів, зазначених в позовній заяві, як відповідачів у справі про виконання ними солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред»явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту з порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання невстановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Цей правовий висновок зроблений Верховним Судом України за результатами розгляду справи № 6-53цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором (постанова від 17 вересня 2014 року).

Із матеріалів справи встановлено, що Банк видав Позичальнику кредит в сумі 27200 гривень на старок до 01 грудня 2011 року. Останні платежі за кредитним договором № 150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року ОСОБА_4 здійснив у червні 2010 року.

Отже, на момент пред»явлення позову (станом на лютий 2016 року) порука ОСОБА_2 за кредитним договором №150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року припинена відповідно до п.4 ст.559 ЦК України.

Тому в суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором №150/Ж/ПФ від 05 грудня 2008 року з поручителя ОСОБА_2

Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про задоволення позову ПАТ «Кредобанк» у повному обсязі.

З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову ПАТ «Кредобанк».

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене) Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, 374, пп.1-3 ст.376, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 2434119590, № п/р одержувача 2203801057660 в ПАТ "Кредобанк", код банку одержувача 325365) заборгованість за Договором №150/Ж/ПФ від 05.12.2008 року у розмірі 48 544(сорок вісім тисяч п"ятсот сорок чотири) грн. 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 2434119590, №п/р одержувача 2203801057660 в ПАТ "Кредобанк", код банку одержувача 325365) 669 ( шістсот вісімдесят дев"ять) гривень судового збору.

В решті вимог Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.