Постанова № 73172340, 03.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/2959/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

03 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2018 року (постановлену 25 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив питання поважності причин неявки представника позивача в останні судові засідання та безпідставно обмежив право позивача на судовий захист.

При цьому, позивач і його представник з'являлись в минулі судові засідання, частина з яких відкладалась з огляду на неявку представника відповідача. Наведене, на думку позивача, свідчить про вибірковість позиції суду та порушення принципу рівноправності сторін судового процесу.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2017 відкрито провадження по даній справі та призначено судове засідання на 17.02.2017.

17.02.2017 у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 30.03.2017.

30.03.2017 в судове засідання з'явились позивач та його представник, однак у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.05.2017.

24.05.2017 в судове засідання з'явились позивач та його представник, однак у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 16.08.2017.

16.08.2017 в судове засідання з'явились позивач та його представник, однак у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 28.09.2017.

28.09.2017 в судове засідання з'явились позивач, представник позивач та представник відповідача, однак за клопотання позивача оголошено перерву до 01.11.2017.

26.10.2017 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці за сімейними обставинами.

01.11.2017 у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 05.12.2017.

04.12.2017 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

05.12.2017 в судове засідання з'явився представник відповідача, однак за клопотанням представника позивача від 04.12.2017 розгляд справи відкладено на 25.01.2018.

25.01.2018 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що суду невідомі причини неявки позивача та його представника в судові засідання 01.11.2017, 05.12.2017 та 25.01.2018. При цьому, заяви представника позивача про відкладення судових засідань 01.11.2017, 05.12.2017 та 25.01.2018 суд розцінив як зловживання процесуальними правами та визнав не поважними причини неявки представника позивача у судові засідання.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Пунктом 8 ст. 4 КАС України закріплено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист всупереч інтересам протилежної сторони. Учасники спору для реалізації вказаної мети мають право користуватись процесуальними правами, передбаченими КАС України.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Дана норма також містить вичерпний перелік дій, які суд може розцінити як зловживання процесуальними правами, серед яких відсутнє подання заяв про відкладення розгляду справи, незалежно від підстав подання таких заяв.

Тому, є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про зловживання позивачем своїми процесуальними правами шляхом подання заяв про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів переконана, що позивач зацікавлений в розгляді та вирішенні даної справи, адже з'являвся в судові засідання разом із представником з метою надання пояснень. Водночас, частина судових засідань були відкладені не з вини позивача. Тому, відсутні підстави вважати, що неявка позивача та його представника в окремі судові засідання викликана бажанням позивача затягнути розгляд даної справи.

Крім того, в силу ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Колегія суддів зважає, що у даному випадку позовну заяву може бути залишено без розгляду, якщо неявка позивача перешкоджає розгляду справи. За ч. 9 вказаної статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники не з'явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як вбачається із матеріалів справи, у тому числі з предмету даного позову, терміну розгляду справи в суді першої інстанції та наявних у ній доказів, неявка позивача не перешкоджала розгляду вказаної справи. Отже, суд міг вжити заходів для розгляду справи по суті, натомість суд першої інстанції фактично самоусунувся від здійснення правосуддя з формальних підстав.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що позовна заява залишена без розгляду неправомірно, а висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суперечать матеріалам справи та нормам процесуального права.

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 320, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.