Постанова № 73172174, 27.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/2999/16 Головуючий у 1 інстанції Нещеретна Л.М.

Номер провадження 22-ц/778/1089/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала, до ОСОБА_6 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що 15 серпня 2013 року сторони у справі зареєстрували шлюб. Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1, актовий запис №8733 (а.с.15), та серії НОМЕР_2, актовий запис №573, у вказаному шлюбі відповідно народились ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7, і ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8.

На теперішній час малолітні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 проживають з матір'ю.

З лютого 2016 року відповідач проживає окремо, участі у вихованні дітей не приймає, хоча він працездатний, служить військовослужбовцем за контрактом у військовій частині А 3519.

На підставі викладеного, позивач просила суд, стягнути з ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_7, 2013 року народження, і ОСОБА_8, 2016 року народження, у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини, так як відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає. Стягнути з відповідача 6720,00 грн. - суму витрат на правову допомогу.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2016 року і до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_5, з урахуванням раніше сплачених сум;

- аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2016 року і до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_6, з урахуванням раніше сплачених сум.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 1088,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в сумі 468,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір в дохід держави у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) на кожного, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2016 року і до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_7 та до ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_8, з урахуванням раніше сплачених сум, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 180, 182, 183 СК України та виходив з обов'язку батька утримувати своїх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення повністю не відповідає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_3 і ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 2013 року (а.с.13).

Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1, актовий запис №8733 (а.с.15), та серії НОМЕР_2, актовий запис №573, у вказаному шлюбі відповідно народились ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7, і ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8, які на теперішній час проживають з матір'ю.

Згідно медичних карток дітей, оглянутих в судовому засіданні, діти на диспансерних обліках не перебувають. Зі ОСОБА_8 звертались з часу народження один раз 12.10.2016 року, 04.11.2016 року з приводу ультразвукового обстеження головного мозку - «мікро кіста судинних сплетінь». З ОСОБА_7 08.11.2016 року, з 26.09.2017 по 02.10.2017 року з приводу ОРВІ., 20.11.2017 року з приводу скарги на біль в підребер'ї після занять фізкультурою, 08.11.2016 з приводу ОРВІ, 12.11.2017 року УЗД геатобіліарної системи (а.с. 90-91, 153-168).

Тобто діти диспансерних обліках не перебувають, хронічних хвороб не мають, відсутня постійна потреба з приводу прийому ліків та необхідність лікування, отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що стан здоров'я дітей задовільний.

Позивач ОСОБА_3 працює на посаді старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби та отримує заробітну плату, в середньому 5000 грн. (а.с. 127).

Згідно довідки ОСББ «Будівельник-12» ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ОСОБА_7 мешкають та мають постійне місце реєстрації в кв. АДРЕСА_1, власником квартири є батько позивачки ОСОБА_9 (а.с. 11, 12, 17).

ОСОБА_6 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині А3519 м. Одеса з 30.05.2016 року по теперішній час, отримує заробітну плату, середньомісячний розмір якої за період з серпня 2016 року по вересень 2017 року становить - 11272 грн. (а.с. 51-53, 133).

Відповідно до банківських чеків, відповідач перераховував матеріальну допомогу на утримання дітей на банківську картку позивача з 21 липня 2016 року по 11 червня 2017 року. (а.с. 56-57, 121-125), що спростовує пояснення позивача, про відсутність добровільної сплати аліментів відповідачем.

Відповідач ОСОБА_6 страждає на хронічну хворобу очей-кератоконус 1-2ст. обох очей, що зафіксовано в обстеженні клініки сучасної офтольмології ТОВ «ВІЗУС» 10.12.2015 року та в медичній картці 05.01.2016 року.(а.с.141-145).

За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника.

Порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 цього Закону та статтях 194-197, 274 СК України.

Отже, ураховуючи зазначене та положення ч. 2 ст. 183 СК України, обов'язком суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей є визначення єдиної частки від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16, яка на день ухвалення судового рішення, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України була обов'язковою для всіх судів України.

У порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення судового рішення, суд першої інстанції, визначивши розмір аліментів на двох дітей по 1/6 частині заробітної плати щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не врахував положень ч. 2 ст. 183 СК України про обов'язок суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З огляду на викладене колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував вимоги частини другої статті 183 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, додаткового дослідження доказів чи встановлення обставин у справі не вимагається, проте в частині визначення розміру на двох дітей судом рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому воно відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає зміні з ухваленням нового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на дітей у розмірі єдиної частки від заробітку - 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 серпня 2016 року та до досягнення повноліття найстаршою дитиною - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, які на його думку є підставою для збільшення розміру аліментів були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу та стягуючи з відповідача на користь позивача 1088,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що загальна вартість правової допомоги адвоката ОСОБА_4 за фактичний час в судовому засідання складає - 1814 грн. (29.09.2017 року - 75 грн, 18.10.2017 року - 640 грн., 09.11.2017 року - 774 грн., 05.12.2017 року - 325грн), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму вартості правової допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1088 грн.(1814 грн. х 30 процентів : 50 процентів = 1088 грн.

Між тим, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу зокрема за усну консультацію, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку уточненого позову, письмових пояснень, заяв на ознайомлення, суд першої інстанції виходив з того, що ці витрати нічим не обґрунтовані та не підтверджені.

Колегія не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, чинної на час ухвалення рішення, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, чинної на час ухвалення рішення, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У ч. 1 ст. 88 ЦПК України, чинної на час ухвалення рішення, зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", чинної на час ухвалення рішення, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У п.п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України ( рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23 -рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013), що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84, 88, 89 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Так, представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 надано розрахунки розміру компенсації витрат на правову допомогу (а.с. 96), із розрахунку 640,00 грн. за 1 годину за надання правової допомоги, який в частині визначення витрат за усну консультацію, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку уточненого позову, письмових пояснень, заяв на ознайомлення відповідає фактичним обставинам справи і це вбачається з акту виконаних робіт від 05 грудня 2017 року (а.с. 152), розрахунку та квитанції (а.с. 95а-96, 150-151).

Враховуючи наведене, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції надав неналежну оцінку вказаним обставинам та необґрунтовано відмовив в стягненні компенсації витрат на правову допомогу в частині визначення витрат за усну консультацію, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку уточненого позову, письмових пояснень, заяв на ознайомлення, яка в сумі складає 3840,00 грн.

Оскільки з відповідача стягується сума вартості правової допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2304,00 грн. (3840,00 х 30% : 50%).

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вартості правової допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3392,00 грн. (2304,00 + 1088,00 грн.).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо визначення розміру судових витрат на правову допомогу частково є обгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2017 року у цій справі змінити в частині розміру аліментів та витрат на правову допомогу з ухваленням нового рішення.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 серпня 2016 року та до досягнення повноліття ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі - 3392 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 03.04.2018 року.

Головуючий

Судді: