Постанова № 73171684, 29.01.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15259/17 2-а/335/91/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Запорізький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Запорізький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років.

В обґрунтування позову зазначив, що у період з 01.08.1989 року по 27.12.2004 року він проходив військову службу у Збройних силах СРСР та Збройних Силах України.

08.12.2004 року Позивач був звільнений з війської служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

14.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, у зв'язку із досягненням 45-річного віку, на підстві вказаного Закону, однак йому було запропоновано звернутися до Запорізького обласного військового комісаріату для отримання документів, необхідних для призначення пенсії.

Проте, раніше, згідно листа Запорізького обласного військового комісаріату від 15.03.2017 року, позивачу було відмовлено у наданні таких документів, з посиланням на те, що позивач має страховий стаж 15 років, однак йому виповнилося 45 років 22.04.2017 року, тобто після звільнення, тому права на призначення вказаного виду пенсії на підставі Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» він не має.

Посилаючись на те, що у відповідності до Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначення права на пенсію входить до повноважень відповідача, на запит якого повинні бути надані необхідні документи для її призначення, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ України в Запорізькій області щодо відмови йому в призначенні та виплати пенсії за вислугу років та зобов'язати ГУ ПФУ України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та п. „В" ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.01.2017 року.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року у відкрито скорочене провадження у справі.

11.01.2018 року відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що ГУ ПФУ України в Запорізькій області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що на момент досягнення 45-річного віку позивач не мав достатньої вислуги років 20 років, у відповідності до Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", тому він не має права на призначення вказаного виду пенсії.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу у Збройних силах з 01.08.1989 року по 08.12.2004 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та копією трудової книжки серії НОМЕР_2. Наказом № 354 від 08.12.2004 року ОСОБА_1 звільнений у запас за пунктом 63 у зв'язку з реформуванням Збройних сил України. Наказом командира військової частини А 1392 від 27.12.2004 року № 362, майора ОСОБА_1 з 27.12.2004 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, та направлено до Центрального ОМВК м. Запоріжжя на військовий облік (а.с. 10).

Встановлено, що 05.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив направити всі необхідні документи, особову справу до Головного управління Пенсійного фонду Запорізької області для призначення пенсії відповідно до п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції на 04.07.2002 року. Листом від 15.05.2017 року № 647/с Запорізький обласний військовий комісаріат відмовив, посилаючись що вислуга ОСОБА_1 складає 15 років, однак 45 років йому виповнилося лише 22 квітня 2017 року, тому права на призначення пенсії по лінії Міністерства оборони України він не має.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію призначають органи Пенсійного фонду України, документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Запорізький обласний військовий комісаріат не наділений повноваженнями приймати рішення про призначення або відмову в призначенні пенсій особам, які звільнені, на нього покладено функції тільки щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, тобто до органів Пенсійного фонду України, необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (у редакції дійсній станом на 05.05.2017 року) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Згідно п. 11 ч. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (у редакції дійсній станом на 27.12.2004 року) особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту, зокрема, для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Згідно п. 11 ч. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (у чинній редакції станом на 05.05.2017 року) особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту, зокрема, для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Законом України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності ЗСУ в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Статтею 3 Закону України Законом України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ після 1 січня 2004 року.

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (у редакції дійсній станом на 29.04.2006 року) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".

Вбачається, що Відповідачем не було призначено ОСОБА_1 за його заявою від 14.11.2017 року пенсію за вислугу років, з тих підстав, що пенсія обчислюється за умови досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років.

Вирішуючи питання про застосування зазначених норм закону у часі, суд приходить виходить з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до правової позиції Конституційного Суду України в контексті розгляду питань, пов'язаних з реалізацією права на соціальний захист, Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Виходячи із положень пункту 11 статті 1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та правової позиції Конституційного Суду України щодо сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" чинного на момент звільнення ОСОБА_1, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Станом на момент звернення за призначенням пенсії Позивачу виповнилося 45 років, що в сукупності з відповідною вислугою років сформувало підстави для призначення відповідної пенсії.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд дійшов до висновку, з метою належного захисту порушених прав Позивача, про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оскільки Позивач має право на отримання зазначеного виду пенсії.

Враховуючи, що моментом з якого у Позивача виникло право на призначення пенсії за вислугою років є досягнення ним 45-річного віку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та п. „В" ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 22.04.2017 року.

В іншій частині про призначення та виплати пенсії з 01.01.2017 року по 22.04.2017 року позивні вимоги є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

З аналізу даної норми вбачається право особи на призначення пенсії з моменту виникнення права на пенсію, та гарантується її призначення не більш як за 12 місяців у разі несвоєчасного звернення до відповідного органу Пенсійного фонду України з заявою про її призначення. Зазначена норма не регламентує призначення пенсії за 1 рік перед зверненням за одержанням пенсії, у разі настання обставин, за яких Заявник дізнався про порушення свого права на призначення пенсії.

Посилання позивача на норми КАС України, якими встановлено строк звернення до суду за захистом порушеного права, на які Позивач посилається як на підставу призначення пенсії з 01.01.2017 року, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони регулюють порядок обчислення строку для захисту прав, а не тлумачать порядок призначення пенсії у разі несвоєчасного звернення. Тобто, з 01.12.2017 року, коли позивачем було отримано відповідь про неможливість призначення пенсії, обчислюється строк, протягом якого він мав право звернутися до суду за захистом порушених прав.

Вбачається, що 12 місячний термін перед зверненням за пенсією після виникнення права Позивача на отримання пенсії на час, коли позивач отримав листа від Відповідача про неможливість призначення пенсії, не сплинув, тому у даних правовідносинах ця норма Закону судом не застосовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 640 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 2, 3, 8, 9, 14, 15, 19, 32, 43, 59, 72-77, 90, 94, 139, 143, 160, 168, 189, 243-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295, 370, пп. 10 п. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та п. „В" ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та п. „В" ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 22.04.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.В.Калюжна