Постанова № 73169707, 29.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зуб Г.А.

29 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 640/19380/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Моісеєвої К.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сукач Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2017р. по справі № 640/19380/17

за позовом ОСОБА_3

до заступника начальника Харківської митниці ДФС Левади Валерія Павловича , Харківської митниці ДФС ,

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 р. ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до заступника начальника Харківської митниці ДФС Левади Валерія Павловича (далі - відповідач 1), Харківської митниці ДФС (далі - відповідач 2), в якому просив:

- поновити строк звернення із даною позовною заявою,

- визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №45/80700/17 від 21.02.2017р., винесену Харківською митницею Державної фіскальної служби про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2017р. у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою відмовлено. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до заступника начальника Харківської митниці ДФС Левади Валерія Павловича, Харківської митниці ДФС про скасування рішення суб'єкта владних повноважень залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та направлення справи для продовження розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при вирішення питання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, з якої випливає обов'язок держави забезпечити собі реальну можливість доступу до захисту своїх прав в суді, в іншому випадку, це можна розглядати як порушення права на "справедливий суд", гарантований п.1 ст. 6 вказаної Конвенції.

Харківська митниця ДФС надала до Харківського апеляційного адміністративного суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

Представник Харківської митниці ДФС у судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач - заступник начальника Харківської митниці ДФС Левада В.П. - у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем обставини не можуть свідчити про поважність пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду з цим адміністративним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження постанови органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил врегульовано Митним кодексом України.

Так, відповідно до положень ст. 487 Митного кодексу України (далі - МК України) провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.4 ст. 529 МК України скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до положень ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду з цим адміністративним позовом), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10- денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова по справі про порушення митних правил прийнята Харківською митницею Державної фіскальної служби 21.02.2017 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу 22.02.2017 р. було направлено рекомендованим листом копію постанови Харківської митниці ДФС про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у справі про порушення митних правил №45/80700, розпочатої за ст. 485 МК України ( а.с.60). Проте, вказаний лист повернувся до митного органу у зв'язку з закінченням терміну зберігання ( а.с.61).

З позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 08.12.2017р., що підтверджується як датою підписання позову, так і штампом вхідної кореспонденції суду, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 289 КУпАП України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив обставини, з якими пов'язує поважність причин пропуску строку звернення, а саме - в порушення ст. 526 МК України справу було розглянуто за його відсутності.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду та залишаючи позов без розгляду, дійшов висновку, що вказані позивачем обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі №398/567/17.

Доводи апелянта про те, що в порушення ст. 526 МК України він не був повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил №45/80700/17, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2017 р. посадовою особою Харківської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №045/80700/17 відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 485 Митного кодексу України, в якому зазначено, що розгляд справи відбудеться 21.02.2017 р. о 15:00 за адресою: м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, Харківська митниця ДФС ( а.с. 56-58).

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 53-54).

Колегія суддів зауважує, що другий примірник протоколу про порушення митних правил №045/80700/17 від 18.01.2017р. був направлений Харківською митницею ДФС ОСОБА_3 листом №320/20/20-70-20-04 від 19.01.2017р. на адресу реєстрації місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 ( а.с. 59).

Згідно з частиною 8 статті 494 МК у разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.

Підсумовуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про хід розгляду вказаної справи про порушення митних правил за відомими відповідачу адресами місця проживання позивача.

При цьому, з огляду на невжиття ОСОБА_3 належних заходів для отримання направленої на його адресу відповідачем кореспонденції, суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та можливість його поновлення.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи і встановивши фактичні обставини, за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом і надав їм належної оцінки, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 по справі № 640/19380/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 03.04.2018 р.