Постанова № 73169447, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №823/1427/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року

у справі №823/1427/17 (розглянуту у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Рівненської митниці Державної фіскальної служби

та Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області

про визнання протиправним рішення та стягнення різниці суми,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправними рішення №UA204010/2017/000103/1 від 08.09.2017 Рівненської митниці ДФС щодо коригування митної вартості машини для фацетування BEVONE 371, 1986 рік випуску, серійний номер 68030504, потужність 20 кВТ, країна походження - Італія, стан - вживаний, отриманої позивачем від фірми "Апіс" згідно контракту №3 від 10.07.2017 року та Декларації митної вартості №UA204010/2017/016892 від 05.09.2017 року;

- стягнути на користь позивача різницю між сумою обчисленою декларантом та сумою митних платежів визначеною органом доходів і зборів за розмитнення машини для фацетування BEVONE 371, 1986 рік випуску, серійний номер 68030504, потужністю 20кВТ, країна походження - Італія, стан - вживаний, отриманої позивачем від фірми "Апіс" згідно контракту №3 від 10.07.2017 в сумі 21284 грн. 34 коп., витрати за надання висновку з визначення ринкової вартості обладнання, а саме машини для фацетування BEVONE 371, 1986 рік випуску, серійний номер 68030504, потужністю 20кВТ, країна походження - Італія, стан - вживаний, отриманої від фірми "Апіс" згідно контракту №3 від 10.07.2017 в сумі 4000 грн., витрати на оплату за простій автомобіля НОМЕР_1 на території Рівненської митниці ДФС в сумі 3144 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підтвердження митної вартості товарів ним надано до Рівненської митниці ДФС Державної фіскальної служби України, відповідні документи, що підтверджують митну вартість товарів, проте під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідачем на думку позивача безпідставно встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому необґрунтовано прийнято спірне рішення щодо коригування митної вартості.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято рішення щодо коригування митної вартості машини для фацетування та

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Відповідач у судове засідання не з'явився, оскільки Господарський суд Рівненської області не надав належного технічного забезпечення для проведення судового засідання в режимі відеоконференції при розгляді зазначеної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.09.2017 уповноважено на декларування особою ТОВ "Захід Рівне Плюс" від ФОП ОСОБА_2 до Рівненської митниці ДФС було подано в електронному вигляді митну декларацію від 05.09.2017 №UA204010/2017/016892 згідно якої задекларовано машину для фацетування BEVONE 371, 1986 рік випуску, серійний номер 68030504, потужність 20 кВТ, країна походження - Італія, стан - вживаний за ціною 3800 Євро.

На підтвердження митної вартості товару до Рівненської митниці ДФС надано такі документи:

- контракт від 10.07.2017 №3;

- рахунок-фактура від 04.08.2017 №05/08/2017;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 17.08.2017 №11;

- митна декларація країни відправлення від 31.08.2017 №17PL445010Y0659590;

- лист відправника від 04.08.2017;

- CMR від 31.08.2017 №0000001;

- заявка-договір від 29.08.2017 №29/08;

- рахунок-проформа від 04.07.2017 №1;

- платіжний документ від 12.07.2017 про сплату постачальнику товару коштів у сумі 3500 Євро;

- висновок експерта про вартісні характеристики товару від 07.09.2017 №20-16/09-2017.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідно до положень Митного кодексу України відповідачем встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) в рахунку-фактурі від 04.08.2017 №05/08/2017 та копії митної декларації країни відправлення зазначено назву товару BOVONE 371, що не відповідає назві товару, що заявлена у графі 31 МД, а саме: BOVONE MM 371. Лист продавця, що позиціонується, як технічні дані до інвойсу від 04.08.2017 №05/08/2017 уточнює технічні характеристики товару, проте не змінює його назву - BOVONE 371, а відтак заявлену продавцем вартість товару 3800 Євро не можливо поширити на заявлений до митного оформлення товар BOVONE MM 371;

2) враховуючи положення ч.2 ст53 Митного кодексу України заявлені комерційні умови поставки товару, при яких до вартості товару не включені витрати на транспортування, до митного оформлення не подані договори про перевезення товару, що унеможливлює перевірити всі складові заявленої митної вартості, зокрема, витрати на експедицію. Поряд з цим, в рахунку на транспортні витрати від 05.09.2017 №83 зазначено заявка-договір від 29.08.2017 №29/08;

3) у копії МД країни відправлення не зазначено, на яких комерційних умовах поставки зазначена ціна на товар, що унеможливлює оцінити заявлену вартість у наданій копії МД країни відправлення;

4) в контракті від 10.07.2017 №3 зазначено, що вартість упаковки включена у вартість товару, тоді як ця складова митної вартості не виділена в жодному документі, що підтверджує митну вартість;

5) в контракті від 10.07.2017 №3 зазначено, що разом з поставленим товаром продавець надає покупцю сертифікат якості або підприємства виробника. Однак, такий документ до митного оформлення не подано;

6) в контракті від 10.07.2017 №3 зазначено, що оплата за товар буде проводитись на валютний рахунок продавця на умовах відстрочки 90 днів з моменту відвантаження зі складу продавця. Однак, така умова щодо попередньої оплати не узгоджується з умовою оплати згідно з рахунку-фактури від 04.08.2017 №05/08/2017 - 14 днів.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а обраний метод її визначення не підтверджений належним чином документально.

З огляду на зазначене, декларанту направлені повідомлення про подання митному органу документів щодо умов формування ціни товару, якісні та вартісні його характеристики, договори на транспортно-експедиційні послуги, а також сертифікати якості товару.

У відповідь на запити митного органу декларантом направлено проформу від 04.07.2017 №1, в якій відсутні якісні та фізичні характеристики товару (рік виготовлення, серійний номер, потужність тощо), які його ідентифікують відповідно до рахунку-фактури від 04.08.2017 №05/08/2017, а також висновок експерта про вартісні характеристики товару від 07.09.2017 №20-16/09-2017. Листом від 08.09.2017 декларант повідомив, що додаткових документів до МД від 05.09.2017 №UA204010/2017/016892 додано не буде.

За результатом перевірки відомості, що містяться в наданих декларантом документах не підтверджені належним чином документально та не дають змоги перевірити числове значення заявленої митної вартості товару, чим за твердженням відповідача 1 порушено вимоги Митного кодексу України. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам визначеним Митним кодексом України, оскільки за твердженням відповідача 1 застосування методу за ціною договору неможливо.

На підставі зазначеного митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 08.09.2017 №UA204010/2017/000103/1 та картку відмови у митному оформленні товарів №UA204010/2017/00178.

Не погоджуючись з рішенням Рівненської митниці ДФС №UA204010/2017/000103/1 від 08.09.2017 Рівненської митниці ДФС щодо коригування митної вартості машини для фацетування позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність рішення Рівненської митниці ДФС щодо коригування митної вартості, з огляду на відсутність документального підтвердження заявлених декларантом відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 246 Митного кодексу України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до норм ст. 57 Митного кодексу України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Водночас надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідно до положень Митного кодексу України відповідачем було встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, з наданого позивачем до митного органу висновку експерта про вартісні характеристики товару від 07.09.2017 №20-16/09-2017 вбачається, що за основу оцінювачами брались суми пропозиції аналогічних томографів, тоді як предметом зовнішньоекономічної угоди та оцінки є машина для фацетування BОVONE ММ 371. Водночас, предметом оцінки вказаного дослідження є машина для фацетування BОVONE 371, тоді як до митного оформлення надано машину для фацетування BEVONE ММ 371. Також, в наведеному висновку зазначено вартість товару в діапазоні від 3500 до 3800 Євро у розібраному стані, тоді як предметом оцінки є товар в частково розібраному стані.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком митного органу, що вищевказаний експертний висновок у повній мірі не встановлює об'єктивну ціну товару, що наданий для розмитнення згідно з МД від 05.09.2017 №UA204010/2017/016892.

Враховуючи надані позивачем на підтвердження митної вартості документи у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ФОП ОСОБА_2 митної вартості товару, яка була визначена позивачем на підставі документів, що містять розбіжності та яка є нижчою від наявної цінової інформації за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та документів, наданих самим декларантом.

Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами - даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (стаття 59 Митного кодексу України).

В такому випадку під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження, виробник.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (стаття 60 Митного кодексу України).

У зв'язку з суперечливістю наявних документів та ненаданням позивачем запропонованих митним органом додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений статтею 60 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначені обставини, за результатом проведених консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, про що свідчать відповідні записи на декларації митної вартості та у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

При визначенні митної вартості товарів митний орган керувавсяя інформацією з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Так відповідачем було проаналізовано інформацію, що містилась у документах, наданих до митного оформлення позивачем та цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення.

З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібного товару, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим (МД від 02.06.2016 №101060000/2016/003539 - 6500 Євро), ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом. Також митним органом було враховано фактично понесені витрати на транспортування в сумі 15500 грн. згідно з рахунком від 05.09.2017 №17, у зв'язку з чим визначено митну вартість товару в сумі 215 969,02 грн. (7002,57 Євро).

Згідно з ч.2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012№598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В оскаржуваному позивачем рішенні митного органу наведені достатні та обґрунтовані причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Також, у зазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру відповідної митної декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення Рівненської митниці ДФС щодо коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.

Доводи апелянта щодо тих обставин, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є на думку позивача достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, колегія суддів не приймає до уваги з огляду, оскільки відповідно до норм Митного кодексу України у разі якщо документи подані декларантом містять розбіжності, митний орган має право витребувати додаткові документи, та в подальшому здійснює відповідний висновок щодо заявленої вартості.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі №21-52а12.

Так наявність у спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від від 15.10.2013 у справі №21-270а13,

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача різниці між сумою обчисленою декларантом та сумою митних платежів визначеною органом доходів і зборів за розмитнення машини для фацетування, стягнення витрати на оплату за простій автомобіля та стягнення моральної шкоди, оскільки зазначені позовні вимоги є похідними від оскаржуваного рішення Рівненської митниці ДФС щодо коригування митної вартості, яке визначено судом обґрунтованим та правомірним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність свого рішення.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2018 року.