Постанова № 73169320, 02.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1939/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення та запису,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області (далі - відповідач) про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Разом з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд першої інстанції заборонити всім суб'єктам державної реєстрації прав, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з об'єктом нерухомого майна, а саме, квартирою АДРЕСА_1.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 06 лютого 2018 року дану заяву залишив без задоволення та зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, які беруть участь у справі, проте суд не має право поширювати заборону вчинення дій на невизначене коло осіб.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Також, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій лише особам, які беруть участь у справі, не може бути дієвим заходом гарантування виконання рішення суду, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Тобто, окрім відповідача у справі, інші суб'єкти державної реєстрації можуть вчинити будь-які дії з об'єктом нерухомого майна, а саме з квартирою АДРЕСА_1.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

У відповідності до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Організаційну систему державної реєстрації становлять суб'єкти з числа визначених у ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

До суб'єктів державної реєстрації відносяться як відповідач так і інші особи наділені повноваженнями у сфері державної реєстрації прав, коло яких охоплюється їх приналежністю до визначених законом суб'єктів та органів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Забезпечення позову шляхом запровадження заборони на вчинення реєстраційних дій щодо майна всім суб'єктам та органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав є ефективним заходом з огляду на те, що відповідні реєстраційні дії можуть бути вичинені будь - якою особою з числа осіб, які відносяться законом до суб'єктів та органів державної реєстрації.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як убачається з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор Павленко К.В., на підставі договору про відступлення права вимоги за договором Іпотеки прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та внесено відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», за якою на його думку незаконно зареєстровано право власності на вказану квартиру, на даний час має можливість розпоряджатися нею на власний розсуд, включаючи її відчуження. У випадку, якщо ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» скористається своїм правом та відчужить квартиру, то поновити права позивача буде дуже складно.

Суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали справи, вважає, що в даному випадку існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, та в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту своїх прав, свобод та інтересів у майбутньому.

Що стосується висновків суду першої інстанції стосовно того, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти дії особам, які беруть участь у справі, а не поширювати заборону вчинення дій на невизначене коло осіб, то суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст. 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як зазначив суд першої інстанції, позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, які беруть участь у справі, що на думку суду апеляційної інстанції не узгоджується з п. 4. ч. 1 ст. 151 КАС України, оскільки цей пункт поширюється на значне коло осіб, дії яких можуть стосуватися предмету спору у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів в даному випадку звертає увагу на те, що на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка, законності та правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або недоведеність матеріалами справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 150, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити всім суб'єктам державної реєстрації прав, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з об'єктом нерухомого майна, а саме: квартирою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1424351280000, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев