Постанова № 73169207, 03.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року справа №805/2934/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., при секретарі судового засідання Чернявської К.Г.., за участю представника відповідача Сеннікова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, яка складена в повному обсязі 01 грудня 2017 року у м.Слов'янську, у справі № 805/2934/17-а (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом Державного підприємства Селидіввугілля до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ДП Селидіввугілля (далі по-тексту позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі по-тексту відповідач, апелянт) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення;

- від 31.07.2017 року № 0012961218 щодо нарахування штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку по м. Новогородівка у розмірі 20% у сумі 1 689,84 грн.;

- від 31.07.2017 року № 0012791218 щодо нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання по земельному податку по м. Селидове у розмірі 20% у сумі 5 809,14 грн.;

- від 31.07.2017 року № 0013061218 щодо нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання по земельному податку по с. Михайлівка у розмірі 20% у сумі 6 848,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у зв'язку з порушенням відповідачем при їх прийнятті ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якої під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Так, позивач зареєстрований у м. Селидове, земельні ділянки, які він використовує, знаходяться у м. Селидове, м. Новогородівка, с. Михайлівка, тобто, у зоні проведення АТО. Крім цього, судовим рішеннями у справі № 805/1329/16-а встановлено, що позивач на підставі вищенаведеної норми звільнений від плати за земельні ділянки на період 2014-2016 років, отже, вказані обставини не підлягають доказуванню. Щодо несвоєчасного погашення зобов'язань за постановою суду від 20 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/12898/2012, то строки виконання вказаного судового рішення змінені ухвалою суду від 06 лютого 2013 року у цій справі, розстрочено її виконання на 36 місяців, а саме позивачу було необхідно вносити у період з січня 2013 року до грудня 2015 року кошти у сумі по 83 580,00 грн., а у грудні 2015 року 82 133,45 грн. За несвоєчасну сплату таких платежів у період проведення АТО до позивача не має застосовуватись відповідальність у вигляді штрафу. До цього ж, відповідачем порушено строки проведення перевірки, за наслідком якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Водночас, предметом камеральної перевірки не може виступати своєчасність сплати зобов'язань.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов Державного підприємства Селидіввугілля до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 31 липня 2017 року № 0012961218 про зобов'язання Державного підприємства "Селидіввугілля" сплатити штраф у сумі 1 689,84 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 31 липня 2017 року № 0012791218 про зобов'язання Державного підприємства "Селидіввугілля" сплатити штраф у сумі 5 809,14 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 31 липня 2017 року № 0013061218 про зобов'язання Державного підприємства "Селидіввугілля" сплатити штраф у 6 848,01 грн. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення першої інстанції обґрунтоване тим, що зарахування показників уточнюючих декларацій за певні податкові періоди в рахунок сплати зобов'язань за інші періоди призводить до того, що розмір зобов'язань, визначених у звітній декларації на період щодо якого подано уточнюючу декларацію залишається незмінним, тобто, самостійно виявлені платником помилки, які містяться у раніше поданих ним деклараціях, фактично залишаються не виправленими, що не відповідає суті та меті процедури подання уточнюючої податкової декларації. Крім того суд зазначив, що про безпідставність посилань відповідача у спірних податкових повідомленнях-рішеннях на п. 257.5 ст. 257 ПК України, оскільки зазначеною нормою визначено порядок подання декларації і строки сплати рентної плати, однак, фактично даними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано штраф за порушення строку сплати грошових зобов'язань з земельного податку.

З постановою суду першої інстанції не погодився податковий орган та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що станом на теперішній час не розроблено порядок застосування визначених у ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» пільг, а також не внесено і відповідних змін до Податкового кодексу України, який у даному випадку не звільняє платників від виконання зобов'язань. Посилання позивача на неможливість встановлення контролюючим органом під час камеральної перевірки питань своєчасності сплати зобов'язань також вважає безпідставними. Крім іншого, строки проведення перевірки складають 1095 днів, чим також спростовуються доводи позивача. Зазначив, що позивач також не має сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин при справлянні обов'язкових платежів та податків. Відповідач вважає що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд вважав розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Державне підприємство Селидіввугілля зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул. К.Маркса, 41, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

17 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт № 70/05-99-12-18/33426253 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків Державним підприємством Селидіввугілля, де зазначено, що за наслідком перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем земельного податку, зокрема, по Селидівській та Новогородівській міський радах, Михайлівській сільській раді.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 31.07.2017 року № 0012961218 про нарахування штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку по Новогородівській міській раді (у розмірі 20 %) в сумі 1 689,84 грн.;

- від 31.07.2017 року № 0012791218 про нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку по Селидівській міській раді (у розмірі 20 %) у сумі 5 809,14 грн.;

- від 31.07.2017 року № 0013061218 про нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку по Михайлівській сільській раді (Покровський район) (у розмірі 20 %) у сумі 6 848,01 грн.

З огляду на вказані обставини позивач був змушений звернутись до суду за захистом свої прав та інтересів.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.269.2 ст.269 ПК України особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з розрахунків до спірних податкових повідомлень-рішень, позивачем несвоєчасно сплачено суми узгоджених грошових зобов'язань:

- з земельного податку по земельним ділянкам у м. Новогородівка за податковою декларацією за 2014 рік № 9003834981 від 03 лютого 2014 року у сумі 11 343,32 грн., строк сплати яких сплинув 01.07.2014; у сумі 299,27 грн. за рішенням суду про розстрочку (відстрочку) податкового боргу від 07 грудня 2010 року № 927 № 2а/444/312, строк сплати яких сплинув 31.01.2012, - що стало підставою для застосування до позивача штрафу на підставі податкового повідомлення-рішення від 31.07.2017 року № 0012961218;

- з земельного податку по земельним ділянкам у м.Селидове у сумі 6 103,11 грн. за ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року по справі № 2а/0570/12898/2012, строк сплати яких сплинув у період з 15 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року); за податковою декларацією за 2015 рік № 9014395516 від 13 лютого 2015 року в сумах по 5 735,68 грн. у кожний місяць, строк сплати яких сплинув 31 травня 2015 року, 01 липня 2015 року, 31 липня 2015 року, 31 серпня 2015 року, - що стало підставою для застосування до позивача штрафу на підставі податкового повідомлення-рішення від 31.07.2017 року № 0012791218;

- з земельного податку по земельним ділянкам у с.Михайлівка за податковою декларацією за 2014 рік № 9003834981 від 03 лютого 2014 року в сумах по 6 107,10 грн. у кожний місяць, строк сплати яких сплинув 31 жовтня 2015 року, 01 грудня 2015 року, 31 грудня 2015 року; за податковою декларацією за 2016 рік № 9003834981 від 03 лютого 2014 року в сумах по 7 326,53 грн. у кожний місяць, строк сплати яких сплинув 31 травня 2015 року, 01 липня 2015 року, 31 липня 2015 року, 31 серпня 2015 року.

Разом із цим, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведеного, датою початку проведення антитерористичної операції є 14.04.2014, станом теперішній час АТО триває.

Статтею 6 вказаного Закону у редакції, яка діяла до 08.06.2016, передбачалось, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.11 цього Закону, його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених норм свідчить, що звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками, державним та комунальним майном під час проведення АТО має місце за умови, що ці суб'єкти здійснюють діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м.Селидове, де зареєстрований позивач та знаходяться земельні ділянки, які використовує позивач, а також м.Новогродівка і с.Михайлівка (Михайлівська сільська рада) Красноармійського (Покровського) району, де також знаходяться земельні ділянки, які використовує позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших також є вищенаведені населені пункти.

Слід зауважити, що стаття 10 Закону № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Так, щодо вирішення питання обов'язкової наявності в підприємства сертифікату Торгово-промислової палати України у відповідності до статті 10 Закону № 1669-VII, суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань (не обов'язково з земельного податку), отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Таким чином, Сертифікат ТПП не є обов'язковою підставою для звільнення від сплати саме за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки таке звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII.

Враховуючи відсутність у такого платника обов'язку сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період проведення АТО, то і штраф за його не сплату не підлягає застосуванню незалежно від наявності або відсутності Сертифікату ТПП.

Крім цього, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі № 805/1329/16-а встановлено, що у період з квітня 2014 року по січень 2016 року Державне підприємство Селидіввугілля звільнене від сплати земельного податку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутності підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині, що стосується застосування штрафу за несвоєчасну сплату:

- податкових зобов'язань за травень 2014 року (строк сплати 01 липня 2014 року) зі сплати податку за ділянку, що розташована у м. Новогродівка, по звітній декларації за 2014 рік № 9003834981 від 03 лютого 2014 року (податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2017 року № 0012961218);

- податкових зобов'язань за квітень-липень 2015 року (строк сплати 31 травня 2015 року - 31 серпня 2015 року) зі сплати податку за ділянку, що розташована у м. Селидове, по звітній декларації за 2015 рік № 9014395516 від 13 лютого 2015 року (податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2017 року № 0012791218);

- податкових зобов'язань за вересень 2015 року-березень 2016 року (строк сплати 31 жовтня 2015 року - 01 травня 2015 року) зі сплати податку за ділянку, що розташована у с. Михайлівка, по звітним деклараціям за 2015 рік № 9011905457 від 10 лютого 2015 року та за 2016 рік № 9009817552 від 04 лютого 2016 року (податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2017 року № 0013031218).

Щодо наявності підстав для застосування штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 31 липня 2016 року № 0012961218 за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, що виникли (як зазначено у розрахунку до податкового повідомлення-рішення) на підставі «рішення суду про розстрочку (відстрочку) податкового боргу від 07 грудня 2010 року № 927 № 2а/444/312» (строк сплати 31 січня 2012 року), суд зазначає, що позбавлений можливості перевірити строк сплати таких зобов'язань, а також визначити, на підставі якого саме документу вони виникли, оскільки такі документи всупереч ухвалі суду про витребування додаткових доказів у справі від 26 жовтня 2017 року відповідачем суду не надані, як і безпосередньо рішення, які вказаними документами розстрочено (відстрочено).

Як було встановлено судом першої інстанції, що документ від 07 грудня 2010 року № 927 є наказом ДПА України, а не рішенням суду про розстрочку (як зазначено у розрахунку по податкового повідомлення-рішення); документ за № 2а/444/312 рішення суду про розстрочку (відстрочку) податкового боргу, - втім, у зв'язку тим, що сплинув значний час від дати прийняття таких документів, надати їх суду не виявляється за можливе.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності застосування до позивача штрафу за податковим повідомленням рішенням від 31 липня 2016 року № 0012961218 за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, що виникли на підставі «рішення суду про розстрочку (відстрочку) податкового боргу від 07 грудня 2010 року № 927 № 2а/444/312». Отже, вказане податкове повідомлення і в цій частині також є безпідставним.

Стосовно правомірності застосування штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 31 липня 2016 року № 0012791218 за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, які виникли (як зазначено у розрахунку до податкового повідомлення-рішення) на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 06 лютого 2013 року щодо розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 20 листопада 2012 року, суд зазначає наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 20 листопада 2012 року частково задоволено позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення податкової заборгованості у загальному розмірі 3007433,45 грн; стягнуто з Державного підприємства Селидіввугілля суму податкової заборгованості з земельного податку у загальному розмірі 427808,31 грн., суму податкової заборгованості з екологічного податку у загальному розмірі 2172302,03 грн. суму податкової заборгованості з плати за користування надрами у загальному розмірі 398097,53 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 06 лютого 2013 року розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/12898/2012 від 20.11.2012 року строком на тридцять шість місяців, з внесенням у період з січня 2013 року по грудень 2015 року включно щомісячно платежів у розмірі 83580,00 грн. та в останній місяць розстрочки за грудень 2015 року 82133,45 грн.

Разом із цим, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року у справі № 2а/0570/12898/2012 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року по справі № 0570/12898/2012 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Доказів оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 06 лютого 2013 року, виправлення описки у ній суду не надано, як і пояснень з цього приводу, що були витребувані у відповідача ухвалою суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 805/2498/17-а.

Суд зауважує, що оскільки постанову Донецького окружного адміністративного суду, на підставі якої за посиланнями відповідача виникли грошові зобов'язання, виконання якої розстрочено ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 06 лютого 2013 року, - скасовано, то і підстави для сплати таких зобов'язань саме за цією постановою (та як зазначено в розрахунку до податкового-повідомлення рішення за ухвалою суду від 06 лютого 2013 року) відсутні. Таким чином, немає підстав і для застосування штрафних санкції за несвоєчасну сплату цих зобов'язань, отже, податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2016 року № 0012791218 є безпідставним також і в цій частині.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні порушення, допущені фіскальним органом при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, у розрахунках до спірних податкових-рішень відображено, що:

- в рахунок сплати податкових зобов'язань за звітною декларацією за 2014 рік № 9003834981 від 03 лютого 2014 року та рішенням суду про розстрочку (відстрочку) податкового боргу від 07 грудня 2010 року № 927 № 2а/444/312, податковим органом зараховано уточнюючу податкову декларацію № 9073965746 за 2017 рік, на підставі чого у зв'язку з несвоєчасної сплатою грошових зобов'язань застосовано штраф за податковим повідомленням-рішенням від 31 липня 2017 року № 0012961218;

- в рахунок сплати податкових зобов'язань за звітною декларацією за 2015 рік № 9014395516 від 13 лютого 2015 року та ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/12898/2012 від 06 лютого 2013 року податковим органом, крім іншого, зараховано уточнюючі податкові декларації № 9199675887 за 2014 рік, № 9199034495 за 2015 рік, № 9198886384 за 2016 рік, на підставі чого у зв'язку з несвоєчасної сплатою грошових зобов'язань застосовано штраф за податковим повідомленням-рішенням від 31 липня 2017 року № 0012791218;

- в рахунок сплати податкових зобов'язань за звітною декларацією за 2015 рік № 9011905457 від 10 лютого 2015 року податковим органом, крім іншого, зараховано уточнюючі податкові декларації № 9199623291 за 2014 рік, № 9199059534 за 2015 рік, № 9198691766 за 2016 рік, на підставі чого у зв'язку з несвоєчасної сплатою грошових зобов'язань застосовано штраф за податковим повідомленням-рішенням від 31 липня 2017 року № 0013031218.

У той же час, відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, подання уточнюючої податкової декларації має на меті виправлення помилок, виявлених у звітній податкові декларації, поданій за той самий період, що і уточнююча податкова декларація.

Так, подання уточнюючої декларації не можна ототожнювати з поняттям «сплати грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу», та, відповідно, не підлягає застосуванню у даному випадку норма п. 87.9 ст. 87 ПК України, на яку посилається відповідач, та якою закріплено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу податкового органу на те, що зарахування показників уточнюючих декларацій за певні податкові періоди в рахунок сплати зобов'язань за інші періоди призводить до того, що розмір зобов'язань, визначених у звітній декларації на період щодо якого подано уточнюючу декларацію залишається незмінним, тобто, самостійно виявлені платником помилки, які містяться у раніше поданих ним деклараціях, фактично залишаються не виправленими, що не відповідає суті та меті процедури подання уточнюючої податкової декларації.

До цього ж, суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність посилань апелянта у спірних податкових повідомленнях-рішеннях на п. 257.5 ст. 257 ПК України, оскільки зазначеною нормою визначено порядок подання декларації і строки сплати рентної плати, однак, фактично даними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано штраф за порушення строку сплати грошових зобов'язань з земельного податку.

Відповідно до ст. 76 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що встановлені під час розгляду справи порушення з боку відповідача при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень від 31.07.2017 року № 0012961218, № 0012791218, № 0013061218 свідчать про їх протиправність та наявність підстав для скасування.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 04 квітня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/2934/17-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/2934/17-а- залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.О. Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

Т.Г.Гаврищук