Постанова № 73168495, 03.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5086/17 22-ц/774/877/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/5086/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року, яка постановлена суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області о 12 годині 50 хвилин та повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - ПАТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року зазначена позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2017 року позовна заява ПАТ «Акцент-Банк» визнана неподаною та повернута позивачу.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Вважає, що подана ним позовна заява є обґрунтованою та відповідає вимогам ЦПК України, а вимога суду про з'ясування позивачем фактичного місця проживання відповідача є безпідставною та взагалі не може бути виконана.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 185 ЦПК України та виходив з того, що позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України та ПАТ «Акцент-Банк», відповідно до ухвали суду від 20 грудня 2018 року, у встановлений термін, не виконав вимоги ухвали про усунення недоліків.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що позовна заява ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостібула подана до суду 18 вересня 2017 року (а.с. 3), тобто під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, вона не може бути залишена без руху за правилами, що діють після набрання чинності редакцією ЦПК України від 03.10.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України,в редакції від 18.03.2004 року.

До такого ж висновку прийшов і суд першої інстанції при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі від 20 вересня 2017 року.

Разом з тим, залишаючи без розгляду позовну заяву ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з тих підстав, що, згідно відомостей відділення зв'язку, відповідач ОСОБА_1 не проживає за адресою своєї реєстрації та позивачем ПАТ «Акцент-Банк», на виконання ухвали суду від 11 грудня 2017 року, не було надано суду відомостей щодо фактичного місяця проживання відповідача, судом не було враховано наступне.

Згідно ч. 3 ст. 121 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Отже, нормами ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, передбачено обов'язок позивача зазначити в позовній заяві зареєстроване місце проживання відповідача, а на суд покладено обов'язок здійснити перевірку зазначених позивачем відомостей, однак, суд не має процесуальних повноважень повернути позивачу позовну заяву з тих підстав, що вона не містить фактичного місця проживання відповідача, у випадку, якщо останній не проживає за адресою реєстрації місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей адресно - довідкового підрозділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та саме ця адреса була зазначена позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та безпідставне повернення позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд безпідставно порушив право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 рокускасувати та направити цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкодидо суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: