Постанова № 73168382, 03.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1546/18 Справа № 209/2513/17 Головуючий у 1 й інстанції - Лобарчук О. О. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про скасування незаконно нарахованого боргу, зобов'язання укласти договір реструктуризації, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП Кам'янської міської ради "Тепломережі" про скасування незаконно нарахованого боргу, зобов'язання укласти договір реструктуризації, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на початку 2013 року було видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача боргу на суму лише 5 000 грн., з заявлених у наказі 14 000 грн. Відповідно після набрання судовим наказом законної сили, відповідач повинен був анулювати весь борг по його рахунку. А з березня 2013 року почати новий відлік боргу. Відповідач цього не зробив і продовжує вимагати сплату боргу, починаючи з 01 січня 1996 року.

27 жовтня 2017 року позивач отримав виписку з особового рахунку з двох частин. Перша - це борг з 01.01.1996 року по 01.01.2003 року по особистому рахунку на ім'я попереднього власника квартири ОСОБА_3 в сумі 3 321 грн. Друга частина - це борг на його ім'я з 01.02.2003 року по 01.09.2017 року в сумі 22 860 грн.

Зазначав, що відповідач може нарахувати йому борг десь з березня 2013 року по квітень 2015 року в сумі 2 505,64 грн.

З 01.05.2015 року по 01.05.2017 року позивач отримував субсидію, в тому числі і на опалення. У ці опалювальні сезони він сплачував обов'язкову частину 72 грн. на місяць. Сезон 2015-2016 року він сплатив 397,21 грн. Сезон 2016-2017 сплатив 431,49 грн. Отже борг по рахунку не повинен був зростати. Однак за ці два роки борг зріс на 2 401 грн. Так, на 01.09.2015 року він складав 20 459 грн., а на 01.09.2017 року - 22 860 грн. Всупереч законодавству відповідач нарахував 2 401 грн. Договір між ними не укладався.

Вважав борг у сумі 22 860 грн. незаконним, а дії відповідача такими, що завдають йому матеріальну та моральну шкоду, у вигляді стресу.

З червня 2017 року позивач пропонував відповідачу укласти договір реструктуризації заборгованості в межах строку позовної давності чи подати позов для вирішення питання стосовно боргу, але відповідач відмовився.

Ураховуючи викладене, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: зобов'язати відповідача провести перерахунок боргу таким чином, щоб на особовому рахунку залишилася обґрунтована сума, десь 2 505,64 грн.; зобов'язати відповідача укласти з ним договір реструктуризації боргу на суму 2 505,64 грн. строком на 60 місяців; стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у 2 000 грн. за незаконні дії та бездіяльність.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, КП Кам'янської міської ради "Тепломережі" просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до виписки з особового рахунку № 3240058, за позивачем існує заборгованість, яка станом на 01.09.2017 року складає 22 860,16 грн.

Згідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2013 року з ОСОБА_2 на користь КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" стягнуто суму боргу у розмірі 5 265,06 грн. (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про зобов'язання укласти договір реструктуризації на конкретну суму боргу.

Також, суд прийшов до висновку, що сторона звернулася до суду за захистом права за відсутності його порушення іншою стороною, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 5 часини 3 статті 20 Закону України від 24 червня 2004 № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Пунктом 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Постанова № 630) визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, (п.18 Постанови № 630).

Згідно статті 24 Закону України від 2 червня 2005 № 2633-ІV "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що відповідач не бажає укладати з ним договір реструктуризації, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зобов'язання відповідача укласти договір реструктуризації, провести перерахунок та списати заборгованість за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Згідно з статтями 4, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України, за положеннями якої під способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, право якої порушено, може скористатися відповідно до статті 16 ЦК України, не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права у порядку, встановленому законом звернутися до відповідач щодо укладення договору реструктуризації.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Ураховуючи результат розгляду справи та те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", судові витрати в силу статті 141 ЦПК України розподілу не підлягають та компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2018 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

Т.П. Красвітна