Рішення № 73165160, 30.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/16656/17

Провадження № 2/263/703/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 березня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану,

ВСТАНОВИВ:

У грудня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 09 листопада 2017 року спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України, за результатами якої складено акт, відповідно до якого ОСОБА_1 самовільно займає та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для розміщення металевого гаражу загальною площею 0,00021 га за адресою: вул. ОСОБА_2 (у дворі будинків № 77 та № 75) у м. Маріуполь, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України. 09 листопада 2017 року направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства, відповідно до якої ОСОБА_1 надано час для усунення порушень земельного законодавства України, строком 10 днів. 29 листопада 2017 року спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради вдруге проведено перевірку, якою встановлено, що вимоги вказівки від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 не виконав, самовільно зайняту земельну ділянку не звільнив та не привів у придатний до використання стан, про що складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. У зв’язку з чим, керуючись положеннями ст. ст. 13, 142-145 Конституції України, ст. ст. 12, 116, 125, 126, 211, 212 ЗК України, ст. ст. 386, 387 ЦК України, позивач просить суд зобов’язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,00021 га, на якій розміщений металевий гараж, за адресою: вул. ОСОБА_2 (у дворі будинків № 77 та № 75) у ОСОБА_3 районі м. Маріуполь, та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу металевого гаражу, а також стягнути з відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31 січня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз’яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 березня 2018 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Позивач у судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, у разі відсутності у судовому засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Заяви про розгляд справи за його відсутністю або відзив суду не надав, про причини неявки не повідомив, що, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 листопада 2017 року, складеного спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 самовільно займає та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для розміщення металевого гаражу загальною площею 0,00021 га за адресою: вул. ОСОБА_2 (у дворі будинків № 77 та № 75) у м. Маріуполь, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України (а. с. 5).

09 листопада 2017 року Управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради направлено ОСОБА_1 вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства, відповідно до якої останньому надано час для усунення порушень земельного законодавства України, строком 10 днів (а. с. 6).

29 листопада 2017 року спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради вдруге проведено перевірку, якою встановлено, що вимоги вказівки від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 не виконав, самовільно зайняту земельну ділянку не звільнив та не привів у придатний до використання стан, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а. с. 7).

ОСОБА_3 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 08 травня 2017 року № 4992/101/07-2017 повідомлено, що під час проведеної перевірки встановлено, що за адресою: вул. ОСОБА_2 (у дворі будинків № 77 та № 75) у м. Маріуполь, розташовані металеві гаражі, які належать, зокрема, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13).

Відомості щодо отримання відповідачем вказаної земельної ділянки у користування, а також отримання дозволу на виконання будівельних робіт із розташування гаражу у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст. 42 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 373 ЦК України, що регламентує право власності на земельну ділянку, містить аналогічну по суті норму, згідно якої право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частинами 1, 7 статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 212 Земельного Кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тобто, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил, а правовими наслідками самочинного будівництва, у разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. б) ч. 1 ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 самовільно займає та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, яка є комунальною власністю, чим порушує права та інтереси територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, яка встановлює єдиний порядок для громадян та юридичних осіб щодо реєстрації, перереєстрації земельних ділянок зміни їх цільового призначення, а також надання права користування земельною ділянкою, необхідно дійти висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0021 га, на якій розташований гараж за адресою: вул. ОСОБА_2 (у дворі будинків № 77 та № 75) у м. Маріуполь Донецької області, з приведенням земельної ділянки в придатний для використання стан, шляхом демонтажу гаражу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує із відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1600грн.

Керуючись ст. ст. 328, 373, 376 ЦК України, ст. ст. 116, 125, 126, 211 Земельного кодексу України, ст.142 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану, – задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0021 га, на якій розташований гараж за адресою: вул. ОСОБА_2 (у дворі будинків № 77 та № 75) у м. Маріуполь Донецької області та привести її у придатний до використання стан, шляхом демонтажу металевого гаражу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір у розмірі 1600 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Маріупольська міська рада, код ЄДРПОУ: 33852448, юридична адреса: пр. Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ОСОБА_4ОСОБА_2, 75, кв. 93, м. Маріуполь, Донецька область.

Суддя О.М. Музика