Рішення № 73161469, 28.03.2018, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/48/18

Рішення

Іменем України

28 березня 2018 року

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

В складі: головуючого - судді: Проця В. А.

при секретарі Гаврилюк О.Г.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в місті Козятині в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

Встановив:

Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказав, що 02.01.2013 року його син - ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на підставі наказу від 02.01.2013 року № 01-к на посаду фільтрувальника цеху мокрого збагачення каоліну в порядку переведення із ТОВ «Глухівецький КЗ». 5 травня 2015 року ОСОБА_2 був переведений на роботу на підставі наказу від 05.05.2017 року № 48-к на посаду машиніста гірничого цеху ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство».

26 жовтня 2017 року позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Наказом № 97 к від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з проходженням військової служби у Збройних силах України за контрактом і до даного часу він приймає участь в антитерористичній операції в Донецькій області, що підтверджено довідкою № 03/1128 від 28.12.2017 року.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 було проведено з порушенням трудового законодавства, просить суд: поновити строк на звернення до суду; визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» від 26 жовтня 2017 року № 97-к про звільнення ОСОБА_2; визнати недійсним запис у трудовій книжці від 26 жовтня 2017 року за № 97-к про звільнення ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 жовтня 2017 року до дня поновлення на роботі; стягнути на користь ОСОБА_2 10000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

В судовому засіданні представники позивача – ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позов свого довірителя підтримали і підтвердили обставини вказані в ньому.

Представник відповідача – ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» ОСОБА_4в судовому засіданні позову не визнала і суду пояснила, що звільнення ОСОБА_2 відбулось на законній підставі, оскільки 26.10.2017 року він уклав строковий контракт на проходження військової служби в Збройних силах України і на нього не поширюються гарантії, передбачені ст. 119 ч. 3 КЗпП України, оскільки на момент укладення даного контракту мобілізації оголошено не було, як і не існував особливий період.

Крім того, представник позивача подала заяву про застосування строків давності та відмову у позові, оскільки позивач пропустив місячний строк звернення до суду за захистом порушених, на його думку, трудових прав, оскільки батько позивача отримав трудову книжку за довіреністю ще 30.10.2017 року, про що свідчать записи в особовій картці працівника типової форми П-2 та Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Заслухавши представників сторін, давши оцінку письмовим доказам, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 02.01.2013 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» в порядку переведення з ТОВ «Глуховецький КЗ» на підставі наказу № 01-к від 02.01.2013 року на посаду фільтрувальника цеху мокрого збагачення каоліну. 19 травня 2015 року ОСОБА_2 був переведений на роботу на підставі наказу від 05.05.2017 року № 48-к на посаду машиніста гірничого цеху ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство».

26 жовтня 2017 року позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Наказом № 97 к від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з проходженням військової служби у Збройних силах України за контрактом .

ОСОБА_2 з 26.10.2017 року по теперішній час приймає участь в антитерористичній операції в Донецькій області, що підтверджено довідкою № 03/1128 від 28.12.2017 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 4 статті 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форм власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України які перебувають на службі у Збройних та в інших військових формуваннях, а також, члінів їх сімей.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Як вбачається з наданих письмових доказів ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу 26 жовтня 2017 року за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення ОСОБА_5 ОСОБА_5 безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до ст. 4 Закону України «Про ОСОБА_5 безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

На час укладення контракту позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням ОСОБА_5 національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України.

Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені ч. 4 ст. 119 КЗпП України. З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи було проведено без законної підстави і позивачу слід поновити строк звернення до суду, оскільки як встановлено в судовому засіданні належних та допустимих доказів того, що представник позивача ОСОБА_3 отримав трудову книжку 30.10.2017 року, як вказує представник відповідача суду не було надано, оскільки при огляді в судовому засіданні оригіналу

Особової картки працівника (типової форми П-2) та Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них дата отримання трудової книжки – 30.10.2017р. була дописана іншою пастою і не писалась батьком позивача, який є представником по справі, що він підтвердив в судовому засіданні, повідомивши, що трудову книжку сина він отримав на початку грудня 2017 року.

Натомість представником відповідача було надано суду копію заяви ОСОБА_3 – батька позивача, з якої вбачається, що копію наказу про звільнення ОСОБА_2 отримав 21.12.2017 року брат останнього – ОСОБА_6

Крім того, в порушення норм КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок відповідач не надав доказів доказів того, що він направляв поштові повідомлення позивачу про отримання трудової книжки та можливості отримати наказ про звільнення.

Тому, позивача слід поновити на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначаючись з сумою середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що строк вимушеного прогулу складає з дати звільнення, тобто, 26.10.2017 року по 28 березня 2018 року, тобто, день постановлення рішення, в сумі – 44295, 84 гривень (152 дні вимушеного прогулу помножити на 291, 42 грн. середньоденний заробіток).

Також, у зв?язку із поновленням позивача на роботі, необхідно визнати недійсним запис в трудовій книжці останнього про його звільнення.

Суд вважає, що незаконним звільненням, ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, оскільки виконуючи свій конституційний обов?язок по захисту суверенітету та територіальної цілісності країни, були грубо порушенні його конституційні трудові права і соціальні гарантії, а тому, керуючись принципом розумності і справедливості на користь позивача з відповідача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди, суму - 1000 гривень.

Крім того суд приймаючи рішення по даній справі, зобов’язаний допустити його негайне виконання в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються ст. 17 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про ОСОБА_5 безпеки та оборони України», ч. 2 ст. 2 та ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» ст.ст. 119 ч.ч. 3,4, 232, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України.

Керуючись , ст. 17 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про ОСОБА_5 безпеки та оборони України», ч. 2 ст. 2 та ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» ст.ст. 119 ч.ч. 3,4, 232, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 263-268, 430 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2строк на звернення до суду.

Визнати незаконним і скасувати наказ Генерального директора ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» від 26 жовтня 2017 року № 97-к про звільнення ОСОБА_2, машиніста екскаватора гірничого з 26 жовтня 2017 року за п. 3 ст. 36 КЗпП України в зв?язку з проходженням військової служби у Збройних силах України за контрактом.

Визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_2 № 20 від 26 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 у зв?язку з проходженням військової служби в ЗСУ за контрактом, п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 97-к від 26.10.2017 року.

Поновити ОСОБА_2 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» на посаді машиніста екскаватора гірничого з 26 жовтня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 26.10.2017 року до дати постановлення судом даного рішення, тобто до 28.03.2018 року, в розмірі – 44295 (сорок чотири тисячі двісті дев?яносто п?ять) гривень 82 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» на користь ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» на користь держави 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення допустити до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць.

Повний текст рішення буде виготовлений на протязі пяти днів з дня закінчення розгляду справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайсуд з дня його проголошення.

Суддя: (підпис)

Згідно оригіналу.

Суддя:

Секретар:

Дата документу 28.03.2018