Постанова № 73160841, 02.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. Справа№ 911/213/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від першого відповідача - Закрасняна Р.Р., виконуючий обов'язки директора "Укрхарчопромкомплекс";

від другого та третього відповідачів - представники не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018 про відмову у відкритті провадження у справі №911/213/18 (суддя Подоляк Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс", товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" та приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича про скасування постанови, звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити дії.

встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс", товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" та приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича про:

- скасування постанови Приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича про накладення арешту на все рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс";

- звільнення з-під арешту транспортного засобу марки Porsce, модель Cayenne, тип загальний легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- зобов'язання приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича здійснити дії для виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис № 16657992 зареєстрованого 05.01.2018 про реєстрацію обтяження рухомого майна ТОВ "Укрхарчопромкомплекс".

Позов мотивовано тим, що накладення арешту порушує права позивача, як заставодержателя, оскільки він перешкоджає реалізації предмету договору застави, а позивач, в свою чергу, має переважне право на задоволення забезпечених вимог шляхом набуття права власності на транспортний засіб та продаж предмету застави.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі №911/213/18 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).

Так, суд першої інстанції, встановивши, що позовні вимоги пред'явлені виключно до третього відповідача - приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича - фізичної особи - суб'єкта незалежної професійної діяльності, без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а отже зазначені вимоги не є вимогами кредитора у справі про банкрутство та вимогами у корпоративному спорі, що в силу положень Господарського процесуального кодексу України виключає можливість участі приватного виконавця у господарській справі як сторони та відмовив у відкритті провадження у справі.

При цьому, суд зазначив, що розгляд даної позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевих адміністративних судів, відповідно до вимог ст. 287 КАС України, якою визначено особливості провадження у адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018 у справі №911/213/18 скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження він позбавлений права оскаржувати дії виконавчої служби в порядку ст. 287 КАС України шляхом подання адміністративного позову.

Представник першого відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача.

Апелянт, другий та третій відповідачі правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від позивача, другого та третього відповідачів до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення позивача, другого та третього відповідачів, а також те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч. 1. ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК (п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України")

У даному випадку, позов мотивовано тим, що накладення арешту порушує права позивача, як заставодержателя, оскільки він перешкоджає реалізації предмету договору застави, а позивач, в свою чергу, має переважне право на задоволення забезпечених вимог шляхом набуття права власності на транспортний засіб та продаж предмету застави.

Отже, оскільки позивач вважає, що він має переважне право на задоволення забезпечених вимог шляхом набуття права власності на транспортний засіб, на який, в свою чергу, накладено арешт, для розгляду зазначеного спору в порядку господарського судочинства суб'єктний склад сторін у позовному провадженні повинен відповідати вимогам чинного Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

В силу зазначених вимог Господарського процесуального кодексу України фізична особа не може бути стороною у справі, за виключенням випадків коли вона звертається до господарського суду як кредитор із заявою у справі про банкрутство, або є стороною у корпоративному спорі.

У даному випадку, всі позовні вимоги пред'явлені виключно до третього відповідача - приватного виконавця Трофименка Михайла Михайловича, який є фізичною особою - суб'єктом незалежної професійної діяльності, та відповідно не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на суб'єктний склад даного спору, а саме оскільки третій відповідач (до якого пред'явлені всі позовні вимоги у справі) виступає як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, вказаний спір не підвідомчий господарським судам.

При цьому, колегією суддів враховується наступне.

Згідно ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

У даному випадку, роз'єднання позовних вимог є неможливим з огляду на те, що не залишиться вимог, які можуть бути розглянуті до інших відповідачів - юридичних осіб, оскільки всі позовні вимоги пред'явлені до приватного виконавця.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про непідвідомчість даної справи господарському суду колегією суддів визнаються обґрунтованими.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження він позбавлений права оскаржувати дії виконавчої служби в порядку ст. 287 КАС України шляхом подання адміністративного позову, слід зазначити наступне.

Так, з аналізу вказаної статті слідує, що право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою мають не лише сторони виконавчого провадження, а і особи, які вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю, зокрема, приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Враховуючи те, що позивач вважає порушеними свої права накладенням арешту на майно, він може їх захистити шляхом звернення до адміністративного суду з відповідним позовом до приватного виконавця.

У будь - якому випадку вказані доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на суб'єктний склад даного спору, оскільки третій відповідач (до якого пред'явлені всі позовні вимоги у справі) виступає як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності та не може бути стороною у господарському спорі.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018 у справі №911/213/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 04.04.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко