Рішення № 73159956, 26.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/8/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 09.01.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №88 від 10.01.2018р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Виробниче підприємство „Техмаш” до товариства з обмеженою відповідальністю „Юні-ламан шиппінг” про стягнення 51 983,30 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Виробниче підприємство „Техмаш” (далі по тексту – ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Юні-ламан шиппінг” (далі по тексту – ТОВ „Юні-ламан шиппінг”) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 51 983,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на завищення відповідачем вартості експедиторських послуг, які були надані останнім ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” на підставі оформленої між сторонами заявки про надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідач під час розгляду справи повністю заперечував проти позову, наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності. Зокрема, ТОВ „Юні-ламан шиппінг” стверджувало, що позивач зобов’язаний сплатити виставлений відповідачем рахунок за погоджені між сторонами та надані відповідачем послуги відповідно умов заявки про надання транспортно-експедиторських послуг. Окрім того, відповідач стверджував про відсутність у ТОВ „Юні-ламан шиппінг” будь-яких зобов’язань перед позивачем в частині надання підтвердження про понесення третіми особами тих або інших витрат під час надання відповідачем транспортно-експедиторських послуг.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.04.2017р. між ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” (Покупець) та Sinofrance trade development Co., Ltd (Постачальник) було укладено договір №80, відповідно до умов якого Постачальником були прийняті на себе зобов’язання передати у власність Покупцю товар, визначений додатком №1; загальна сума договору визначена у додатку №1 та складає 507 489,80 євро на умовах CIF Odessa (Інкотермс 2010).

Положеннями п. 3.4 договору №80 від 26.04.2017р. було погоджено, що вантажовідправником за даним договором є підприємство Beijing Yi Tong-Wan Tai Import & Export Co., Ltd.

Відвантаження товару відповідно до умов договору №80 від 26.04.2017р. було здійснено вантажовідправником Beijing Yi Tong-Wan Tai Import & Export Co., Ltd. 05.07.2017р., що підтверджується коносаментом № SHPX17070092. У даному коносаменті вантажовідправником було визначено, що вантажоодержувачу, тобто ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш”, з приводу поставки вантажу необхідно звернутись до ТОВ „Юні-ламан шиппінг”.

04.08.2017р. між ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” (Клієнт) та ТОВ „Юні-ламан шиппінг” (Експедитор) було укладено заявку №01, відповідно до п. 1 якої Експедитор зобов'язався організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) перевезення збірного вантажу (LCL) по території України та/або за її межами. Умовами заяви сторонами по справі було передбачено, що загальна вартість експедиторських послуг складає 1 654,20 доларів США.

В даному випадку необхідно відзначити, що ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” до моменту підписання заявки №01 від 04.08.2017р. зверталось до ТОВ „Юні-ламан шиппінг” із листами, відправленими на електронну пошту, щодо детального розшифрування витрат у розмірі 1 654,20 доларів США., які складаються із ППР у розмірі 567 доларів, LCL charges у розмірі 907,20 доларів, портового оформлення у розмірі 120 доларів та випуску вантажу у розмірі 60 доларів. Проте, ТОВ Юні-ламан шиппінг” було відмовлено у наданні розшифрувань та будь-яких додаткових пояснень щодо вартості експедиторського обслуговування. Укладена між сторонами по справі заявка №01 від 04.08.2017р. розшифрування вартості тієї або іншої послуги також не містить.

Умовами п. 2 заявки №01 від 04.08.2017р. передбачено, що Клієнт оплачує послуги Експедитора протягом 1 банківського дня з дати видання рахунку. Експедитор приступає до виконання своїх зобов’язань за цим договором після повної оплати Клієнтом рахунків Експедитора. У разі виставлення Клієнту додаткових рахунків, пов’язаних із додатковими витратами (в т.ч., але не виключно, на зберігання вантажу, демередж, простій автотранспорту) в процесі/після надання Експедитором послуг за цим договором, такі рахунки Клієнт оплачує протягом 1 банківського дня з дати виставлення рахунку. При цьому, Експедитор залишає за собою право зобов’язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги пов’язанні з тривалим знаходженням вантажу в порту/терміналі, які заходяться в порту/терміналі більше, ніж період безкоштовного зберігання вантажу, встановленого відповідно до умов порту/терміналу/агенту контейнерної лінії, в тому числі за послуги по зберіганню вантажу, автопростою до моменту вивезення вантажу із порту/терміналу.

Згідно з п. 3 заявки №01 від 04.08.2017р. вартість і штрафи, що зазначені в еквіваленті доларів США, підлягають оплаті у гривні за ринковим курсом міжбанку, який вказаний на сайті фінансового порталу мінфін http://minfin.com.ua/ + 20 % ПДВ на дату видання (оформлення) рахунку Експедитором.

Відповідно до п. 4 заявки №01 від 04.08.2017р. Клієнт забезпечує належну упаковку та маркування вантажу, що відповідає стандартам транспортування і зберігання вантажу, а також підписує і направляє Експедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох банківських днів з моменту його отримання, або надає протягом п’яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення цього строку акт виконаних робіт вважається прийнятим та підписаним сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов заявки №01 від 04.08.2017р. було видано ТОВ „Юні-ламан шиппінг” довіреність від 04.08.2017р., відповідно до якої відповідач був уповноважений здійснити експедирування, одержання, доставку та митне оформлення вантажів, що надійшли на ім’я позивача за коносаментом № SHPX17070092.

09.08.2017р. ТОВ „Юні-ламан шиппінг” було виставлено ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” рахунок-фактуру № UL-4046211 на загальну суму 55 687,82 грн. з ПДВ, яка складається із експедиторської винагороди у розмірі 514,4 грн. з ПДВ та транспортно-екпедиторського обслуговування на території України, вартість якого складає 55 170,42 грн. з ПДВ. Рахунок-фактура № UL-4046211 був сплачений позивачем 09.08.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №1633 на суму 55 684,82 грн.

У зв’язку з отриманням акту № UL-0001080 здачі-приймання робіт від 09.08.2017р. на суму 55 687,82 грн., ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” звернулось до відповідача із листом №606 від 12.09.2017р., відповідно до якого вимагало надати документи на підтвердження понесених витрат при наданні транспортно-експедиторських послуг відповідно до заявки №01 від 04.08.2017р. При цьому, позивачем було зазначено, що підтвердженими він визнає витрати на суму 3 084,60 грн., понесені відповідачем у зв’язку з портовим оформленням вантажу.

Оскільки ТОВ „Юні-ламан шиппінг” не було надано відповіді на лист позивача №606 від 12.09.2017р., останній 09.10.2017р. звернувся до відповідача із вимогою повернути суму надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 51 983,30 грн., яка також була залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Юні-ламан шиппінг”, ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” наголошувало, що умовами договору №80 від 26.04.2017р. на позивача не було покладено обов’язку щодо відшкодування витрат із завантаження вантажу у складі збірного контейнера, що, в тому числі, підтверджується відповіддю постачальника Sinofrance trade development Co., Ltd від 06.09.2017р.

В обґрунтування власної правової позиції по справі ТОВ „Юні-ламан шиппінг” зауважило, що вартість наданих вантажно-розвантажувальних послуг, портового оформлення, та послуг зі збірного перевезення ні ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш”, ні Sinofrance trade development Co., Ltd не були сплачені організатору перевезення вантажу за коносаментом № SHPX17070092, яким, в свою чергу, було надано відповідачу листа-попередження №3.1 та повідомлено про необхідність оплати вантажно-розвантажувальних послуг, портового оформлення, рахунок вантажоодержувача.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положеннями ч. 8-10 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року N 1955-IV (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно зі ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Приписами ч. 2 ст. 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Наведені положення чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що праву експедитора вимагати відшкодування підтверджених та погоджених з клієнтом додаткових витрат кореспондує обов’язок клієнта відшкодувати документально понесені експедитором витрати. Безпосередньо сам факт включення до умов договору експедирування переліку та загальної вартості послуг за договором не є правовою підставою для покладення на клієнта обов’язку сплатити вартість таких послуг. Експедитор у будь-якому випадку зобов’язаний документально підтвердити понесення таких витрат.

Проте, ТОВ „Юні-ламан шиппінг” не було надано господарському суду жодного документального доказу на підтвердження понесення додаткових витрат за договором експедирування від 04.08.2017р., у зв’язку з чим, сума грошових коштів, які попередньо були сплачені ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” повинні бути повернуті останньому.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховним Судом України у постанові від 03.06.2015р. по справі №6-100цс15 при вирішення спору про стягнення коштів, набутих без достатніх правових підстав, було зазначено, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов’язання ТОВ „Юні-ламан шиппінг” повернути ПрАТ „Виробниче підприємство „Техмаш” набуті без достатньої правової підстави грошові кошти, при визначенні розміру яких, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем підтверджується понесення ТОВ „Юні-ламан шиппінг” витрат у розмірі 3 701,52 грн., що складає вартість портового оформлення товару. Окрім того, з рахунку фактури № UL-4046211 від 09.08.2017р. вбачається, що експедиторська винагорода складає 514,4 грн., а, отже, на користь позивача підлягає поверненню сума грошових коштів у розмірі 51 470,90 грн. ( 55 684,82 грн. - 3 701,52 грн. (портове оформлення товару) - 514,4 грн., (експедиторська винагорода) = 51 470,90 грн.), що має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного акціонерного товариства „Виробниче підприємство „Техмаш” до товариства з обмеженою відповідальністю „Юні-ламан шиппінг” підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 51 490,90 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 626, 929, 931, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 9, 10, 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Юні-ламан шиппінг” /65082, м. Одеса, Військовий узвіз, буд.12, офіс 401, код ЄДРПОУ 40585272/ на користь приватного акціонерного товариства „Виробниче підприємство „Техмаш” /49022, м. Дніпро, вул. Малиновського, будинок 94-Б, код ЄДРПОУ 13437402/ безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 51 470,90 грн. /п’ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят грн. 90 коп./, судовий збір у розмірі 1584,23 грн. / одна тисяча п’ятсот вісімдесят чотири грн. 23 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна