Рішення № 73159378, 27.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018Справа № 910/21862/17Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс «Галичина»

про розірвання договору

Представники:

від позивача: Іваненко Г.А.

від відповідача: Шишка Ю.М.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поруки №4Г13537И/П від 31.10.2016 шляхом ненадання належним чином завірених копій документів, які підтверджують зобов'язання боржників за кредитними договорами та засоби забезпечення цих зобов'язань, у зв'язку з чим позивач просить розірвати договір поруки №4Г13537И/П від 31.10.2016 з 09.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі №910/21862/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс «Галичина» та призначено розгляд справи на 27.12.2017.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції. У відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість учасників справи суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 ухвалено здійснювати розгляд справи№910/21862/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.01.2018.

16.01.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник позивача бере участь в іншому судовому засіданні у Господарському суді Харківської області.

У підготовче засідання 22.01.2018 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи у підгогтовче засідання не з'явились, про поважність причин неявки не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 22.01.2018 представник відповідача подав клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 підготовче засідання відкладено на 13.02.2018.

08.02.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено істотності порушення відповідачем умов договору.

У підготовче засідання 13.02.2018 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений.

У підготовчому засіданні 13.02.2018 представник позивача усно просив суд відкласти підготовче засідання з метою ознайомлення з відзивом на позов.

Відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкласти на 06.03.2018.

У підготовче засідання 06.03.2018 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання не з'явились, про поважність причин неявки не повідомили, про час та місце підготовчого засідання були повідомлені.

У підготовчому засіданні 06.03.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018.

У судове засідання 27.03.2018 з'явились представник позивача та представник відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав усні пояснення. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, надав усні пояснення.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 27.03.2018, за відсутності представника третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 27.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф 15» (поручитель, позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор, відповідач) було укладено договір поруки №4Г13537И/П (далі-Договір).

Предметом Договору є надання поруки поручителем за виконання Товариством з обмеженою відповідальність «Нафтопереробний комплекс «Галичина» зобов'язань за кредитними договорами №4Г13537И від 11.09.2013 та №4Г14040И від 27.01.2014 з повернення кредитів, сплати відсотків за користування кредитами та сплати винагороди за користування кредитами на умовах та в термін, визначених вказаними договорами.

Відповідно до п. 4 Договору у випадку невиконання Товариством з обмеженою відповідальність «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (боржник) зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 Договору ).

Пунктом 7 Договору визначено, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 Договору, кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк».

До Поручителя, що виконав обов'язки Боржника за кредитним договором, переходять усі права Кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 Договору).

Згідно з умовами п. 10 Договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж п'яти робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором. Дострокове розірвання Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.п. 11, 14 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поруки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф 15» було сплачено на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 49512918,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1681 від 01.11.2016 (призначення платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором №4Г13537И від 11.09.2013 згідно з договором поруки №4Г13537И/П від 31.10.2016) та грошові кошти у розмірі 21850092,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1682 від 01.11.2016 (призначення платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором №4Г14040И від 27.01.2014 згідно з договором поруки №4Г13537И/П від 31.10.2016).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поруки, оскільки всупереч п. 10 Договору відповідачем не було передано належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Внаслідок цього позивач, не маючи можливості використовувати правочини, які забезпечують виконання зобов'язань зі сторони підприємства-боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки відповідачем, а також, за твердженням позивача, зазнало значних збитків. Зважаючи на це позивач просить суд розірвати договір поруки №4Г13537И/П від 31.10.2016 з 09.11.2016.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф 15» (поручитель, позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор, відповідач) було укладено договір поруки №4Г13537И/П.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судом, у п. 4 Договору зазначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Разом з тим, згідно з ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з положеннями ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 14 Договору визначено, що дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Суд зазначає, що доказів щодо існування факту надсилання пропозиції про розірвання Договору суду не надано.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що порушення Договору відповідачем є істотним, оскільки воно призвело до суттєвого погіршення фінансово-майнового стану позивача, однак ніяких доказів, які б безпосередньо підтверджували вказане твердження та встановлювали причинно-наслідковий зв'язок між порушенням умов договору з боку відповідача та фінансовим станом позивача не надає.

Тим більше, законодавством передбачено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд зазначає, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

В той же час, позивачем, який просить розірвати Договір у зв'язку з його істотним порушенням відповідачем, не надано суду доказів, що мало місце таке порушення відповідачем умов Договору, яке завдало шкоди позивачу та що саме внаслідок шкоди, завданої порушенням, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відтак, позивачем не доведено наявності підстав для розірвання договору за ст. 651 ЦК України, а отже і обґрунтованості вимог.

Доводи позивача щодо невчинення відповідачем дій щодо передачі документів у виконання п. 10 Договору під визначення "істотного порушення" умов Договору за ст. 651 ЦК України не підпадає, тому судом до уваги, як на обґрунтування розірвання Договору у зв'язку з істотним порушенням його умов, не приймається.

Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони при укладенні Договору були вільні у виборі свого контрагента та визначенні умов договору, досягли згоди щодо його змісту, а тому всі умови Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

За наведених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 15» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.03.2018

Суддя Ю.В. Картавцева