Ухвала суду № 73152925, 30.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/760/16-к

Провадження № 11-кп/777/348/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

30.03.2018 м. Ужгород

Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І. В., перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с. Балажер, вул. Шевченка, 119, Берегівського району Закарпатської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, державний інспектор митного посту «Батьово» Закарпатської митниці ДФС, раніше не судимий,

визнаний винним і йому призначено покарання за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 1261-V11 від 13.05.2014; зі змінами внесеними згідно із Законами № 1698-V11 від 14.10.2014, № 770-V111 від 10.11.2015) у виді позбавлення волі на строк п’ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника органу державної влади строком на два роки, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді застави продовжено до набрання вироком законної сили, а строк відбуття ним покарання визначено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838- V11 від 26.11.2015) у строк покарання ОСОБА_1 зараховано застосований щодо нього в межах даного кримінального провадження строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі за період з 31.01.2016 по 03.02.2016 включно.

У порядку ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Скасовано накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.02.2016 арешт на речові докази у кримінальному провадженні (том 1, а. к. п. 66-68).

У відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України, заставу в розмірі 110 240 грн., після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу – ухвалено повернути заставодавцю – ОСОБА_2 (том 2, а. к. п. 197, 199).

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин у сумі 2150,40 гривень (том 1, а. к. п. 90).

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що, працюючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, будучи державним службовцем 11 рангу, посада якого може бути віднесена до п’ятої чи шостої категорії, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив умисний, корупційний злочин у сфері службової діяльності, а саме, одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням службового становища, вчинене повторно та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вказує на те, що вирок є незаконним через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що судом першої інстанції не повністю та з порушеннями досліджені фактичні обставини кримінального провадження, а саме: обставини вчинення кримінального правопорушення (вимагання та одержання неправомірної вигоди); обставини, які штовхнули свідка ОСОБА_3 на звернення до правоохоронних органів та подання заяви про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; обставини, що свідчать про наявність тривалих неприязних відносин між обвинуваченим і свідком ОСОБА_3; обставини ідентифікації (помічення) та вручення свідку ОСОБА_3 грошових коштів для подальшого їх надання обвинуваченому як неправомірної вигоди; обставини, що свідчать про вчинення провокації підкупу щодо обвинуваченого з боку працівників УСБУ в Закарпатській області. Також вказує і на те, що судом безпідставно були відхилені клопотання сторони захисту про зміну обсягу дослідження доказів та про призначення дактилоскопічної експертизи у кримінальному провадженні. Крім того, посилається на те, що не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду викладені у вироку висновки суду, зокрема, про те, що: обвинувачений вимагав та одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду за сприяння у безперешкодному переміщенні нею через митний кордон України тютюнових виробів; ОСОБА_3 із власної ініціативи заявила про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; грошові кошти, які 31.01.2016 ОСОБА_3 нібито передала обвинуваченому як неправомірну вигоду, перед тим були помічені спеціальною хімічною речовиною працівниками УСБУ в Закарпатській області; у даному випадку не було провокації злочину. Разом із тим, вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, наявний у матеріалах кримінального провадження диск, на якому зафіксована розмова на угорській мові ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 про те, що вони мають підставити обвинуваченого для того, щоб із нього могли стягнути 30000 доларів США за те, що він виявив та затримав партію контрабандного бурштину. Крім того, посилається й на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 виправдати, а під час апеляційного розгляду дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність її вимогам ст. 396 КПК України, вважаю, що апеляційна скарга не відповідає вимогам цієї норми права.

Так, ставлячи питання про виправдання ОСОБА_1 апеляційним судом, апелянт не послався на підстави, з яких апеляційний суд повинен його виправдати, і при цьому, не врахував вимоги ст. 417 КПК України, зокрема, і те, що чинним кримінальним процесуальним законом, апеляційний суд не наділений повноваженнями на ухвалення виправдувальних вироків.

Разом із тим, заявляючи клопотання про дослідження в ході апеляційного розгляду наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, апелянт не вказує на те у чому саме полягає неповнота чи поверховість при дослідженні цих доказів судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, установивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги, і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Вищенаведені недоліки апеляційної скарги унеможливлюють її прийняття до розгляду та, з урахуванням визначених КПК повноважень апеляційного суду, прийняти за наслідками її розгляду законне та обґрунтоване судове рішення, у зв’язку із чим, подана обвинуваченим апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням достатнього строку для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. 399 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав обвинувачений ОСОБА_1, на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року, ухвалений у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 КК УкраїниОСОБА_1, – залишити без руху.

Копію ухвали невідкладно надіслати апелянту – обвинуваченому ОСОБА_1.

Встановити строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків апеляційної скарги – 10 (десять) днів із дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити апелянту, що в разі не усунення вищезазначених недоліків, апеляційну скаргу йому буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Стан