Рішення № 73152483, 02.04.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Слов’янськ Єд. унік. № 243/750/18

Провадження № 2/243/819/2018

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 звернулося до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 лютого 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № Д266/АК-004.08.2.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10 930,69 доларів США терміном по 06 лютого 2015 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00% річних.

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач зобов`язався сплачувати за кредитом платежі щомісячно у розмірі 131,00 долара США не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

06 лютого 2008 року між банком та позичальником укладено договір застави транспортного засобу № Д266/АК-004/1.08.2, відповідно до умов якого, відповідач як заставодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов’язань перед АТ «, передає в заставу належне на праві власності рухоме майно, а саме автомобіль марки DAEWOO, 2008 року випуску, колір бежевий, шасі (кузов, рама, коляска) SUPTF69YD8W391590,тип легковий сєдан, реєстраційний № НОМЕР_1.

Банк виконав свої обов’язки в повному обсязі, надав відповідачу зазначену суму кредиту в розмірі 10 930,69 доларів США, однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, припинив погашати суму основного боргу, заборгованість за відсотками не сплачує, внаслідок чого станом на 10 січня 2018 року утворилась заборгованість перед позивачем по кредиту та процентам (за весь період) на загальну суму 14 971,28 доларів США, яка складається з:

-9 465,00 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом;

-5 506,28 доларів США - сума простроченої заборгованості за відсотками;

а також 96 869,35 гривень, яка складається з:

-12 043,10 гривень - сума заборгованості за платою за обслуговування кредиту;

-73 211,51 гривень - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам;

- 1 857,74 гривень - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за сплатою за обслуговування кредиту;

-9 757,00 гривень - сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту.

Оскільки відповідач свої зобов`язання по своєчасному та повному погашенню кредиту не виконує, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором № Д266/АК-004.08.2 від 06 лютого 2008 року в розмірі 14 971,28 доларів США та 96 869,35 гривень, а також судові витрати у розмірі 7 786,62 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, від позивача до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та Указу Президента від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», пересилання пошти не здійснюється, зокрема, до м. Горлівка Донецької області, що є останньою відомою адресою місця проживання відповідача, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судової повістки за адресою його місця проживання чи місця перебування (ч. 7 ст. 128 ЦПК України). У зв’язку із чим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик у судове засідання відповідача був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач, ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, але до судового засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, але в судове засідання не з’явився без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ» визначено підсудність за Слов`янським міськрайонний судом Донецької області справ та матеріалів, які підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Микитівському районним судам м. Горлівки Донецької області.

06 лютого 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № Д266/АК-004.08.2. Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10 930,69 доларів США терміном по 06 лютого 2015 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00% річних (а.с. 7-9).

Банк свої зобов’язання відповідно до п. 1.1. кредитного договору виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника (а.с. 19-37).

06 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу № Д266/АК-004/1.08.2, відповідно до умов якого, відповідач, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов’язань, передає в заставу належне на праві власності рухоме майно, а саме автомобіль марки DAEWOO, 2008 року випуску, колір бежевий, шасі (кузов, рама, коляска) SUPTF69YD8W391590, тип легковий сєдан, реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с.11-14).

27 листопада 2008 року до вказаного кредитного договору № Д266/АК-004.08.2. від 06 лютого 2008 року, сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, згідно із якою, пункт 1.5 Кредитного договору № Д266/АК-004.08.2. від 06 лютого 2008 року викладений в такій редакції: «Процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлюється в розмірі 11 % (одинадцять) процентів річних» та пункт 3.9 Кредитного договору № Д266/АК-004.08.2. від 06 лютого 2008 року викладений в такій редакції: «За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 %від суми простроченої заборгованості».

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ПАТ «Родовід Банк», та особисто ОСОБА_2, і зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що банк повністю виконав умови кредитного договору, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не

встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Добровільно умови договору відповідач не виконує, на вимоги Банку про повернення суми заборгованості за кредитом не реагує, заборгованість не сплачує, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору, станом на 10 січня 2018 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 9 465,00 доларів США.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 1.5. кредитного договору, процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 9,0% процентів річних.

Згідно із розрахунком заборгованості ПАТ «Родовід Банк» відповідачу ОСОБА_2, за час фактичного користування кредитними коштами станом на 10 січня 2018 року нарахована заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5 506,28 доларів США.

Суд погоджується із наданим ПАТ «Родовід Банк» розрахунком періоду і сум вказаної заборгованості, що утворилась у відповідача. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем порушувалися умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов’язань за договором, а тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредитному договору яка станом на 10 січня 2018 року становить 14 971,28 доларів США та 96 869,35 гривень.

В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані того, що відповідач вживав заходи для належного виконання зобов'язання по даному правочину, у зв'язку із чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості визначеної в іноземній валюті або в її еквіваленті не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

У правовій позиції викладеній в Постанові ВСУ по справі № 6-771цс15 від 27 січня 2016 року зазначено, що за змістом ст. 1 ЗУ від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Якщо у кредитному договорі виконання зобов’язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов’язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого грошового зобов’язання та процентів, а також сум інфляційних витрат, тому що за змістом статей 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, і положення ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов’язань не можуть бути поширені на договірні відносини сторін в іноземній валюті.

Так, як передбачено нормами Закону від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене у гривні.

Також суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 12 043,10 гривень суми нарахованої заборгованості з плати за обслуговування кредиту, оскільки наданий позивачем розрахунок є незрозумілим без посилання на пункти договору та норми закону і його не можливо перевірити.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені в силу положень статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов'язання, передбачене укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредитному договору яка станом на 10 січня 2018 року становить 9 465,00 доларів США, та заборгованість по процентам за користування кредитом, яка станом на 10 січня 2018 року становить 5 506,28 доларів США.

Як роз’яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення:

- заборгованість по кредитному договору яка станом на 10 січня 2018 року становить 9 465,00 доларів США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом, яка станом на 10 січня 2018 року становить 5 506,28 доларів США.

Згідно із ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений частково, розмір судового збору якій підлягає стягненню з відповідача в дохід держави становить 2 050,56 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 524-526, 527, 530, 532, 533, 536, 546, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», код ЄДРПОУ: 14349442, К/р 32073114101026 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300001 заборгованість за договором № Д266/АК-004.08.2 від 06 лютого 2008 року, яка утворилась станом на 10 січня 2018 року, у розмірі 14 971 (чотирнадцять

тисяч дев’ятсот сімдесят один) доларів 28 центів США, яка складається з 9 465 (дев’ять тисяч чотириста шістдесят п’ять) доларів 00 центів США - суми простроченої заборгованості за кредитом; 5 506 (п’ять тисяч п’ятсот шість) доларів 28 центів США - суми простроченої заборгованості за відсотками.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 17, код ЄДРПОУ 14349442, МФО 300001) судовий збір у розмірі 2 050 (дві тисячі п’ятдесят) гривень 56 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суд ОСОБА_5