Рішення № 73150828, 15.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/6876/17

Провадження №2/760/1050/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді КІЗЮН Л.І.

при секретарі: Швидченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, -

в с т а н о в и в :

Позивач Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів в розмірі 9 231,37 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

ОСОБА_1 08 жовтня 2007 року звернулася до Управління з заявою про призначення пенсії.

Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві був направлений лист № 569 до Управління з проханням вирішити питання про утримання переплати пенсії з пенсіонерки ОСОБА_1, оскільки переплата пенсії за період з 17.09.2009 року по 31.05.2015 року у сумі 9231,37 грн. виникла у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування.

18.06.2015 року Управлінням було видано рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 510 за період з 17.09.2009 року по 31.05.2015 року в сумі 9231,37 грн. з пенсіонерки ОСОБА_1, що отримує пенсію за віком, по 20% до повного погашення.

Управлінням було направлено повідомлення від 11.06.2015 року № 7041/06 з пропозицією внести переплату пенсії за період з 17.08.2009 року по 31.05.2015 року в сумі 9231,37 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач вказує, що заборгованість перед Управлінням не погашена, незаконно отримані кошти ОСОБА_1 на рахунок ГУ ПФУ в м. Києві не надходили.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Через канцелярію суду від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому просила відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено, що ОСОБА_1 08 жовтня 2007 року звернулася до Управління з заявою про призначення пенсії (а.с. 8).

Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві був направлений лист № 569 до Управління з проханням вирішити питання про утримання переплати пенсії з пенсіонерки ОСОБА_1, оскільки переплата пенсії за період з 17.09.2009 року по 31.05.2015 року у сумі 9231,37 грн. виникла у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування (а.с. 10).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, що Управлінням ОСОБА_1 було направлено повідомлення від 11.06.2015 року № 7041/06 з пропозицією внести переплату пенсії за період з 17.08.2009 року по 31.05.2015 року в сумі 9231,37 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с. 11).

Відповідно до п. 4 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 року № 25-3 "Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплати, що є безнадійними до стягнення, яким передбачено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, або у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Надані суду матеріали не містять підтвердження отримання відповідачем повідомлення від 11.06.2015 року № 7041/06 з пропозицією внести переплату пенсії за період з 17.08.2009 року по 31.05.2015 року в сумі 9231,37 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Період, за який нараховані переплати та який зазначений позивачем, а саме 17.08.2009 року по 31.05.2015 року перевищує період, зазначений у трудовій книжці відповідача: 17.08.2009 року - 30.03.2015 року, що підтверджується даними копії трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 9).

На підтвердження факту працевлаштування позивач посилається виключно на записи, зазначені у трудовій книжці відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004 року, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пунктів 8, 9 ч. 2 ст. 64 Закону № 1058-ІV, виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана забезпечувати відповідно до закону організацію і своєчасне внесення відомостей про страхувальників і застрахованих осіб до системи персоніфікованого обліку; здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою КМУ від 4 червня 1998 р. № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 21 Закону № 1058-ІV, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: 1) умовно-постійна частина персональної електронної облікової картки; 2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат; 3) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями; 4) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає участь застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; 5) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає звернення застрахованої особи, надання інформації про застраховану особу та інші відомості щодо реалізації прав застрахованої особи у системі пенсійного забезпечення.

Таким чином, з часу впровадження системи персоніфікованого обліку належним доказом факту працевлаштування мають бути саме індивідуальні відомості системи персоніфікованого обліку, а не записи у трудовій книжці.

До позовної заяви на обґрунтування вимог не додані індивідуальні відомості стосовно відповідача з системи персоніфікованого обліку, ведення якого здійснює саме позивач.

Крім того, сума переплати пенсії у розмірі 9231,37 грн. позивачем не обґрунтована. Надані суду матеріали не містять розрахунку вказаної переплати, а саме за які місяці та які доплати, надбавки, нарахування, тощо та у якому розмірі, були надміру виплачені у зв'язку з працевлаштуванням відповідача.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини 1 ст. 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, сумлінність поведінки одержувача коштів ОСОБА_1, недоведеність позивачем того факту, що перерахування пенсії сталося з причин, пов'язаних з технічною помилкою або, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ 40375920.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.

Суддя Л.І. Кізюн