Вирок № 73145979, 02.04.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/873/18

провадження №1-кп/619/284/18

ВИРОК

іменем України

02 квітня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю: секретаря судового засідання - Носачової І.В.

прокурора - Лисенка В.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015220280002035 від 07.11.2015 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, працює, однак, офіційно не працевлаштований, маючого неповну середню освіту, одруженого, маючого синів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

установив:

05 листопада 2015 року в нічний час доби, а саме о 23год.00хв. ОСОБА_1, знаходячись в смт Козача Лопань Дергачівського району Харківської області, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету наживи, скориставшись тим, що його подальші дії ні ким помічені не будуть, прослідував до складського приміщення ТОВ АФ «Астарта», який розташований по вул. Шлях Індустрії смт Козача Лопань Дергачівського району Харківської області, шляхом віджиму металевого профілю проник до складського приміщення ТОВ АФ «Астарта», звідки таємно викрав 500 кг насіння соняшнику, після чого з викраденим майном з місця пригоди зник та розпорядився ним на свій розсуд, чим спричинив ТОВ АФ «Астарта» матеріальний збиток з урахуванням висновку товарознавчої експертизи №292 від 17 листопада 2015 року, на загальну суму 3950,00грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочину, так, як це зазначено вище.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч.4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні вище зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднане з проникненням в інше приміщення, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_1, суд враховує щире каяття, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнається обставиною, яка пом'якшує його покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, як особа, яка бере активну часть в житті селища, за що був нагороджений Почесною грамотою селищної ради за благоустрій селища, працює, однак, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який являється тяжким злочином, наслідки, що настали, дані про особу винного та обставину, що пом'якшує покарання, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, потерпілій особі повернуто викрадене майно у повному обсязі, ставлення винного до скоєного, дані про особу обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період випробувального терміну суд покладає на нього обов'язки, передбачені ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України, які вважає необхідними та достатніми для його виправлення.

Долю про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: соняшникове насіння загальною вагою 500кг, яке знаходиться в 20 поліетиленових мішках та перебуває на зберіганні у комірника ТОВ АФ «Астарта» ОСОБА_3- вважати провернутими потерпілій особі.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя І. М. Нечипоренко