Постанова № 73145045, 02.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/2407/16-ц Номер провадження 22-ц/786/432/18Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники процесу:

представник відповідача Корнієнко Н.Ю.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року,ухвалене суддею Крикливим В.В., повний текст рішення складено - дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання кредитного договору № 698 кф від 06 серпня 2008 року недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що кредитний договір № 698 кф від 06 серпня 2008 року укладено без дотримання вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме йому не було надано необхідної, доступної та своєчасної інформації про кредитну послугу, не було забезпечено можливість свідомого і компетентного вибору, у тому числі його не було попереджено про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язання за цим договором несе саме споживач. Просив суд визнати недійсним кредитний договір № 698 кф від 06.08.2008 р.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, у додатку до договору споживчого кредиту, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про визнання недійсним кредитного договору № 698 кф від 06 серпня 2008 року, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладенні кредитного договору позивачу у порушення норм Закону та Постанови НБУ, не була надана справедлива, повна та достовірна інформація щодо умов кредитування, не попереджено про покладення валютних ризиків на споживача, що унеможливило формування вільного та свідомого волевиявлення та прийняття споживачем розумного та прийнятного для нього рішення щодо можливості отримання кредиту саме в іноземній валюті, вказаний договір суперечить вимогам ч.1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.3 ст. 203 ЦК України та згідно ст. 215 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що 06 серпня 2008 року ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ «Укргазбанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 18 000 доларів США на придбання нерухомого майна зі строком повернення кредиту до 05 серпня 2033 року та зі сплатою 13,8 % з розрахунку 365 днів у році (а.с. 91).

06 серпня 2008 року між ПАТ «Укргазбанк»» та ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 101).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06 серпня 2008 року ПАТ «Укргазбанк» уклало з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір поруки, відповідно до яких ОСОБА_4 прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором (а.с.107-108).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилася заборгованість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості.

Як встановила колегія суддів, висновок місцевого суду про задоволення позову є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Предметом даного спору є визнання кредитного договору недійсним з підстав порушення вимог ч. 3 ст. 203,215 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2008 року ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ «Укргазбанк» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 18 000 доларів США на придбання нерухомого майна зі строком повернення кредиту до 05 серпня 2033 року та зі сплатою 13,8 % з розрахунку 365 днів у році (а.с. 91).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Як роз'яснено у п. 20 зазначеної постанови, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2008 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою позичальника-фізичної особи про надання кредиту (а.с. 26), яка містить відомості про запитуваний кредит і повідомлення позичальника про надання йому в письмовій формі та в повному об'ємі інформації передбаченої ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» за запитуваним кредитом (розділ 3 заяви). Аналогічне повідомлення споживача за його особистим підписом міститься в анкеті позичальника на отримання кредиту від 28.07.2008 року (розділ: інформація правового значення) (а.с. 27-32).

За таких обставин твердження ОСОБА_3 про порушення відповідачем приписів ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору № 698 к-ф від 06.08.2008 року спростовуються обставинами справи і підтверджені доказами.

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048- 1052,1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом. Кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказів протилежного позивачем не надано.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами. При укладанні спірного кредитного договору сторони погодили усі умови договору без будь-яких зауважень.

ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами кредитування та погодилася із ними, підписавши договір без зауважень, отримав кошти в розмірі 18 000 доларів США, виконував умови договору і лише 30.12.2016 р., майже через 9 років після отримання кредиту, заявив позовні вимоги про визнання договору кредиту недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору кредитування позивачу не була надана справедлива, повна та достовірна інформація щодо умов кредитування, не попереджено про покладення валютних ризиків на споживача, що унеможливило формування вільного та свідомого волевиявлення та прийняття розумного та прийнятного рішення щодо можливості отримання кредиту саме в іноземній валюті, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене спростовується доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач Дорош А.І.

Судді: Лобов О.А.

Триголов В.М.