Ухвала суду № 73141919, 02.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/527/16-к Суддя 1 інстанції Ісаєва Д. А.

Номер провадження 11-кп/774/215/К/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

суддя-доповідач ОСОБА_1

судді Пістун А.О., Русакова І.Ю.

за участю секретаря судового засідання Чубіної А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015040660001364, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2015 року за апеляційними скаргами прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 його захисника – адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, який народився 1968 року листопада місяця 02 дня у м. Дніпропетровську, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого,

ОСОБА_2, який народився 1974 року вересня місяця 02 дня у м. Хелвачаурі, ОСОБА_6, громадянина ОСОБА_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор – Троцик С.В.

обвинувачені – ОСОБА_4, ОСОБА_2

захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5

захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали та повернення кримінального провадження для розгляду по суті в суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження та неправильне застосування кримінального процесуального законодавства. Вважає, що повернувши обвинувальний акт прокурору у зв’язку з невідповідністю п.5 ч.2 ст.291 КПК України, суд вийшов за межі підготовчого судового засідання, та надавши оцінку доказам, зробив висновок про суперечливість і непослідовність фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не перевіривши їх доказами. Так, суд, вийшовши за межі своїх повноважень, не дослідивши висновок судово-товарознавчої експертизи №4677 від 22 вересня 2015 року, надав йому оцінку, як доказу та повернув обвинувальний акт, при цьому, не зазначивши в резолютивній частині ухвали про необхідність проведення судово-товарознавчої експертизи, чим унеможливив усунення вказаних недоліків. Також, прокурор не погоджується з твердженням суду з приводу невизнання потерпілим ТОВ «Ласунка», оскільки під час досудового розслідування встановлено, що майнова шкода завдана саме ТОВ «Пейсмен» та ця обставина не може бути підставою для повернення обвинувального акта, через можливість усунення, в разі необхідності, безпосередньо під час судового розгляду. Окрім того, прокурор звертає увагу, що ухвалою цього ж суду від 19 лютого 2016 року цей обвинувальний акт вже повертався прокурору для усунення недоліків з причин невідповідності п.5 ч.2 ст.291 КПК України, які були усунуті, а обвинувальний акт повторно направлений до суду та в подальшому розглянутий з винесенням остаточного рішення. Отже, прокурор вважає, що всі обставини, на які послався суд, як на підстави для повернення обвинувального акта не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду по суті.

В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 просить ухвалу змінити, виключивши всі недоліки, які прокурор повинен усунути у цьому провадженні.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_3 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали. Звертає увагу, що повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд послався на ухвалу суду апеляційної інстанції від 20 грудня 2017 року та зазначив про некоректне обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_2 та ОСОБА_4 При цьому не врахував, що в цій ухвалі йдеться ще й про непослідовність пояснень свідків та про ту обставину, що матеріали провадження не містять відповідного рішення прокурора щодо вирішення підслідності. Окрім того, суд при кваліфікації дій обвинувачених за ч.5 ст.185 КК України, не зазначив розмір завданої шкоди. Захисник наголошує на тому, що обвинувачений є громадянином ОСОБА_6 та не володіє державною мовою України, а прокурор та суд першої інстанції неодноразово ігнорував його вимоги про надання перекладача. Також, захисник не погоджується з рішенням суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 При цьому, посилається на те, що суд не врахував, що тяжкість інкримінованого злочину не є підставою для тримання особи під вартою та у ОСОБА_2 відсутні будь-які ризики, що можуть вплинути на хід досудового розслідування або суду. Окрім того, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 має ряд хронічних захворювань, потребує лікування у спеціальних медичних закладах, тому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід не позбавлений з арештом.

В апеляційній скарзі, що була доповнена 27 лютого 2018 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні повернути прокурору.

В обґрунтування доводів скарги адвокат ОСОБА_5 посилається на незаконність ухвали через порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом, в порушення вимог ч.2 ст.314 КПК України, підготовче судове засідання проведено за відсутності належним чином повідомленого потерпілого. Також зазначає, що обвинувальний акт від 21 березня 2016 року підписаний та направлений до суду не уповноваженою особою після спливу 02 березня 2016 року строку досудового розслідування. Одночасно, захисник погоджується з висновком суду з приводу некоректності пред’явленого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обвинувачення. Окрім того, стверджує, що в порушення норм ст.315 КПК України, суд безпідставно, з власної ініціативи вирішив питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4В дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та розглянув усне клопотання прокурора з цього приводу, не прийнявши до уваги вимоги ст.199 КПК України. При цьому, захисник вважає, що підстав для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 не має, оскільки до затримання він проживав разом з родиною, мав постійне місце мешкання, що свідчить про його стійкі соціальні зв’язки. Захисник звертає увагу на те, що судом безпідставно не розглянуто клопотання сторони захисту про звільнення обвинувачених з-під варти у зв’язку із закінченням строку дії запобіжного заходу та не з’ясовано думку сторін провадження з приводу можливості призначення обвинувального акта до розгляду.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що під час підготовчого судового засідання, без додержання положень Конституції та вимог ст.ст.314,315 КПК України, порушуючи його право на захист, суд незаконно продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу в частині продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи доводи скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом під час підготовчого судового засідання ч.3 ст.315 КПК України, оскільки суд без письмового клопотання прокурора, поданого своєчасно, вирішив питання про продовження строку обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, просить звернути увагу, що приймаючи рішення про неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, суд проігнорував практику Європейського суду з прав людини, згідно якої з часом зменшуються ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу та, в порушення вимог ст.183 КПК України, не визначив розмір застави, достатньої для виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України. Також, зауважує, що під час підготовчого судового засідання, суд не надав можливості ані йому, ані його захиснику викласти свою думку з приводу продовження запобіжного заходу.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2018 рокуобвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015040660001364, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, повернутий прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури №1.

В обґрунтування судового рішення щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції вказав, що, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті непослідовно та суперечливо викладені фактичні обставини кримінального правопорушення. При цьому суд посилається на те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування у цьому проваджені в якості потерпілих залучено ТОВ «Ласунка» та ТОВ «Пейсман», але в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за ч.5 ст.185 КК України зазначено про спричинення діями обвинувачених майнової шкоди лише ТОВ «Пейсман». Окрім того, суд вказує на те, що судово-товарознавча експертиза №4677 від 22.09.2015 року у провадженні про визначення вартості викраденого цукру, при наявності на зберіганні цього цукру, була проведена на підставі ніким не завірених копій товарно-транспортних та видаткових накладних на цукор, з яких невідомо ні сорту, ні інших характеристик товару, які випливають на його вартість, тоді як розмір спричиненої шкоди впливає на кваліфікацію злочину, що свідчить про відсутність чіткого формулювання обвинувачення.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції, просив ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд у провадженні. Також просив задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених. В задоволенні апеляційних скарг сторони захисту вважав за необхідне відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Підтримали подані ними апеляційні скарги та апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3 Вважали, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, та запобіжний захід слід змінити на більш м’який або скасувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3, кожен окремо підтримали подані ними апеляційні скарги, не заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, апеляційну скаргу прокурора вважали такою, що задоволенню не підлягає. Також вказали, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, й запобіжний захід слід змінити на більш м’який у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, зіставивши їх з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вимогами ст.370 КПК України, встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України: зокрема, не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прокурору для усунення недоліків є слушними, а висновки суду про необхідність повернення обвинувального акта з підстав невідповідності вимогам закону є необґрунтованими.

Так, суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт прокуророві, в ухвалі вказав на порушення стороною обвинувачення вимог ст.291 КПК України щодо викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації дій обвинувачених.

Дослідивши обвинувальний акт та висновки, викладені в ухвалі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що стороною обвинувачення сформульовано обвинувачення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2і викладено в ньому фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими.

Отже, суд, не здійснюючи судового розгляду та не досліджуючи докази, зібрані у кримінальному провадженні, передчасно увійшов в обговорення тих питань, які не вирішуються на етапі підготовчого судового засідання, зокрема питань, пов’язаних з об’ємом обвинувачення та юридичної оцінки дій обвинувачених.

Відповідно до ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; та інші питання передбаченні цією статтею.

Окрім того, в силу ст.ст.338, 339, 340 КПК України, прокурор уповноважений змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись підтримувати державне обвинувачення. Якщо, встановивши наявність фактичних обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, прокурор не вчинить вказані процесуальні дії, то суд, здійснивши судовий розгляд, повинен в нарадчій кімнаті дати відповідну юридичну оцінку дослідженим доказам і вирішити питання, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Суд апеляційної інстанції вважає, якщо в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, або не знайдуть підтвердження кваліфікуючи ознаки складу злочину, вчинення якого інкриміновано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та перекваліфікація їх дій неможлива, або взагалі суд дійде до висновків, що не має місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ці особи, чи діяння не містить складу злочину, в якому вони обвинувачуються, виходячи з меж судового розгляду, або не підтверджується вина обвинувачених, в такому випадку суд першої інстанції зобов’язаний буде прийняти процесуальні рішення, передбачені нормами КПК України.

Однак, до таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідженням усіх доказів у кримінальному провадженні, що не передбачено на стадії підготовчого провадження, тому висновки суду про суперечливість і непослідовність фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, щодо наявності або відсутності певних кваліфікаційних ознак інкримінованого обвинуваченим складу злочину, на цьому етапі є передчасними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави, на які посилається суд першої інстанції при поверненні обвинувального акта прокурору не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать завданням кримінального провадження, оскільки можуть призвести до затягування судового розгляду та порушення прав учасників провадження на швидкий, справедливий і неупереджений судовий розгляд, тому доводи апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 – частковому задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що до повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не відноситься прийняття рішень в порядку ст. ст. 314, 315 КПК України, та керуючись ст. 7, ч. 1, 6 ст. 9 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення у кримінальному провадженні нового судового розгляду в суді першої інстанції.

В ході нового розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2суду необхідно усунути допущенну невідповідність вимогам кримінального процесуального закону та провести підготовче судове засідання відповідно до ст.ст.314, 315 КПК України.

Що стосується клопотань прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й обвинувачених та їх захисників про зміну обраного запобіжного заходу на більш м’який, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.419 КПК України, ухвала суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням рішення щодо запобіжного заходу.

Згідно з положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За вимогами ст.199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартоющодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прокурор послався на ту обставину, що ризики, які враховувалися при обрані обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.

Разом з цим, прокурором в клопотанні не підтверджено наявність доказів того, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України і не розглянуто можливість застосування щодо обвинувачених інших (альтеративних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років.

З ухвал Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року та 19 жовтня 2015 року видно, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 97500,00 грн. та 852000,00 грн. відповідно щодо кожного з обвинувачених. 17 серпня 2015 року ОСОБА_4 було внесено вказаний в ухвалі розмір застави, у зв’язку з чим його звільнено з-під варти. Однак, обвинувачений не виконав умови запобіжного заходу у вигляді застави, тому ухвалою цього ж суду від 21 серпня 2015 року ОСОБА_4 змінено запобіжний захід на тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання прокурора, з метою запобігання зазначеним ним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, які, хоча і зменшились, але продовжують на теперішній час існувати, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», беручі до уваги особу обвинувачених, тяжкість злочину, який їм інкриміновано, фактичні обставини провадження в їх сукупності, тривалість знаходження їх під вартою, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2та зміни запобіжного заходу на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, вважаючи, що саме цей вид запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.

При цьому, суд не може погодитись з доводами апеляційних скарг захисників щодо некоректності пред’явленого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачення, що тягнуть за собою скасування запобіжного заходу, оскільки, відповідно до п.55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції– задовольнити.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника – адвоката ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015040660001364, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, повернутий прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури №1– скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 і обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який – задовольнити частково.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4, який народився 02 листопада 1968 року,у вигляді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 заставу у сумі трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 528600 (п’ятсот двадцять вісім тисяч шестисот) грн. 00 коп.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_4 встановленого розміру застави він підлягає звільненню з-під варти.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4, прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, а також виконувати покладені на нього обов'язки в строк по 15 травня 2018 року включно, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора і суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_4, що у разі не з’явлення його за викликом до прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов’язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2, який народився 02 вересня 1974 року у вигляді тримання під вартою з застосуванням застави у розмірі 852000 грн. змінити на запобіжний захід у вигляді застави, визначивши розмір застави у сумі трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 528600 (п’ятсот двадцять вісім тисяч шестисот) грн. 00 коп.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_2 встановленого розміру застави він підлягає звільненню з-під варти.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2, прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, а також виконувати покладені на нього обов'язки в строк по 15 травня 2018 року включно, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора і суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що у разі не з’явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов’язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали в частині запобіжного заходу - застави покласти на начальника Індустріального відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ ______ ______

Н.В. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Русакова